Рішення

від 09.11.2012 по справі 5019/1487/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2012 р. Справа № 5019/1487/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Влатава" про стягнення в сумі 32 215 грн. 88 коп.

за участю представників:

від позивача: Кріль О.І., довіреність № 601 від 04.10.2012 року;

від відповідача : Похилюк С.В., довіреність № 33 від 17.08.2009 року;

від органу прокуратури: Чоп Ю.В.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

В судовому засіданні 9 листопада 2012 року оголошувалась перерва.

Після перерви в судове засідання не з'явився представник позивача.

Обставини справи: У вересні 2012 року Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави (далі Прокурор) в особі Державного концерну "Укроборонпром", як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь"(далі Тернопільське ДНТП "Промінь") звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Влатава" про стягнення суми основного боргу в розмірі 28 000 грн. 00 коп., пені в розмірі 3 463 грн. 24 коп., 71 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 680 грн. 91 коп.

Крім того, Прокурор просив вжити заходи до забезпечення позову, наклавши арешт на рахунок відповідача. Однак вказане клопотання судом не було задоволено.

В обґрунтування зазначеного позову Прокурор посилається на те, що на виконання умов договору № 20/05-2011 від 20 червня 2011 року (далі Договір), позивачем було виготовлено та передано відповідачу продукцію на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, перед позивачем, утворилась заборгованість в розмірі 28 000 грн. 00 коп. А тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості, пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19 вересня 2012 року порушено провадження по даній справі розгляд якої призначено на 23 жовтня 2012 року.

23 жовтня 2012 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає заявлений позов повністю. Зазначає, що 15 жовтня 2012 року відповідач оплатив 28 336 грн. 19 коп., в тому числі 28 000 грн. основного боргу.

Крім того в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року представник відповідача усно зазначив, що прокурор не вправі звертатись до суду з вказаним позовом, адже його подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

09 листопада 2012 року Прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, оскільки сума основного боргу відповідачем погашена 15 жовтня 2012 року, просить стягнути суму пені, яка за уточненим розрахунком складає 2 320 грн. 74 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 71 грн. 73 коп. та 680 грн. 91 коп. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду та відповідно до пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 суд розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 09.11.2012р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Просять позов задоволити.

Відповідач заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2011 року між Тернопільським ДНТП "Промінь" (виконавець) та ТОВ "Газотрон-Влатава" було укладено договір № 20/05-2011 відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати і передати, а замовник отримати і оплатити складові частини котла згідно переліку на умовах даного договору, надалі товар (пункт 1.1 Договору). Договір є базовим, об'єм замовлень регулюється додатками до даного договору (пункт 1.2 Договору).

Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єм робіт визначається Додатками, що являються невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору загальна вартість товару (без доставки) встановлюється в Додатку, який погоджується сторонами на кожне замовлення окремо і вважається невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за рахунок замовника (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору для виконання робіт по даному договору замовник проводить 25 % передоплату, решту вартості оплачує після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

В додатку №2, який є невід'ємною частиною Договору, підписаному сторонами та скріпленому їх печатками, на виконання пунктів 2.1 та 3.2 Договору сторони погодили об'єм робіт та їх загальну вартість, що складає 90 000 грн.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 13 жовтня 2011 року, що позивач роботи за договором №20/05-2011 від 20.06.2011 року згідно додатку №2 виконав в повному обсязі, тобто на загальну суму 90 000 грн. 00 коп. Крім того в акті зазначено, що замовником виплачено 60 000 грн. 00 коп., а до сплати підлягає 30 000 грн. Акт підписаний повноважними представниками виконавця та замовника та скріплений їх печатками. Крім того у вказаному акті сторони погодили, що акт є основою для закриття виконаних робіт за договором №20/05-2011 від 20.06.2011 року та проведення взаємних розрахунків. (а.с. 16-17)

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Однак відповідач взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, яка на момент звернення позивача з даним позовом становила 28 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 6.1 Договору після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт відповідальність приймає на себе замовник.

У відповідності до пункту 6.3 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Газотрон-Влатава" взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 14.10.2011 року по 13.04.2012 року у розмірі 2 320 грн. 74 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 2 320 грн. 74 коп. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просив суд стягнути з останнього три проценти річних в сумі 680 грн. 91 коп., з яких: 519 грн. 92 коп. - три проценти річних, нараховані з 01.11.2011 року по 29.05.2012 року на суму основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. та 160 грн. 99 коп. - три проценти річних, нараховані з 30.05.2012 року по 07.08.2012 року на суму основного боргу в розмірі 28 000 грн. 00 коп. та 71 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягає задоволенню.

Позивачу відмовлено у вжитті заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього кодексу, заходів до забезпечення позову.

У пункті 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи наведене позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на рахунок відповідача.

Твердження відповідача про те, що позов Тернопільським прокурором подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд, зокрема, порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 вищезазначеної статті).

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3рп/99 (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця позовна заява, згідно положень ст.2 ГПК України, є підставною для порушення провадження у справі в господарському суді.

Пред'явлення Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері даної позовної заяви викликано необхідністю стягнення заборгованості за договором, що порушує права та погіршує матеріальне становище Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь". Спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, а тому відповідно до вищезазначених вимог законодавства України прокурор правомірно звернувся з вказаним позовом до суду. А тому, суд не приймає твердження відповідача про те, що позов Тернопільським прокурором подано не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України в сумі 1 609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Влатава" (33003, вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, ідентифікаційний код: 14314972) на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (46000, вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, ідентифікаційний код: 14040960) пеню в розмірі 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 74 коп., 71 (сімдесят одну) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 680 (шістсот вісімдесят) грн. 91 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Влатава" (33003, вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, ідентифікаційний код: 14314972) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 609 грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено «14»листопада 2012 року.

Суддя Пашкевич І.О.