Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а/1770/3691/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"14" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/3691/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби в особі Острозького відділення на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2012 р. у справі за позовом Малого підприємства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 р. №0000732240.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 04.09.2012 р. №0000732240, вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи. З урахуванням приписів ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги колегією суддів здійснюється за відсутності сторін та в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 09.11.2012 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що Здолбунівською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка МП ТОВ "КВАНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Супутник" за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за наслідками якої складено акт № 700/22-13991920 від 22.08.2012р. (а.с.21-47).

На підставі акта перевірки № 700/22-13991920 від 22.08.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2012 р. №0000732240, яким Малому підприємству з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2392 грн. (а.с.12).

Також податковим органом в акті констатовано порушення п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, та необхідність донарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2080 грн.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на твердженнях про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Супутник".

На думку колегії суддів судом першої інстанції ретельно проаналізовані правовідносини позивача з контрагентом ТОВ "Супутник". На підставі проведеного аналізу суд прийшов до обґрунтованих та законних висновків про те, що відповідачем не доведено факту здійснення господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а досліджені судом докази свідчать про зворотне.

За таких обставин суд обґрунтовано відхилив висновки податкового органу про те, що договір поставки, укладений 12.04.2011 р. між ТОВ "Супутник" (продавець) та МП ТОВ "КВАНТ" (покупець) є нікчемним, та таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства і спрямований на отримання податкової вигоди.

Жодних доказів того, що позивач та/або його контрагент під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано.

В силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту. За змістом ст.204 ЦК України здійснений позивачем правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на нікчемність правочину суперечить положенням ст.228 ЦК України в редакції Закону N2756-VI від 02.12.2010 р. Даною статтею визначено, що нікчемним є лише правочин, що порушує публічний порядок. Визначення такого правочину містить частина перша даної статті, яка вказує, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст.228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, правочин, що суперечить інтересам держави, має визнаватися недійсним в судовому порядку, оскільки цей правочин є оспорюваним. Відповідна редакція ст.228 ЦК України чинна з 01.01.2011 р.

Норми ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, на які посилається податковий орган, є загальними. Випадки, коли правочин є нікчемним (тобто його не потрібно визнавати недійсним в судовому порядку), чітко встановлені відповідними нормами ЦК України: зокрема ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.2 ст.126, ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.2 ст.221, ч.1 ст.224, абз.2 ч.1 ст.226, ч.2 ст.228, ч.2 ст.547 тощо.

Неспрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, теж не є підставою для визнання його нікчемним, оскільки це прямо не встановлено законом. У відповідних випадках зацікавлений орган повинен доводити відповідні обставини в судовому порядку та визнавати цей правочин недійсним на підставі рішення суду. Частина 2 ст.234 ЦК України прямо визначає, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня участь у цих зловживаннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем з дотриманням вимог ст.ст.14, 139 Податкового Кодексу України правомірно визначено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Супутник". Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операцій, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не вважає за необхідне надавати оцінку правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки в акті лише констатовано необхідність донарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 2080 грн., однак податкового повідомлення-рішення з цього приводу не винесено, принаймні відомості про це у матеріалах справи відсутні, позовні вимоги з цього приводу не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби в особі Острозького відділення залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу Мале підприємство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" вул. Грушевського, 25,м.Здолбунів,Рівненська область,35700

3- відповідачу Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Приходька,1а,м.Здолбунів,Рівненська область