Постанова

від 09.11.2012 по справі 2а/1770/3691/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3691/2012

09 листопада 2012 року 15год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Грицюк І.П., Гнєзділова О.О.

відповідача: представник Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого підприємства з обмеженою відповідальністю " КВАНТ"

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0000732240.

В обґрунтування позову заперечує висновки податкового органу про порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Супутник", що знайшли своє відображення в акті перевірки від 22.08.2012р.

Зазначає, що господарські операції з названим контрагентом були реальними, товари придбані, оплачені та використані в господарській діяльності, первинні документи бухгалтерськоюго обліку, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, були пред'явлені до перевірки, однак не були взяті інспектором до уваги. Збільшення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток вважає неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.70-71). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що дані перевірки ТОВ "Супутник" свідчать про те, що правочин між ТОВ "Супутник" та МП ТОВ "КВАНТ" здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В ході перевірки встановлено, що договір та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, тобто всі документи видані на виконання такого договору, в т.ч. податкові накладні, не створюють правових наслідків (не можуть вважатися первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність.

В задоволені позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Як встановлено судом, Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" зареєстроване 04.02.1993р.; перебуває на обліку як платник податків в Здолбунівській ОДПІ з 15.02.1993р.; види діяльності за КВЕД згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ (а.с.116):

25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій;

23.12 формування й оброблення листового скла;

33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення;

41.20 будівництво житлових і нежитлових приміщень;

43.29 інші будівельно-монтажні роботи;

46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що Здолбунівською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка МП ТОВ "КВАНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Супутник" за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за наслідками якої складено акт № 700/22-13991920 від 22.08.2012р. (а.с.21-47).

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених МП ТОВ "КВАНТ" при придбанні товарів у ТОВ "Супутник";

- п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2080 грн.;

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст.1, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", МП ТОВ "КВАНТ" завищено суму витрат в розмірі 10400 грн. (у т.ч. за 2 кв.2011 року -10400 грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2392 грн. в тому числі: за 4 кв.2011 року -2392 грн.

Здолбунівською ОДПІ на підставі акта перевірки № 700/22-13991920 від 22.08.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 року №0000732240, яким Малому підприємству з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2392 грн. (а.с.12).

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на твердженнях про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Супутник".

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення податкових зобов'язань по вказаних господарських операціях, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тим самим, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок: якщо наслідком понесених підприємством витрат є отримання виручки від реалізації продукції (доходу в податковому обліку), то ці витрати відносяться до складу витрат.

Судом встановлено, що 12.04.2011р. між ТОВ "Супутник" (продавець) та МП ТОВ "КВАНТ" (покупець) укладено договір поставки №12, згідно умов якого продавець зобов'язується постачати (передавати) електрокорунд у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та здійснити 100% передоплату за кожну партію товару (а.с.11).

Господарська операція з поставки обумовленого товару оформлена видатковою накладною № 26 від 04.05.2011р. на суму 12 480, грн. в т.ч. ПДВ 2080,00 грн. (а.с.18).

Оплату МП ТОВ "КВАНТ" придбаного товару, з урахуванням податку на додану вартість, проведено платіжним дорученням № 1139 від 29.04.2011р. на суму 12 480,00 грн., що підтверджується випискою з банку про рух коштів на рахунку (а.с.114-115).

Постачальником ТОВ "Супутник" на вищевказану операцію з поставки виписано позивачу податкову накладну № 8 від 29.04.2011р. на суму 12480,00 грн. в т.ч. ПДВ 2080,00 грн. (а.с.17).

Придбаний у ТОВ "Супутник" товар був отриманий представником МП ТОВ "КВАНТ", що підтверджується документами перевізника ТОВ "Нова пошта", а саме: товарно-транспортною накладною від 04.05.2011р. (а.с.14), податковою накладною № 236/24 від 06.05.2011р. на оплату транспортно-експедиційних послуг (а.с.15), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП/24-001311 від 06.05.2011р. (а.с.16).

