Постанова

від 12.11.2012 по справі 2/74-10-3978

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 2/74-10-3978 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Українська гірнічно-металургійна компанія -Одеса" -не з'явився

від ТОВ „Виробничо-комеційна компанія „Будінжсервіс не з'явився

від арбітражного керуючого Сироти В.В. -Сирота В.В., Гоцуляк В.О. -без належних повноважень

від арбітражного керуючого Селезньова О.В. -Селезньов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сироти Вадима Васильовича

на ухвалу господарського суду Одеської області від 18 вересня 2012р.

у справі № 2/74-10-3978

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірнічно-металургійна компанія -Одеса"

за участю:

арбітражного керуючого Сироти В.В.

арбітражного керуючого Селезньова О.В.

про банкрутство товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комеційна компанія „Будінжсервіс"

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 вересня 2012 р. припинено повноваження ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна компанія „Будінжсервіс" (далі також - ТОВ „Виробничо-комерційна компанія „Будінжсервіс", ТОВ „ВВК „Будінжсервіс", Боржник, Банкрут) Сироти Вадима Васильовича, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича; продовжено строк ліквідаційної процедури Банкрута до 18.02.2013 р.; зобов'язано арбітражного керуючого Сироту В. В. протягом 3-х днів передати арбітражному керуючому - ліквідатору Селезньову О. В. печатку, штампи та бухгалтерську документацію Банкрута, документацію відносно проведення ліквідаційної процедури і майно Банкрута за актами приймання-передачі; зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого Селезньова О. В. провести ліквідаційні заходи, передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство) та після завершення всіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс на затвердження.

Вказана ухвала винесена на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що ліквідатором ТОВ „ВКК „Будінжсервіс" арбітражним керуючим Сиротою В. В. з 23.04.2012 р. (більш ніж п'ять місяців) не здійснюються заходи щодо усунення недоліків, які слугували підставою для повернення касаційної скарги; строк ліквідаційної процедури сплинув майже шість місяців назад, а ліквідатором Банкрута арбітражним керуючим Сиротою В. В. не наданий до місцевого суду звіт ліквідатора у відповідності до вимог ст. 32 Закону про банкрутство та не надано доказів, які б свідчили про повернення дебіторської заборгованості Боржника, доказів про пошук, виявлення та повернення майна Банкрута, зважаючи на що місцевим судом визнано роботу арбітражного керуючого Сироти В. В. при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ „Виробничо-комерційна компанія „Будінжсервіс" такою, що не відповідає вимогам Закону про банкрутство та припинено його повноваження, як ліквідатора Банкрута.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що кандидатура арбітражного керуючого Селезньова О. В. відповідає вимогам Закону про банкрутство і, оскільки, інших заяв в порядку ст. 3 1 вказаного Закону до суду не надходило, місцевий суд призначив ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Селезньова О. В.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою арбітражний керуючий Сирота В.В. (далі також -Скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій просить її (ухвалу) скасувати повністю. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що висновки місцевого господарського суду в ухвалі не відповідають обставинам справи, а місцевим господарським судом при її винесені було порушено норми процесуального права. Так, зокрема, Скаржник вказує, що посилання місцевого суду в оскаржуваній ухвалі на те, що арбітражний керуючий Сирота. В.В. не з'являвся в судові засідання, призначені ухвалами від 02.02.2012 р., 01.03.2012 р., 26.04.2012 р., 14.06.2012 р., 03.07.2012 р., 09.08.2012 р. та 30.08.2012 р., в яких явка представників сторін була визнана обов'язковою, є необґрунтованими, оскільки вказані ухвали ним отримані не були, про що свідчить відсутність поштових повідомлень в матеріалах справи про отримання їх Скаржником. З вимогами ж вказаних ухвал щодо надання звіту про проведену роботу в ліквідаційній процедурі Скаржник дізнавався із мережі Інтернет із запізненням, та, відповідно, надавав такі звіти поштою щомісячно, відповідно до вимог Закону про банкрутство. Також Скаржник вказує, що висновки місцевого суду в оскаржуваній не відповідають або свідчать про невірне трактування останнім положень ст. ст. 13, 25, 30, 31, 32 Закону про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Селезньов О.В., зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання Скаржником до комітету кредиторів проміжних звітів відповідно до вимог ч. ч. 11-13 ст. 30 Закону про банкрутство. Також Селезньов О.В. вказує на помилковість посилань Скаржника, що виключною підставою для припинення повноважень ліквідатора є клопотання комітету кредиторів Боржника, а також щодо невірного трактування місцевим судом положень Закону про банкрутство. Враховуючи на вказане арбітражний керуючий Селезньов О.В. вважає оскаржувану ухвалу такою, що винесена із дотриманням усіх норм чинного законодавства та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні 12.11.2012 р. Скаржник уточнив свої апеляційні вимоги та попросив скасувати оскаржувану ухвалу крім п. 3 її висновків, якій вважав необхідним залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам чинного законодавства і обставинам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні, зважаючи на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд неодноразово відкладав її (справи) слухання та зобов'язував ліквідатора Сироту В.В. надати звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі, про що виносив вже зазначені вище ухвали від 02.02.2012 р., 01.03.2012 р., 26.04.2012 р., 14.06.2012 р., 03.07.2012 р. та від 09.08.2012 р.

