Постанова

від 14.11.2012 по справі 2270/5015/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5015/12

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Ладанського А.В.

відповідача: Голобурди К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "АМВ-Брокер" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 17.05.2012 року по 23.05.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "АМВ-Брокер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2012р. у сумі 34597 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника. За результатами перевірки податковим органом складено акт №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року. На підставі висновків акту №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0000652307 форми "Р"; №0000632307 форми "В1"; №0000622307 форми "В2"; №0000642307 форми "В4". Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "АМВ-Брокер" як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа зареєстроване 05.08.2004 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, код ЄДРПОУ -31537050, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.07.2001 року за №7572 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Хмельницькому (т.1 а.с. 150-152).

В період з 17.05.2012 року по 23.05.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2012р. у сумі 34597 грн.

У період, за який проводилась перевірка, ТОВ "АМВ-Брокер" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.08.2004 року №31831640 (НБ №318219) виданого ДПІ у м.Хмельницькому (індивідуальний податковий номер -315370522252).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року (т.1 а.с. 11-45), висновками якого встановлено порушення: п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту березня 2012р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 14401 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4, п.200.7, 200.9 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2012 року на 34597 грн.; п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведеною перевіркою встановлено заниження підприємством бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів всього на 179015 грн., в т.ч. за грудень 2011р. в сумі 170338 грн. за січень 2012р. в сумі 8677 грн.; п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.203.2 ст.203 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді (рядок 25 декларації) всього на суму 121763 грн., в т.ч. за жовтень 2011р. на 16839 грн., та за лютий 2012р. -104924 грн.; п.200.1, п.200.3, абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012р. (р.24 декларації за березень 2012р.) на суму 346976 грн.

На підставі висновків акту №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0000652307 форми "Р", яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 152204 грн., в тому числі 121763 грн. за основним платежем та 30441 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000632307 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 34597 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8649 грн.; №0000622307 форми "В2", яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 179015 грн.; №0000642307 форми "В4"», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14401 грн. за березень 2012 року (т.1 а.с. 7-10).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом п.188.1. ПК України, встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Судом першої інстанції встановлено що 07.05.2011 року між фірмою "Fuzhou Hongdesheng Plastic Products'LTD" (продавець) та ТОВ "АМВ-Брокер" (покупець) укладено контракт №07/05 (т.1 а.с. 154-155), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості і за ціною згідно специфікацій (п.1 контракту); умови поставки товару -CIF Одеса, якщо інше не визначено в специфікації на кожну поставку (п.2 контракту); оплата здійснюється банківським переказом протягом 60 днів з моменту отримання товару в Україні з розрахункового рахунку покупця, якщо інше не обумовлено в специфікації (п.3 контракту); контракт вступає в силу після його підписання і діє до 2012 року (п.8 контракту). Згідно вказаного контракту, позивач імпортував на митну територію України співполімер етилену з вінілацетатом для взуттєвої промисловості, сплачуючи митним органам податок на додану вартість виходячи із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД, та є значно вищою контрактної (фактурної) вартості вказаної в графі 22 ВМД, копії яких додані до матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень помилково застосував до існуючих правовідносин норми Митного кодексу України, оскільки, на думку суду першої інстанції, МК України не регулює відносини зі сплати податків і зборів на території України. Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки було виявлено, що ТОВ "АМВ-Брокер" здійснювало постачання імпортованого товару (співполімеру етилену) на митній території України за цінами, нижчими від митної вартості товарів з урахуванням ввізного мита (т.1 а.с. 20). Колегія суддів зауважує, що база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. При цьому, згідно із ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Відтак податковий орган правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і підстав для їх скасування судом апеляційної інстанції не вбачається.

Що стосується порушення товариством п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними платника (позивача) загальна сума податкового кредиту становить 208372 грн. Перевіркою виявлено, що відповідна сума складає 199770 грн. Згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за вересень 2011 року в розділі "Податковий кредит" позивачем було відображено обсяг придбання ПП "Еліт Транс Сервіс" на суму 43007,85 грн., ПДВ - 8601,57. Разом із тим, в реєстрі отриманих податкових накладних під порядковим номером 5 вказано податкову накладну №16 від 20.09.2011 року на загальну суму 51539,26 грн., в т.ч. ПДВ 8531,41 грн., видану ПП "Еліт Транс Сервіс".

В силу вимог п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Оскільки в ході перевірки податковому органу також не було надано податкову накладну на суму поставки 43007, 85 грн. від ПП "Еліт Транс Сервіс ", в т.ч. 8601,57 грн. ПДВ, це, в свою чергу, дало підстави ДПІ у м.Хмельницькому для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно господарських відносин між позивачем і ТОВ "Трав-екс", судом першої інстанції було встановлено, що 27.01.2012 року між ТОВ "Трав-екс" (продавець) та ТОВ "АМВ-Брокер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортних засобів (надалі -товар) (п.1.1 договору); вартість транспортного засобу становить 703055,28 грн.; покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 60 календарних днів (п.3.1., 3.2. договору); разом з передачею товару сторони підписують Акт приймання-передачі транспортного засобу (п.4.4. договору); право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього (п.6.1. договору). Реальність його виконання підтверджується актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 27.01.2012 року; видатковими накладними №РН-0000001 від 27.01.2012 року, №РН-0000002 від 27.01.2012 року, №РН-0000004 від 27.01.2012 року; податковою накладною №17 від 27.01.2012 року.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як вбачається з обставин і матеріалів справи, податкова накладна №29 від 29.02.2012 року на загальну суму 8762,12 грн., в т.ч. ПДВ 1460,36 грн., виписана ТОВ "Трав-екс", не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України). Судом першої інстанції не було взято до уваги, що податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній ( п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України).

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "19" листопада 2012 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.