Постанова

від 10.09.2012 по справі 2270/5015/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/5015/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретарі Вересняк А.А. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012 року форми "В1" №0000632307 на суму 43246,00 грн., форми "В2" №0000622307 на суму 179014,00 грн., форми "В4" №0000642307 на суму 14401,00 грн., форми "Р" №0000652307 на суму 152204,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені в акті перевірки №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року не відповідають дійсним обставинам, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та не відповідають чинному податковому законодавству України. Заперечуючи твердження відповідача про неправильність визначення бази оподаткування, вказує, що статтею 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу. Згідно п.39.13 ст.39 ПК України звичайною ціною при реалізації товару, раніше завезеного на територію України є ціна контракту, але не нижче митної вартості товару. Відповідно до п.39.14 ПК України обов'язок доведення того, що договірна ціна не відповідає рівню звичайних цін лежить на органі державної податкової служби у встановленому законом порядку. Проте у відповідності з підрозділом 1 Розділу ХІХ ПК України ст.39 набирає чинності з 01.01.2013 року, а у відповідності з п.8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до вступу в дію ст.39 ПК України застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким не передбачено застосування митної вартості як звичайної ціни.

На думку позивача, судження відповідача про безпідставність включення в вересні 2011 року суми ПДВ 8602,00 грн. через відсутність податкової накладної №16 від 20.09.2011 року від контрагента ПП "Еліт Транс Сервіс" суперечить наявному податковому обліку на підприємстві та змісту самого акту від 30.05.2012 року №3533/15-3/31537050 на стор.12 (абз.9) якого зазначено: "В реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року під порядковим номером 5 вказано податкову накладну №16 від 20.09.2011 року на загальну суму 51539,26 грн. в т.ч. ПДВ 8531,41 грн.. яка видана ПП "Еліт Транс Сервіс" м. Одеса". Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Звертає увагу на те, що момент виникнення права на податковий кредит не передбачає обов'язок підприємства формувати такий податковий кредит день в день при умові, що це не призведе до викривлення податкового обліку за звітний період, в якому відбулась господарська операція. Вказує, що 12.01.2012 року ТОВ "АМВ-Брокер" перерахувало ТОВ "Трав-екс" 600000 грн. в тому числі 100000 грн. ПДВ за основні засоби, які були поставлені 27.01.2012 року, що підтверджується накладними ТОВ "Трав-екс" №РН-0000001 від 27.01.2012 року на суму 395713,55 грн., №РН-0000002 від 27.01.2012 року на суму 112143,02 грн., накладною №РН-0000004 від 27.01.2012 року на суму 92143,43 грн., №17 від 27.01.2012 року на 600000 грн. в тому числі ПДВ 100000 грн.. Отримавши право сформувати податковий кредит від зазначеної операції 12.01.2012 року ТОВ "АМВ-Брокер" реалізувало своє право 27.01.2012 року.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№31099 від 30.08.2012 року) просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що протягом липня-грудня 2011 року та січня-березня 2012 року ТОВ "АМВ-Брокер" на підставі зовнішньо-економічного контракту №07/05 купівлі-продажу від 07.05.2011 року імпортувало на митну територію Україну співполімер етилен вінілацетату та на підставі відповідних вантажно-митних декларацій (далі - ВМД) сплачувало митним органам податок на додану вартість виходячи із митної вартості товару, визначеної митним органом, при цьому митна вартість є вищою від фактичної контрактної. При подальшій реалізації на території України раніше завезеного товару ТОВ "АМВ-Брокер" визначило базу оподаткування ПДВ відповідно до вартості контракту порушивши ст.188 ПК України. Вказує, що позивачем включено до податкового кредиту суми, які не підтвердженні податковими накладними.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 05.08.2004 року за реэстраційним номером №16731050002000023 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ - 31537050), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №247180, довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №170614, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.07.2001 року за №7572 та перебуває на обліку в ДПІ у м.Хмельницькому.

Основними видами діяльності ТОВ "АМВ-Брокер" є: надання інших комерційних послуг (74.87.0); організація перевезення вантажів (63.40.0); діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0); інші види оптової торгівлі (51.90.0).

В період часу з 17.05.2012 року по 23.05.2012 року працівником ДПІ у м.Хмельницькому на підставі направлення №002038 від 17.05.2012 року, ст.76, ст.86, п.200.11 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", та відповідно до наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 17.05.2012 року №1985 проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Брокер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2012р. у сумі 34597 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акту.