Також матеріали справи свідчать, що ліквідатор Сирота В.В. в судові засідання, призначені місцевим судом, не з'являвся, про причини своєї неявки суд не повідомляв.

Судова колегія не приймає до уваги посилання Скаржника про те, що він не отримував вказані вище ухвали суду, а тому він не знав про час і місце судових засідань, оскільки ці посилання спростовуються наявними у справі доказами.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що винесені місцевим господарським судом ухвали від 02.02.2012 р., 01.03.2012 р., 26.04.2012 р., 14.06.2012 р., 03.07.2012 р., 09.08.2012 р. та від 30.08.2012 р. на адресу Скаржника надсилались, а про отримання Сиротою В.В. ухвал від 02.02.2012 р. та від 03.07.2012 р. свідчать наявні в справі поштові повідомлення (т. 2, а. с. 53, 69). Більш того, безпосередньо сам ліквідатор Сирота В.В. посилається на обставину ознайомлення ним з ухвалами суду в мережі Інтернет, а відтак і про свою обізнаність щодо часу і дати, на які розгляд справи такими ухвалами саме відкладався. Також про обізнаність Скаржника свідчать і надані ним суду звіти про проведену роботу (т. 2, а. с. 57, 61, 71), в яких останній зазначає про виявлення дебіторської заборгованості перед Банкрутом, про звернення з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості з ТОВ „Екоп-Південь".

Однак будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені в звітах дії Скаржник до місцевого суду не надав.

Дослідивши судові рішення по позовній заяві про стягнення заборгованості з ТОВ „Екоп-Південь" судова колегія встановила наступне.

Рішенням від 28.11.2012 р. господарський суд Одеської області відмовив у задоволенні позову ліквідатора Сироти В.В. про стягнення з ТОВ „Екоп-Південь" грошових коштів. Не погодившись з цим рішенням 08.12.2011 р. Скаржник звернувся з апеляційною скаргою, яка постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. задоволена частково та з ТОВ „Екоп-Південь" на користь Банкрута стягнуто 679, 85 грн. інфляційних витрат, 3185 грн. -3% річних, 38,64 грн. державного мита та 90 грн. витрат на інформаційне забезпечення.

Не погоджуючись з вказаною постановою Скаржником подано касаційну скаргу, яка на момент подання ним останнього звіту не була розглянута касаційною інстанцією.

Ухвалою від 30.07.2012 р. в даній справі місцевий суд повторно відклав розгляд справи на 18.09.2012 р. та зобов'язав ліквідатора Сироту В.В. надати докази в підтвердження обставин викладених у звітах, поданих до суду. Як свідчать матеріали справи Сиротою В.В. вказані докази надано не було, в судове засідання Скаржник знову не з'явився.

Між тим апеляційною інстанцією встановлено, що зазначена касаційна скарга Скаржника була розглянута Вищим господарським судом України ще 23 квітня 2012 р. та повернута без розгляду з підстав відсутності належних доказів сплати судового збору, а ухвалою касаційної інстанції ще від 25 травня 2012 р. відмовлено в задоволенні заяви про повернення судового збору.

Судова колегія відхиляє посилання скаржника про надання ним суду саме щомісячно звітів про проведену роботу, оскільки це повністю спростовується матеріалами справи.

Вирішуючи даний спір апеляційна інстанція приймає до уваги обставину відсутності в матеріалах справи жодних доказів здійснення Скаржником за період з 25.05.2012 р. (з часу винесення касаційною інстанцією ухвали про відмову у поверненні державного мита) по 18.09.2012 р. (винесення оскаржуваної ухвали) будь-яких передбачених Законом про банкрутство дій у ліквідаційні процедурі Банкрута. Не були надані такі докази і судовій колегії. Відтак, всі посилання Скаржника про зворотне відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи.

Зважаючи на зазначені положення судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого суду в оскаржуваній ухвалі про те, що арбітражним керуючим Сиротою В. В. не надано доказів, які б свідчили про його належні дії щодо повернення дебіторської заборгованості Боржника, доказів про пошук, виявлення та повернення майна Банкрута, зважаючи на що робота арбітражного керуючого Сироти В. В., при виконанні ним повноважень ліквідатора ТОВ „ВКК „Будінжсервіс", є такою, яка не відповідає вимогам Закону про банкрутство.

При цьому судова колегія не приймає до уваги посилання Скаржника, що Законом про банкрутство передбачена можливість припинення повноважень ліквідатора лише за пропозицією комітету кредиторів, який такого рішення стосовно Сироти В.В. не приймав, оскільки вказане посилання суперечить ч. 4 ст. 32 вказаного Закону.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.09.2012 р. - без змін.

Постанова підписана 16.11.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.