Рішення

від 14.11.2012 по справі 5011-36/11661-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/11661-2012 14.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО -ОЙЛ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК -ВР КОММЕРС»

Про стягнення 218 424,96 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Жидких О.В. -по дов. №б/н від 01.09.2012р.

Від відповідача: Близнюк О.С. -по дов. № 153 від 27.08.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО -ОЙЛ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК -ВР КОММЕРС»218 424, 96 грн. заборгованості по договору оренди №029ПЦ від 01.04.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №029ПЦ від 01.04.2011 року не сплатив позивачу орендну плату за період з 01.07.2011р. по 12.10.2011р. у зв»язку з чим виник борг в сумі 218 424, 96 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні 07.11.2012р. наданий письмовий відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що 01.07.2010р. між сторонами був укладений договір №0042-10/ПЦ суборенди рухомого складу, відповідно до п. 2.1. якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування рухомий склад.

14.07.2010р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі вагоно-цистерн в оренду - всього було передано 20 вагоно-цистерн.

В п.п. 3.3. та 3.4. договору сторонами було обумовлено порядок повернення вагоно-цистерн з оренди. Так у відповідності до п. 3.3. договору факт повернення вагоно-цистерн з оренди оформлюється актом-приймання передачі вагонів з оренди.

Згідно п. 3.4. договору не пізніше закінчення строку суборенди, але не раніше отримання від орендаря відповідної транспортної інструкції , вагони повертаються суборендарем орендарю в тому ж стані, в якому вони були передані в суборенду. Транспортна інструкція надається не пізніше ЗО календарних днів з дня закінчення строку суборенди. У випадку отримання транспортної інструкції після завершення строку суборенди вагонів, їх повернення здійснюється протягом 20 календарних днів після отримання відповідної транспортної інструкції орендаря .

Відповідно до п. 10.1. договору: договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків між сторонами до їх повного виконання.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що строк дії договору скінчився 31.12.2010р.

26.01.2011р. відповідач повернув позивачу за його вказівкою 14 вагоно-цистерн. Жодних транспортних інструкцій щодо повернення позивачу вагоно-цистерн за номерами: 57355323, 57355414, 57355422, 57355463, 57355489, як це передбачено п. 3.4. договору, до відповідача не надходило.

12.10.2012 р. за усною вказівкою представника позивача (без надання транспортної інструкції) відповідачем було здійснене повернення вагоно-цистерн з оренди.

Крім того, відповідач зазначає, що договір №029ПЦ від 01.04.2011р., на підставі якого позивачем заявлено позов, сторонами підписано не було, оригінал даного договору як у позивача, так і у відповідача відсутній. Будь-які дії на підтвердження укладення та виконання Договору№029ПЦ від 01.04.2011р. з боку відповідача не проводилися.

Посилання на визнання з боку Відповідача факту орендних відносин шляхом оплати за договором №029ПЦ від 01.04.2011р. Позивач вважає некоректними та необгрунтованими.

В судовому засіданні 07.11.2012р. оголошувалась перерва до 14.11.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВРО -ОЙЛ»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю тю «ТНК -ВР КОМЕРЦ» (надалі відповідач) був укладений договір №0042-10/ПЦ суборенди рухомого складу.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач передає відповідачу в тимчасове, платне користування (оренду) вагони в строки та на умовах, визначених в даному договорі.

14.07.2010р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі вагонно-цистерн в оренду . Відповідно до даного акту позивач передав відповідачу 20 вагонно-цистерн.

Відповідно до п.10.1 Договору № 0042-10/ПЦ, строк його дії встановлений до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач як наймодавець, ніяких заперечень щодо розірвання договору та повернення майна, не мав.

Після спливу цього строку, відповідач, залізничний рухомий склад не повернув, продовжуючи його використовувати у своїй господарській діяльності, тобто між сторонами були поновлені договірні відносини відповідно до ст. 764 ЦК України.

26 січня 2011 року Відповідач повернув вагони-цистерни у кількості 14 штук.

Залізничні вагони-цистерни у кількості 6 одиниць (№ 57355323,57355414, 57355422,57355463,57355489), відповідачем не були повернуті позивачу.

01 квітня 2011 року між сторонами був укладений договір оренди рухомого складу №029ПЦ.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач передає відповідачу в тимчасове, платне користування (оренду) вагонно -цистерни в кількості 6 одиниць в строки та на умовах, визначених в даному договорі.

Оскільки вагони в кількості 6 одиниць відповідачем не були повернуті та було укладено договір за №029ПЦ від 01.04.2011р., то акт приймання-передачі 6 одиниць вагонно -цистерн не переукладався.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до пункту 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 договору №029ПЦ від 01.04.2011р. плата за оренду, з урахуванням індексації, за один вагон, що перебуває в оренді, встановлена в розмірі 291 грн. 70 коп. за добу, крім того ПДВ 58,34 грн., всього: 350, 04 грн. за одну добу.

01.04.2011р. та 01.05.2011р. між сторонами були підписані додаткові угоди до договору суборенди рухомого складу №029 ПЦ від 01.04.2011р.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 01.05.2011р. до договору суборенди рухомого складу №029 ПЦ від 01.04.2011р. сторони погодили, що кількість вагонів, які позивач передає в суборенду відповідачу на період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. складає 6 вагонів. Плата за суборенду за травень 2011 року нараховується за 186 вагоноднів і складає 54 256, 20 грн. крім того ПДВ 10 851, 24 грн., а всього 65 107, 44 грн.

Відповідач сплачує орендну плату щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку позивача, виставленого на підставі підписаного акту виконаних робіт (п. 5.6 договору).