У період, за який проводилась перевірка, ТОВ "АМВ-Брокер" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.08.2004 року №31831640 (НБ №318219) виданого ДПІ у м.Хмельницькому (індивідуальний податковий номер - 315370522252).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року, висновками якого встановлено порушення: п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту березня 2012р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 14401 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4, п.200.7, 200.9 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, підприємством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2012 року на 34597 грн.; п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, проведеною перевіркою встановлено заниження підприємством бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів всього на 179015 грн., в т.ч. за грудень 2011р. в сумі 170338 грн. за січень 2012р. в сумі 8677 грн.; п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.203.2 ст.203 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді (рядок 25 декларації) всього на суму 121763 грн., в т.ч. за жовтень 2011р. на 16839 грн., та за лютий 2012р. - 104924 грн.; п.200.1, п.200.3, абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012р. (р.24 декларації за березень 2012р.) на суму 346976 грн..

На підставі висновків акту №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2012 року №0000652307 форми "Р", яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 152204 грн., в тому числі 121763 грн. за основним платежем та 30441 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000632307 форми "В1", яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 34597 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 8649 грн.; №0000622307 форми "В2", яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 179015 грн.; №0000642307 форми "В4"», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14401 грн. за березень 2012 року.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача в частині визначення позивачем бази оподаткування, суд встановив наступне.

07.05.2011 року між фірмою "Fuzhou Hongdesheng Plastic Products' LTD" (продавець) та ТОВ "АМВ-Брокер" (покупець) укладено контракт №07/05 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості і за ціною згідно специфікацій (п.1 контракту); умови поставки товару - CIF Одеса, якщо інше не визначено в специфікації на кожну поставку (п.2 контракту); оплата здійснюється банківським переказом протягом 60 днів з моменту отримання товару в Україні з розрахункового рахунку покупця, якщо інше не обумовлено в специфікації (п.3 контракту); контракт вступає в силу після його підписання і діє до 2012 року (п.8 контракту). Згідно вказаного контракту позивач імпортував на митну територію України співполімер етилену з вінілацетатом для взуттєвої промисловості сплачуючи митним органам податок на додану вартість виходячи із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 ВМД, та є значно вищою контрактної (фактурної) вартості вказаної в графі 22 ВМД, копії яких додані до матеріалів справи. Реалізовуючи імпортований товар на території України (договори постачання товару від 13.07.2011 року №2, від 10.07.2011 року №1, від 20.09.2011 року №3, від 10.10.2011 року №4, від 03.01.2012 року №3-1-12, від 01.02.2012 року №01/02, від 02.02.2012 року №02/02, від 06.02.2012 року №06/02) ТОВ "АМВ-Брокер" визначило базу оподаткування відповідно до його контрактної вартості.

Як зазначено в акті причиною заниження бази оподаткування по податку на додану вартість є реалізація імпортованих на митну територію Україну співполімер етилен вінілацетату за контрактними цінами, що є порушенням ст.188.1 ПК України.

Суд враховує, що пунктом п.188.1. ПК України, на положення якого посилається відповідач, зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Посилання відповідача на п.188.1. ст.188 ПК України, як на порушення виявленні в ході перевірки в частині реалізації співполімер етилен вінілацетату за цінами нижчими митної вартості товарів, є помилковим, оскільки згідно п.8 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу (набирає чинності з 01.01.2013 року) застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, по суті правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень є положення правового акту, які не діють, не набрали чинності, що вже само по собі зумовлює висновок про протиправність оскаржуваних рішень.

У відповідності до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (звичайна ціна), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем при визначені бази оподаткування податком на додану вартість звичайних (контрактних) цін, що не було зроблено.

Суд встановив, що позивачем база оподаткування визначалася згідно з договірними цінами, які, в контексті вищезазначених положень рівноцінні звичайній ціні, але, як зазначено в акті перевірки №3533/15-3/31537050 від 30.05.2012 року та підтверджується ВМД, копії яких додані до матеріалів справи, є нижчими митної вартості товару, визначеної при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно із ст.259 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. База обкладення ПДВ при реалізації товару на митній території України визначається виходячи з продажної вартості товару.

Вищезазначене свідчить про помилковість позиції відповідача щодо того, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року №21-9а10.

Відповідно до ч.1 ст.242-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Преамбулою МК України визначено, що МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Згідно ч.1 ст.3 МК України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Статтею 43 МК України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Україн.

Викладене свідчить про не регулювання МК України відносин по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем.

Суд зважаючи на те, що, на момент реалізації ТОВ "АМВ-Брокер" співполімер етилен вінілацетату останній не перебував під митним контролем, приходить до висновку про недопустимість застосування митної вартості товару, а необхідність застосування абз.1 п.188.1 ст.188 ПК України.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, про відсутність встановлених в акті порушень з боку позивача в частині визначення останнім бази оподаткування.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними, суд встановив наступне.

Обгрунтування відповідача щодо безпідставного включення ТОВ "АМВ-Брокер" в вересні 2011 року до податкового кредиту суми ПДВ 8602,00 грн. через відсутність під час перевірки податкової накладної №16 від 20.09.2011 року від контрагента ПП "Еліт Транс Сервіс" спростовується змістом самого акту від 30.05.2012 року №3533/15-3/31537050, на сторінці 12 (абз.9) якого зазначено: "В реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2011 року під порядковим номером 5 вказано податкову накладну №16 від 20.09.2011 року на загальну суму 51539,26 грн. в т.ч. ПДВ 8531,41 грн.. яка видана ПП "Еліт Транс Сервіс" м.Одеса". Крім того, суд зважає на надання зазначеної податкової накладної в судовому засіданні та долучення її копії до матеріалів справи.

Заперечення відповідача щодо використання податкової накладної №17 від 27.01.2012 року на загальну суму 600000 грн., в тому числі ПДВ 100000 грн. на підтвердження правомірності формування податкового кредиту січня 2012 року, та, відповідно, твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту на 100000 грн. за січень 2012 року, обумовлене фактом, встановленим перевіркою, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання транспортних засобів ТОВ "Трав-екс" для ТОВ "АМБ-Брокер", згідно п.187.1 ст.187 ПК України стала попередня оплата 12.01.2012 року, і, відповідно податкова накладна мала б датуватися 12.01.2012 року, а не 27.01.2012 року.

27.01.2012 року між ТОВ "Трав-екс" (продавець) та ТОВ "АМВ-Брокер" (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортних засобів, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортних засобів (надалі - товар) (п.1.1 договору); вартість транспортного засобу становить 703055,28 грн.; покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 60 календарних днів (п.3.1., 3.2. договору); разом з передачею товару сторони підписують Акт приймання-передачі транспортного засобу (п.4.4. договору); право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару та документів на нього (п.6.1. договору). Реальність його виконання підтверджується актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 27.01.2012 року; видатковими накладними №РН-0000001 від 27.01.2012 року, №РН-0000002 від 27.01.2012 року, №РН-0000004 від 27.01.2012 року; податковою накладною №17 від 27.01.2012 року.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду викладеного, суд приходить до переконання, що момент виникнення права на податковий кредит не передбачає обов'язок платника формувати такий податковий кредит день в день. ТОВ "АМВ-Брокер", перерахувавши 12.01.2012 року ТОВ "Трав-екс" 600000 грн. в тому числі 100000 грн. ПДВ за основні засоби, які були поставлені 27.01.2012 року, отримало право сформувати податковий кредит, яке реалізувало 27.01.2012 року.

З приводу встановленої перевіркою відсутності податкової накладної №29 від 29.02.2012 року на загальну суму 8762,12 грн., в тому числі ПДВ 1460,36 грн. виданої ТОВ "Трав-екс" в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак і неможливості в силу п.201.10 ст.201 ПК України її використання на підтвердження формування податкового кредиту, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного суд відхиляє як необгрунтовані твердження відповідача щодо не внесення податкової накладної №29 від 29.02.2012 року на загальну суму 8762,12 грн., в тому числі ПДВ 1460,36 грн. виданої ТОВ "Трав-екс" в Єдиний реєстр податкових накладних, є підставою для неможливості підтвердження нею правомірності формування податкового кредиту. Суд також враховує, що представником відповідача не заперечується реальність господарської операції відображеної у зазначеній податковій накладні.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.56.1. ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому від 14.06.2012 року форми "В1" № 000062307 на суму 43246,00 грн., форми "В2" № 000062307 на суму 179015,00 грн., форми "В4" № 0000642307" на суму 14401,00 грн., форми "Р2 № 0000652307 на суму 152204,00 грн..

Керуючись ст.ст.6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 14.06.2012 року форми "В1" № 000062307 на суму 43246,00грн., форми "В2" № 000062307 на суму 179015,00грн., форми "В4" № 0000642307" на суму 14401,00грн., форми "Р2 № 0000652307 на суму 152204,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2012 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя /підпис/Г.В. Лабань "Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань