Постанова

від 18.04.2013 по справі 5011-36/11661-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5011-36/11661-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий,

судді Грек Б.М., Палій В.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"ТНК-ВР КОММЕРС"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013

зі справи № 5011-36/11661-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРО-ОЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС"

про стягнення боргу у розмірі 218 424,96 грн.

за участю представників:

позивача: Жидких О.В.- предст. (дов. від 01.09.2012р.)

відповідача: Близнюк О.С.- предст. (дов. від 11.01.2013р.)

Омельченко О.О.- предст. (дов. від 27.12.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРО-ОЙЛ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС" про стягнення боргу у розмірі 218 424,96 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди рухомого складу №029ПЦ від 01.04.2011 року щодо внесення орендних платежів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року (судді Ільєнок Т.В., Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) позов задоволено повністю, із посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС", посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРО-ОЙЛ" у задоволенні касаційної скарги просить суд відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 01.07.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір №0042-10/ПЦ суборенди рухомого складу.

Згідно п. 2.1. вказаного Договору позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендарю) в тимчасове, платне користування (оренду) вагони в строки та на умовах, визначених в даному Договорі.

14.07.2010р. між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі вагоно-цистерн в оренду. Відповідно до названого Акту позивач передав відповідачу 20 вагонно-цистерн.

Згідно п.10.1 Договору № 0042-10/ПЦ, строк його дії встановлений до 31.12.2010 р.

Судами встановлено, що позивач заперечень проти продовження дії Договору від 01.07.2010 р. не висловлював, після спливу строку дії договору відповідач залізничний рухомий склад не повернув, продовжуючи його використовувати у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим суди прийшли до висновку, що між сторонами були поновлені договірні відносини відповідно до ст. 764 ЦК України.

26.01. 2011 р. відповідач повернув позивачу вагони-цистерни у кількості 14 штук.

Залізничні вагони-цистерни у кількості 6 одиниць (№№57355323, 57355380, 57355414, 57355422, 57355463, 57355489) відповідачем не були повернуті позивачу.

01.04.2011 р. між сторонами був укладений Договір оренди рухомого складу № 029ПЦ. Строк дії договору -до 30.06.2011 року, а в частині зобов'язань сторін - до повного їх виконання (п. 10.1).

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного Договору позивач передає відповідачу в тимчасове, платне користування (оренду) вагоно -цистерни в кількості 6 одиниць в строки та на умовах, визначених в даному Договорі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Акт приймання-передачі 6 одиниць вагоно -цистерн за новим договором №029ПЦ не складався, у зв'язку з тим, що до укладення договору №029ПЦ, вагони в кількості 6 одиниць відповідачем позивачу повернуті не були.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 029ПЦ плата за оренду, з урахуванням індексації, за один вагон, що перебуває в оренді, встановлена в розмірі 291 грн. 70 коп. за добу, крім того ПДВ 58,34 грн., всього: 350, 04 грн. за одну добу.

01.04.2011р. та 01.05.2011р. між сторонами були підписані Додаткові угоди до Договору суборенди рухомого складу №029 ПЦ від 01.04.2011р.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 01.05.2011р. до Договору суборенди рухомого складу №029 ПЦ від 01.04.2011р. сторони погодили, що кількість вагонів, які позивач передає в суборенду відповідачу на період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. складає 6 вагонів. Плата за суборенду за травень 2011 року нараховується за 186 вагоноднів і складає 54 256, 20 грн. крім того ПДВ 10 851, 24 грн., а всього 65 107, 44 грн.

Орендар сплачує орендну плату щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку, виставленого на підставі підписаного Акту виконаних робіт (п. 5.6).

Орендодавець направляє орендарю в строк до 3 числа місяця, наступного за звітним, два примірники підписаного зі своєї сторони Акта наданих послуг. В разі відсутності зауважень, орендар підписує його та направляє один примірник орендодавцю на протязі 3 робочих днів з моменту отримання або направляє мотивовані зауваження в той же строк. Орендодавець зобов'язаний виправити виявлені недоліки протягом 3 робочих днів з моменту отримання мотивованих зауважень орендаря (п. 5.7).

Відповідно до п. 5.3 договору плата за оренду нараховується, починаючи з моменту передачі вагонів в оренду, і, за виключенням випадків, які передбачені п. 5.4 договору, до повернення вагонів орендодавцем орендарю згідно п. 3.9 договору.

Моментом повернення вагонів з оренди є дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, яка підтверджує приймання вагонів до перевезення на станцію передачі, якщо інше письмово не погоджено сторонами. Перелік і номера вагонів, повернутих з оренди зазначаються у Акті приймання-передачі вагонів, який підписується сторонами (п. 3.9).

Судами встановлено, що у зв'язку із наявною заборгованістю відповідача із сплати орендних платежів за користування вагонами - цистернами, позивач направив відповідачу лист за вих. №38 від 26.08.2011р. із транспортною інструкцією для повернення вагонів -цистерн (номери 57355323, 57355380, 57355414, 57355422, 57355463, 57355489) з оренди.

12.10.2011р. вагони-цистерни в кількості 6 одиниць були відправлені за реквізитами позивача зі станції їх очищення - ст. Кагамлицька та повернуті позивачу (відповідно до залізничних накладних повернення відбулось 12.10.2011р.).

Неналежне виконання відповідачем обов'язку із внесення орендних платежів за користування вагонами -цистернами у період з 01.07.2011р. по 12.10.2011р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу у розмірі 218 424,96 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном із наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з того, що вимога про стягнення з відповідача 218 424,96 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за користування вагонами -цистернами є такою, що підлягає задоволенню, враховуючи, що відповідач, в порушення вимог закону та договору, обов'язку по сплаті орендних платежів за період з 01.07.2011р. по 12.10.2011р. не виконав.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є такими, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України.

Посилання скаржника на неукладеність договору оренди рухомого складу № 029ПЦ, у зв'язку із недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (зокрема, умови щодо повернення майна з оренди) колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (аналогічна позиціями міститься у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011р. №7/221-09).

Твердження скаржника про те, що позивач ухилявся від приймання вагонів -цистерн від відповідача, чим штучно затягував припинення договірних відносин по оренді 6 вагонів, тобто, мало місце прострочення кредитора, судом касаційної інстанції відхиляється з урахуванням того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В частині витрат, понесених позивачем на оплату послуг адвоката та витрат позивача, які пов'язані із явкою представника позивача у судові засідання та які стягнуті з відповідача на користь позивача у складі судових витрат по справі, судові рішення попередніх судових інстанцій у зазначеній частині не оскаржуються, відповідно, у касаційному порядку не переглядаються.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі № 5011-36/11661-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій