Постанова

від 18.12.2008 по справі 20/84

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем

України

17.12.2008 р.                                                                         

справа №20/84

Донецький апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Запорощенка  М.Д.

суддів

Волкова Р.В. , Калантай  М.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Лонська Ю.В., дов. б/н від

09.06.08р.,

від відповідача:

ОСОБА_2., дов № 4793 від

11.07.08р. ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу

Суб"єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м.Маріуполь

на рішення   господарського суду

 Донецької області

від

07.10.2008 року

по справі

№20/84 (Донець О.Є.)

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Виробничий-комерційний центр" "Оптима

ЛТД" м.Волноваха

до

Суб"єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м.Маріуполь

про

стягнення 104174, 34грн.

В С Т А Н О В

И В:

Рішенням господарського суду

Донецької області від 07.10.2008 року по справі № 20/84 позов Товариства з

обмеженою відповідальністю  «Виробничий

-комерційний центр «Оптима , ЛТД»м.Волноваха 

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1м.Маріуполь Донецької області - задоволено.

Приписано стягнути з суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1; поточний рахунок

НОМЕР_1у Маріупольській філії Приватбанку, МФО 335429) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю „Производственно-коммерческий центр „Оптима, ЛТД” (юр.адреса:

Донецька область, м.Волноваха, вул.Щербакова, 5; фактична адреса: 83059,

м.Донецьк, вул.Елеваторна, 3; поточний рахунок 260072208 у ДОД АППБ “Аваль”,

м.Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 13501821) 104174,34 грн. -суму грошових

коштів, отриманих за нікчемним правочином, 1041,74 грн. держмита, 118,00 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн.

-суму витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката.

У забезпечення первісного позову ,

накладено арешт в межах стягуваних сум на належне суб'єкту підприємницької

діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поточний рахунок НОМЕР_1у

Маріупольській філії Приватбанку, МФО 335429) майно, а саме -комплекс

перепродажного огляду автомобілів, розташований у м.Маріуполь, вул.Макара Мазая,

1.

У задоволенні зустрічного позову

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м.Маріуполь

Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Виробничий -комерційний центр «Оптима ,

ЛТД»м.Волноваха  про  стягнення суми в розмірі 10695грн. та

розірвання договору № 11-М від 01.07.05р.-відмовлено.

Рішення суду першої інстанції

мотивоване тим , що  по суті спірний

договір є договором найму окремої частини капітальної споруди строком на 4,5

роки та в силу ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації. Судом першої інстанції встановлена

відсутність доказів нотаріального посвідчення Договору та його реєстрації у

встановленому порядку, що також підтверджено представниками сторін Таким чином,

з урахуванням приписів ст.220 Цивільного кодексу України , суд дійшов висновку

, що спірний Договір є нікчемним, тобто недійсним в силу закону.

Відповідач ( за первісним позовом)

, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1м.Маріуполь

Донецької області , не погоджуючись з рішенням господарського суду , звернулась

з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати

повністю , скасувати  забезпечення позову,

задовольнити клопотання про витребування додаткових доказів, зустрічний позов

задовольнити в повному обсязі. Вважає , що судом неповно з'ясовані обставини ,

що мають значення для справи , встановлені судом факти не відповідають  дійсності , рішення прийнято з порушенням та

неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права .

17.12.08р. відповідачем  в судовому засіданні були надані доповнення

до Апеляційної скарги  , в яких скаржник

посилається на те , що судом першої інстанції при винесенні оскарженого

рішення  не були застосовані норми

Господарського та Цивільного  кодексу ,

які регулюють спірні правовідносини ,  а

саме ст.ст. 9,51 Цивільного кодексу України та 

ст.ст. 1,2,3,4,55,58,128,173,174,175,193,202,207,208 Господарського

кодексу України . При цьому , вважає , що судом неправомірно були

застосовані  положення  ст. 220 Цивільного кодексу України.

Крім того , відповідач  надав в судове засідання клопотання про

залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме : протоколу про

адміністративне порушення від 12.11.2008р. , постанову адмінкомісії   Маріупольської міської ради № 4066 від

03.12.08р. , договір № 11-М  від

01.07.2005р., супровідний лист-запит адвоката.

Дане клопотання судовою колегією

відхилено з оглядом на приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу

України  , так як означені документи були

складені  вже після  розгляду справи в господарському суду

Донецької області.

Позивач (за первісним позовом)

,  Товариство з обмеженою

відповідальністю  «Виробничий

-комерційний центр «Оптима , ЛТД»м.Волноваха, у відзиві на апеляційну скаргу

та   представник  відповідача в судовому засіданні  проти доводів апеляційної скарги заперечує  , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду

законним та таким , що не підлягає 

скасуванню.  При цьому ,

посилається на те , що  ствердження

апелянта  про те , що  в оренду було здано об'єкт , який не є

нерухомістю  та не є капітальною спорудою

є необґрунтованим , оскільки об'єкт оренди входить до складу  комплексу передпродажного огляду автомобілів

, який було зареєстровано в Реєстрі прав власності  на нерухоме майно. Крім того , вважає , що

оскільки грошові кошти сплачені позивачем за воду , електроенергію, за послуги

каналізації та сміттязбірників було отримано Відповідачем  саме на виконання  правочину , який є нікчемним , ці кошти

підлягають поверненню.

Згідно зі ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України Апеляційний господарський суд не зв'язаний з

доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи,

судова колегія встановила наступне.

01 липня 2005 р. Товариством з

обмеженою відповідальністю  «Виробничий

-комерційний центр «Оптима , ЛТД»м.Волноваха ( позивач за первісним позовом -

Клієнт ) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою

ОСОБА_1м.Маріуполь Донецької області (відповідач за первісним позовом -

Володар) підписано Договір № 11-М.

Згідно із п.1.1 Договору, Володар

надає Клієнту послуги автостоянки загальною площею на 50 машиномісць (Об'єкт),

розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Макара Мазая, 1.

Відповідно до Витягу про реєстрацію

права власності на нерухоме майно від 21.01.05 р. № 6276263, за Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1м.Маріуполь Донецької області

зареєстровано право власності на означений об'єкт на підставі  договору дарування від 21.12.04 р.

Згідно із п.п.2.1, 3.1 Договору,

Володар зобов'язується надати Об'єкт для потреб Клієнта, а останній -прийняти

його на підставі Акту приймання-передачі.

За умовами п.2. Договору, Володар

зобов'язався надати Клієнту можливість здійснення на Об'єкті підключення до

електричної мережі, водопроводу, розміщення на Об'єкті приміщення для персоналу

та зберігання запасних частин та витратних матеріалів, офісних меблів тощо.

Відповідно до  п.п.2.3, 2.4 Договору, Клієнт самостійно

забезпечує зберігання свого майна, а Володар вправі контролювати стан Об'єкту.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору

передбачено, що Клієнт зобов'язався здійснювати своєчасну сплату за послуги з

оренди та утримувати орендований Об'єкт у справному стані й не заподіювати

шкоди майну Володаря.

Згідно із п.3.7 Договору, Клієнт

зобов'язався протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії Договору

звільнити Об'єкт та передати його Володарю за актом приймання передачі.

Строк дії Договору

встановлений  п.6.1 до 31.12.09 р.

Умови щодо вартості послуг та

порядку розрахунків визначені п. 4 Договору , та відповідно до п.п. 4.1

становлять  3000,00 грн. в місяць.

Між сторонами був складений та

підписаний Акт приймання-передачі автостоянки.

Як вбачається з матеріалів справи ,

а саме платіжними дорученнями, картками рахунку 3771 , протягом липня 2005 р.

-грудня 2007 р. позивач у виконання Договору за первісним позовом перерахував

відповідачеві 104174,34 грн.

Позивач , Товариство з обмеженою

відповідальністю  «Виробничий

-комерційний центр « Оптима , ЛТД»м.Волноваха , звернувся до суду з позовом до

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1м.Маріуполь Донецької

області про стягнення суми  у розмірі

104174,34грн. як такої, що отримана відповідачем за нікчемним договором послуг

автостоянки № 11-14 від 01.07.05 р.

Відповідач , Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1м.Маріуполь , звернувся до

суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив суд розірвати Договір у

зв'язку із систематичним невиконанням Клієнтом умов Договору та стягнути з

нього 10695,00 грн. -суму основного боргу, індексу інфляції, 3% річних, пені.

Перевіривши повноту встановлених

судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки,

заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, колегія суддів

Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не

обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта

зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ,

зокрема з умов договору, по суті 

відповідач передав позивачу Об?єкт договору в користування.

Таким чином , з урахуванням  умов договору та положень ст.ст. 759, 760,

901 Цивільного кодексу України , суд першої інстанції дійшов вірного

висновку  про те , що спірний  Договір за своєю правовою природою є нічим

іншим як договором оренди майна.

Крім того , на підставі положень

ст.181 Цивільного кодексу України, п.1.6 Тимчасового положення про порядок

реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства

юстиції України № 7/5 від 07.02.02 р., матеріалів справи , суд першої інстанції

правомірно дійшов висновку , що певний об'єкт, зареєстрований в Реєстрі прав

власності на нерухоме майно, є капітальною, а не тимчасовою спорудою.

Згідно з положеннями  ст.793 Цивільного кодексу України, договір

найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у

письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої

капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає

нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.794 означеного

кодексу, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини),

укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Відтак , з урахуванням

вищевикладеного , судова колегія погоджується з твердженням суду першої

інстанції відносно того , що спірний 

Договір № 11-М від 01.07.2005р.  є

договором найму окремої частини капітальної споруди строком на 4,5 роки та в

силу ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному

посвідченню та державній реєстрації.

Положення ст.ст.209, 210 Цивільного

кодексу України встановлюють , що  правочин,

який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у

випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає

державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є

вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.215 зазначеного

кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом

(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не

вимагається.

При цьому , ст. 216 Цивільного кодексу

України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків,

крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала

на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на

момент відшкодування.

Як встановлено судом першої

інстанції та підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін ,

нотаріальне посвідчення спірного Договору та його реєстрація у встановленому

законом порядку  не здійснювалось.

Статтею 220 Цивільного кодексу

України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про

нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  

З урахуванням вищевикладеного,

судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що

спірний  Договір є нікчемним, тобто

недійсним в силу закону. А тому , первісний 

позов про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених

ст.216 Цивільного кодексу України, та стягнення з відповідача за первісним

позовом 104174,34 грн.-суми грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача

за нікчемним договором, судом першої інстанції задоволений правомірно.

Таким чином , вимоги зустрічної

позовної заяви про розірвання Договору та про стягнення з відповідача за

зустрічним позовом сум основного боргу за надані на підставі Договору послуги,

пені, індексу інфляції, та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки

спірний договір є нікчемним, отже вимоги про розірвання такого договору та про

стягнення грошових кошт сум у зв'язку з його неналежними виконанням не

підлягають задоволенню , та правомірно визнані судом першої інстанції  безпідставними.

Вимоги щодо витребування у позивача

додаткових документів , а саме актів приймання-передачі виконаних робіт за

спірним договором між сторонами , відхилені 

судовою колегією, оскільки:

- по-перше, вказані акти складались

між сторонами , в зв'язку з чим примірник такого акту має бути як у позивача ,

так і у відповідача . при цьому , пояснення відповідача про те , що такі акти

складались лише в одному примірнику , судова колегія сприймає  критично;

- по-друге, позивач не заперечував

факту складення цих актів;

- по-третє, відповідач не

обґрунтував тих обставин, що означені докази якимось чином впливають на

вирішення спору по суті.

Щодо  забезпечення позову шляхом накладання арешту

на належне відповідачеві майно-комплекс передпродажного огляду автомобілів ,

судова колегія вважає рішення суду в цій частині обґрунтованим з огляду на

наступне.

Відповідно до положень  ст.66 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника,

який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до

забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії

провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити

неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи,  що 

забезпечення  позову  застосовується  як гарантія задоволення вимог позивача суд не

повинен  скасовувати  вжиті 

заходи до виконання рішення або зміни способу  його 

виконання,  за  винятком 

випадків,  коли потреба у

забезпеченні  позову  з  тих

чи інших причин відпала або змінились певні  

обставини,   що   спричинились   до 

застосування  заходів забезпечення

позову.

Забезпечення   позову  

як   засіб  запобігання  

можливим порушенням  майнових  прав 

чи  охоронюваних   законом  

інтересів юридичної  або фізичної

особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на

будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд 

рішення,  ухвали,  постанови 

в апеляційному  або  у 

касаційному  порядку  , та виконання рішення.

Відповідно до ст.67 Господарського

процесуального  кодексу України , позов

забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові кошти

відповідача.

Заперечення  відповідача з того приводу , що вжиті заходи

по забезпеченню позову , призводять до неможливості ведення господарської

діяльності  , не можуть бути визнані

обґрунтованими , так як ухвала суду не містить заборони щодо користування

майном необхідним для ведення господарського діяльності  , а забороняє до виконання рішення суду  вчиняти відповідачу  дії , що можуть призвести до зникнення або

зменшення  в кількісному вираженні

означеного майна та грошових коштів , що складає уставний фонд товариства  та є об'єктом спору.

При цьому , посилання відповідача

на те , що об'єкт на який накладено 

арешт  має більшу вартість ніж

сума позову , не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного,

судова  колегія дійшла висновку, що  рішення господарського суду  відповідає 

фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких

надана апеляційна скарга не можуть  бути

підставою для його  скасування.

Керуючись ст. ст.  99, 101,103, 105 Господарського

процесуального кодексу України,  суд 

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду

Донецької області від 07.10.2008р. у справі № 20/84 залишити без  задоволення.

Рішення господарського суду

Донецької області від 07.10.2008р. у справі № 20/84 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого

господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний

господарський суд.

Результати розгляду апеляційної

скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписано

17.12.08р.

Головуючий          М.Д. 

Запорощенко

Судді:          Р.В. 

Волков

          М.В. 

Калантай