Рішення

від 12.11.2012 по справі 5006/18/89/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/18/89/2012

за позовом: Приватного підприємства „ТМК СТРОЙ", м. Макіївка

Донецької області

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Донецька залізниця",

м. Донецьк

2. Вагонного депо Іловайськ, м. Іловайськ Донецької

області

про стягнення 40067,11 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: Желніна В.В. - адвокат, Точонов І.В. - директор.

від відповідачів: 1. Крищук О.В. - дов.

2. Крищук О.В. - дов.

Приватне підприємство „ТМК СТРОЙ" звернулось з позовом про стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця" 39463,12 грн. боргу та 603,99 грн. річних, а всього 40067,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов'язання за договором ним були виконані, але в порушення умов договора відповідач-2 за виконані роботи розрахувався частково, тому виник борг, а за прострочку його оплати нараховані річні відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 висловив заперечення проти позову з наступних підстав.

- Вагонне депо Іловайськ є відокремленим підрозділом Державного підприємства „Донецька залізниця" і не має статуса юридичної особи, а тому не може бути відповідачем у суді;

- позивач не вжив заходів досудового порядку врегулювання спору, який був передбачений договором і звернувся з позовом;

- розрахунок річних зроблений позивачем з помилками, оскільки в ньому не вірно зазначений період прострочення, без врахування проплат.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.11.2011 р. між Державним підприємством „Донецька залізниця" (Замовником) в особі керівника вагонного депо Іловайськ та Приватним підприємством „ТМК СТРОЙ" (Підрядником) був укладений договір № Д/ВЧД Іловайськ-НЮ 113319/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого відповідач-1 (Замовник) доручив, а позивач (Підрядник) прийняв на себе зобов'язання власними силами і на свій ризик виконати наступну роботу: „Капітальний ремонт гардеробної АБК вагонного депо Іловайськ".

За правовою природою укладений договір є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строк дії договора встановлений з дати його підписання і діє до 30.12.2011 р.

Вартість робіт за договором узгоджена сторонами у договірній ціні і орієнтовно становить 77025,60 грн.

Відповідно з п. 6.4 договора прийомка виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками Замовника згідно з БНіП, ДБН і ГОСТом. Прийомка виконаних робіт оформлюється актами КБ-2в, КБ-3, підписаними сторонами.

Позивачем зобов'язання за договором були виконані, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт ф. КБ-2 в № 2 від 30.12.2011 р. на суму 54651,79 грн. та № 1 від 30.11.2011 р. на суму 21811,33 грн., а всього на суму 76463,12 грн.

Акти підписані Замовником без зауважень.

Сторонами також були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 на суму 76463,12 грн.

Пунктом 4.2 договора сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються впродовж 90 банківських днів після підписання акта виконаних робіт за звітний місяць, на підставі затвердженого кошторису, який є невід'ємною частиною договора.

В порушення умов договора відповідач-1 розрахувався частково, в сумі 37000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 786 від 28.04.2012 р. та № 1432 від 31.07.2012 р.

Несплачена сума становить 39463,12 грн., що є боргом відповідача-1.

Факт наявності боргу підтверджений також актом звірки взаєморозрахунків станом на 06.11.2012 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу відповідачем-1 не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

Річні нараховані позивачем в сумі 603,99 грн. за періоди прострочення: з 05.04.2012 р. по 31.05.2012 р. (57 днів), з 31.05.2012 р. по 31.07.2012 р. (62 дня) та з 31.07.2012 р. по 15.10.2012 р. (77 днів).

Суд перевірив розрахунок річних за допомогою комп'ютерної системи „Законодавство" та встановив, що річні підлягають стягненню за наступні періоди прострочки: з 10.04.2012 р. по 15.10.2012 р. (188 днів) в сумі 336,11 грн. виходячи із 21811,33 грн. боргу, з 31.05.2012 р. по 30.07.2012 р. (60 днів) в сумі 135,99 грн. виходячи із 27651,79 грн. боргу та з 31.07.2012 р. по 15.10.2012 р. (76 днів) в сумі 109,96 грн. виходячи із 17651,79 грн. боргу.

Всього сума річних становить 582,06 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки звернення до суду за захистом порушених прав є конституційним правом особи, яке не може бути порушено.

Враховуючи, що Вагонне депо Іловайськ не має статуса юридичної особи, воно, відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, не може бути стороною по справі, а відповідальність по її зобов'язанням несе Державне підприємство „Донецька залізниця", до складу якого входить Вагонне депо Іловайськ, тому провадження у справі відносно нього підлягає припиненню.

Беручи до уваги, що позовні вимоги частково обґрунтовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

До складу судових витрат позивачем включена оплата послуг адвоката відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, яка підлягає віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Факт понесених витрат підтверджується договором б/н від 09.10.2012 р. про надання юридичних послуг та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 11.10.2012 р. про сплату адвокату 6000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн. явно неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь в одному судовому засіданні, яке потребувало нетривалого часу, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на адвоката, сумою в 2000,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів".

Керуючись ст.ст. 21, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 526, 625, 837 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „ТМК СТРОЙ", м. Макіївка Донецької області до Державного підприємства „Донецька залізниця", м. Донецьк про стягнення 40067,11 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68; код ЄДРПОУ 01074957; р/р 260000000019 АБ „Експрес-Банк" МФО 335838; ІПН 010749505096; св.-во ПДВ № 40378953) на користь Приватного підприємства „ТМК СТРОЙ" (86132, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченка, буд. 1-1А, кв. 208; код ЄДРПОУ 34665370; р/р 26008000098958 в ПАТ „Укрсоцбанк" МФО 300023; ІНН 346653705634; св.-во ПДВ № 100342410) 39463,12 грн. боргу, 582,06 грн. річних, 2000,00 грн. адвокатських послуг та 1608,62 грн. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

У позові до Вагонного депо Іловайськ, м. Іловайськ Донецької області провадження у справі припинити.

Рішення оголошено 12.11.2012 р. і набирає законної сили після закінчення десятинного строку на його оскарження.

Суддя Овсяннікова О.В.