Як встановлено судом, електрокорунд був використаний МП ТОВ "КВАНТ" при виконанні договірних зобов'язань перед третьою особою, а саме під час виготовлення контейнера, рами під обладнання та площадки оглядової за договором №011/03/ВМ від 30.03.2011р. з ТОВ "Акон Технік" (а.с.100-105). Зазначені обставини підтверджуються накладними вимогами від 27.05.2011р. №291 та №293 (а.с.19,20), довіреностями на отримання цінностей № 10 від 24.05.2011р., № 12 від 25.05.2011р. (а.с.107). Контрагенту-покупцю позивачем виписано податкові накладні, за якими задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (а.с.117-121).

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Супутник" та їх подальшої реалізації є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат, вартості прийнятих робіт, отриманих товарів та послуг.

Органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкової накладної ТОВ "Супутник" було включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні (а.с.80-81).

Посилання відповідача в акті перевірки на факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Супутник" без мети настання реальних наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Стаття 234 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином.

В силу положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, фіктивний правочин є оспорюваним, тобто таким, який може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними правочину позивача з ПП "Супутник".

За таких обставин податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані позивачем, які підтверджують вчинення господарських операцій з ТОВ "Супутник".

Покликання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 30.09.2011р. №145/23-2/20483006 "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Супутник" (код ЄДРПОУ 20483006) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ПП "Укрдрон" (код ЄДРПОУ 36911228) за період з 01.01.2010р. по 31.05.2011р.", яким встановлено, що у ТОВ "Супутник" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів постачальників ПП "Укрдрон" та їх подальша реалізація на адресу контрагентів-покупців, як підставу правомірності висновків про фіктивність операцій позивача з ТОВ «Супутник» судом до уваги не приймаються.

Так, орган державної податкової служби стверджує, що відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемими в силу приписів закону. Правочини, укладені ТОВ "Супутник" з контрагентами-постачальниками ПП "Укрдрон" та контрагентами-покупцями порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені давно з метою приховування сплати податків третіх осіб (а.с.123-156).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та контрагентом ТОВ "Супутник", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, відповідач на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Висновки податкового органу, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на порушенні позивачем норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а саме на нікчемності правочину в ланцюгу постачання ПП "Укрдрон", з яким позивач в безпосередніх взаємовідносинах не перебував.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Аналізуючи доводи відповідача в розрізі ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що правочин, вчинений МП ТОВ "КВАНТ" з ТОВ "Супутник" не може бути кваліфікованим як такий, що порушує публічний порядок, а отже відсутні підстави для висновку щодо його нікчемності. Матеріали справи не встановлено документального підтвердження знищення, пошкодження майна чи незаконного ним заволодіння. Зі сторони податкового органу не надано доказів, які підтверджують вину будь-кого з учасників правочину вчинення діяння, що порушує публічний порядок.

Крім цього, судом не встановлено що товар (електрокорунд), який поставлявся по ланцюгу від ПП "Укрдрон" до ТОВ "Супутник", був в подальшому придбаний саме позивачем, оскільки обумовлений товар не має ідентифікаційних ознак.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання.

Оскільки будь-які відомості про обізнаність позивача з можливим порушенням закону як зі сторони безпосереднього контрагента, так і постачальників по ланцюгу, - відсутні, суд вважає, що факт порушення кримінальної справи стосовно засновників та посадових осіб ПП "Укрдон" не впливає на оцінку судом правомірності формування позивачем податкового кредиту від взаємовідносин з ТОВ "Супутник".

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Супутник" в оплату за отриманий товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально. Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктом ст. 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено. За недоведеності відповідачем того факту, що товар контрагентом не постачався, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, п.1 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України та п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 2392,00 грн. є необґрунтованими.

У зв'язку з цим, підлягає визнанню нечинним та скасуванню податкове повідомлення-рішення №0000732240 від 04.09.2012 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2392,00 грн.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області від 04.09.2012 року №0000732240, яким Малому підприємству з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2392 грн.

Присудити на користь позивача Мале підприємство з обмеженою відповідальністю " КВАНТ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.