Постанова

від 14.11.2012 по справі 5019/965/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5019/965/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватний підприємець ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.12 р.

у справі № 5019/965/12 (суддя Трускавецький В.П. )

позивач Приватне підприємство "Фахівець-дах"

відповідач Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 26 418 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Тарновецький Я.М (представник, доручення в справі)

відповідача - ОСОБА_5 ( представник, доручення в справі)

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2012 року у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г, суддя Гудак А.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року у справі № 5019/965/12 ( суддя Трускавецький В.П) позовні вимоги Приватного підприємства "Фахівець - дах" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 418,04 грн. задоволені повністю.

Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Фахівець-дах"(33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 28, код ЄДРПОУ 31163481) 26 418 (двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 04 коп., з яких 24 946 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 24 коп. основної суми боргу, 810 (вісімсот десять) грн. 75 коп. три відсотки річних, 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 07 коп. інфляційних втрат та судовий збір .

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, застосовуючи положення статей 11,202,205,509,526,530, 692,712 ЦК України, дійшов висновків, що між сторонами було укладено в усній формі договір, який має цивільно-правову природу та об'єднує в собі ознаки договору поставки, до якого, відповідно до ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівл.-продаж.Поставка позивачем вказаного в видатковій накладній № РН- 0000019 від 15 квітня 2011 року товару на загальну суму 24 946,24 грн. підтверджується матеріалами справи .

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару, а не після звернення позивача до відповідача з вимогою оплатити даний товар

Також, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , місцевий господарський суд погодився з нарахуванням позивачем трьох відсотків річних за період з квітня 2011 року по травень 2011 року в розмірі 810,75 грн., та інфляційних втрат за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 661,07 грн. і стягнув їх з відповідача .

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року у справі № 5019/695/12 та прийняти нове, яким в задоволенні позову Приватного - підприємства "Фахівець - дах" відмовити в повному обсязі.

Апелянт вказує, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, судом не було враховано, що відповідач посилається на позадоговірну поставку продукції , оскільки договір від квітня 2011 року ,на який посилається позивач, відсутній. Видаткові накладні також не містять посилань на договір поставки. Апелянт вважає, що строк виконання зобов"язань з оплати продукції визначається відповідно до положень ст. 530 ЦК України, а отже, позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості, термін оплати якої не настав.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове , яким задовольнити позовні вимоги.

Представник Приватного підприємства "Фахівець-дах" вважає апеляційну скаргу безпідставною , а рішення місцевого господарського суду від 28 серпня 2012 року таким, що прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги , а оскаржене рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи на виконання взятих на себе зобов"язань та відповідно до видаткової накладної № РН-0000019 від 15 квітня 2011 року Приватне підприємство "Фахівець -дах" передав у власність відповідача ФОП ОСОБА_6 , а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 946,24 грн., що підтверджується вказаною накладною та довіреністю б/н від 01 квітня 2011 року , виданою ОСОБА_2 на своє ім"я , яка є дійсною до 15 квітня 2011 року та підписана і скріплена відтиском його печатки.

Матеріали справи свідчать , що поставка товару здійснювалась на бездоговірній основі, оскільки будь- яких посилань на договір у видатковій накладній не міститься.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши обставини справи та характер усних домовленостей між сторонами, господарський суд Рівненської області дійшов правильного висновку , що між сторонами було укладено в усній формі договір, який має цивільно-правову природу та об'єднує в собі ознаки договору поставки, до якого, відповідно до ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлі-продаж.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Апеляційнийгосподарський суд не може погодитись з доводами апелянта про те, що строк оплати за отриманий відповідачем товар не настав, оскільки позивач не звертався до останнього ,як це передбачено ч.2 ст. 530 ЦК України, з письмовою вимогою оплатити товар і вважає ці доводи помилковими.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, при цьому положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Така правова позиція висловлена Вищим господарським судом України в постанові від 21.04.2011 р. № 9/252-10.

Враховуючи, що строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторони обов»язок доведення тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів оплати ФОП ОСОБА_2 на користь позивача повної вартості отриманого по видатковій накладній № РН-0000019 від 15 квітня 2011 року товару на загальну суму 24 946,24 грн.

За таких ,обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24 946,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із проведеними позивачем розрахунками інфляційних втрат в період за квітня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 661, 07 грн. та трьох відсотків річних за період з квітня 2011 року по травень 2011 року в розмірі 810, 75 грн. та вважає правомірним задоволення місцевим господарським судом позову у цій частині.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року у справі № 5019/965/12.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року у справі № 5019/965/12 залишити без змін ,а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.