Позивач направляє відповідачу в строк до 3 числа місяця, наступного за звітним, два примірники підписаного зі своєї сторони акта наданих послуг. В разі відсутності зауважень, відповідач підписує його та направляє один примірник позивачу на протязі 3 робочих днів з моменту отримання або направляє мотивовані зауваження в той же строк. Позивач зобов'язаний виправити виявлені недоліки протягом 3 робочих днів з моменту отримання мотивованих зауважень відповідача.

У зв'язку із наявною заборгованістю відповідача, позивач направив відповідачу лист за вих. № 38 від 26.08.2011 року із транспортною інструкцією для повернення вагонів -цистерн із оренди.

Відповідач не здійснив дій щодо повернення вагонів-цистерн із оренди та не здійснив погашення боргу, у зв'язку із чим позивач:

листом за вих. № 18 від 02.09.2011 року позивач пропонував відповідачу повернути вагони-цистерни із оренди та оплатити заборгованість.

Даним листом позивач звертав увагу відповідача, що з його боку здійснюється порушення вимог договору, оскільки підписані та направлені на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт позивачу не були повернуті.

Листом за вих. № 23 від 03.10.2011 року позивач знову запропонував відповідачу погасити заборгованість та зобов'язав його повернути вагони-цистерни із оренди.

Незважаючи на вимоги позивача, відповідач тільки 07.10.2011року здійснив дії щодо врегулювання питання відправлення вагонів-цистерн у кількості 6 одиниць за реквізитами позивача.

Викладене підтверджується копією листа відповідача на адресу відправника вагонів-цистерн за вих. №3230 від 07.10.2011 р.та акту до нього, який був наданий ТОВ «Промсистема»у відповідь на запит представника позивача від 07.11.2012року.

12 жовтня 2011 року вагони-цистерни були відправлені за реквізитами позивача зі станції їх очищення - ст. Кагамлицька.

Позивач, з метою досудового врегулювання спірних відносин, 10 квітня 2012року направив відповідачу претензію № 1 про стягнення заборгованості за договором №029ПЦ від 01.04.201 Іроку 281 432.16 грн. та акт звірення розрахунків

Факт отримання відповідачем претензії підтверджується поштовим повідомленням.

12.10.2011р. позивач направив на адресу відповідача лист за № вих. 32 з вимогою погасити заборгованість по договору №029ПЦ в сумі 256 229, 28 грн., що виникла за період з червня 2011року по вересень 2011 року та сплатити орендну плату за жовтень 2011 року в сумі 25 202, 28 грн. Даним листом відповідачу були направлені акти наданих послуг №№3-7 ( з 01.06.2011р. по 12.10.2011р.) та рахунки на оплату за період з 01.06.2011року по 12.10.0211 року ( належним чином засвідчені копії доказів направлення долучені до матеріалів справи).

Відповідно до залізничних накладних повернення залізничних вагонів -цистерн в кількості 6 одиниць із оренди було здійснено 12 жовтня 2011року.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено орендну плату у період з 01.07.20121року по 12.10.2011р. з у зв'язку з чим виник борг в сумі 218 424, 96 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов"язку по сплаті орендних платежів не виконав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 218 424, 96 грн. суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині сплати орендних платежів суду не надав..

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 921, 25 грн. та витрат в сумі 1 121, 53 грн., що становлять вартість залізничних білетів у зв'язку з явкою представника позивача до Господарського суду м. Києва суд відзначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В обгрунтування понесених витрат в сумі 10 921, 25 грн. представником позивача наданий договір №1 від 01 вересня 2012 року про надання правової допомоги та на ведення справи в суді, що укладений між позивачем по справі та адвокатом Жидких Ольгою Вікторівною та видатковий касовий ордер від 06.10.2012р. на суму 10 921, 25 грн. яка виплачена Жидких О.В., як попередня оплата за послуги згідно договору №1 від 01.09.2012р.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з договору на надання правової допомоги №1 від 01.09.2012р., який наданий позивачем, виконавцем є адвокат Жидких О.В., що підтверджується свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю №1063, виданим 23.08.2012р. Луганською обласною кваліфікаційно -дисциплінарною комісією адвокатури.

Представником позивача надані докази понесення витрат в сумі 1 121, 53 грн. що становлять вартість залізничних білетів у зв'язку з явкою представника позивача до Господарського суду м. Києва.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що судові витрати позивача на оплату правової допомоги у розмірі 10 921, 25 грн. та витрати в сумі 1 121, 53 грн., пов'язані з розглядом справи (вартість залізничних білетів у зв'язку з явкою представника позивача до Господарського суду м. Києва) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Заперечення відповідача про відсутність між позивачем та відповідачем укладеного договору № 029ПЦ від 01.04.2011 року судом до уваги не приймаються оскільки спростовуються матеріалами справи - у судовому засіданні 07.11.2012р. представником позивача був наданий для огляду оригінал договору № 029ПЦ від 01.04.2011 року, підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Посилання відповідача щодо помилкового здійснення оплати за послуги оренди за договором №029ПЦ, в той час як вона повинна бути сплачена за договором 0042-10ПЦ судом до уваги не приймається, оскільки в платіжних дорученнях на оплату вказується договір №029ПЦ. Крім того, оплата здійснена в розмірі, що передбачений договором № 029ПЦ (ставка орендної плати за договорами № 029ПЦ 350.04грн. за од/доба), а не договором № 0042- 10ПЦ (357.60грн. за од./доба).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«ТНК -ВР КОММЕРС»(03110, м. Київ, вул. Солом»янська, 11, код ЄДРПОУ 33500195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРО-ОЙЛ» (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул.. Леніна, 3, код 32240870) 218 424 грн. 96 коп. основного боргу, 4 368 грн. 50 коп. судового збору, 10 921 грн. 25 коп. судові витрати на оплату послуг адвоката та 1 121 грн. 54коп. -інші витрати пов'язані з розглядом справи.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко