Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-3043/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2012 р. Справа № 2а-3043/12/1470

м. Миколаїв

12:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Корнієнко О. М.,

представника позивача: Ковширіна М.М.,

представників відповідача: Бойка О.В., Бончук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шіппінг-Лайн», вул. Комсомольська, 48, кв. 75, м. Миколаїв, 54008

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виразилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 23.05.2012 № 0000632360, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шіппінг-Лайн»(надалі -Товариство або позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви від 11.09.2012 № 57/12 (ар. с. 79-82), просило суд:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ або відповідач) -в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виразилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 23.05.2012 № 0000632360, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195588,05 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 48897,01 грн. (загальна сума -244485,06 грн.)

В обґрунтування вимог позивач вказав на те, що технічна помилка, якої припустилося Товариство при формуванні електронного реєстру виданих та отриманих податкових накладних, не вплинула на обсяг податкових зобов'язань Товариства з податку на додану вартість (надалі -ПДВ), в зв'язку з чим висновок ДПІ про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є необґрунтованим. Крім того, позивач зазначив, що запит ДПІ на адресу Товариства не надходив, тому у відповідача не було законних підстав для проведення документальної позапланової перевірки Товариства. Також Товариство звернуло увагу суду на ту обставину, що ДПІ прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення в порушення пункту 56.21 статті 56 і пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України.

ДПІ надала письмові заперечення проти позову, в яких, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказала на недотримання Товариством вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за січень і лютий 2012 року (ар. с. 68-69). Крім того, представник ДПІ надав копію постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2012, згідно з якою директор Товариства був визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення (ведення податкового обліку на підприємстві з порушенням встановленого законом порядку, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 195588,05 грн. за період з 01.01.2012 по 29.02.2012), відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 163 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ар. с. 78). На думку представника відповідача, згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ця постанова є обов'язковою для адміністративного суду.

Представник відповідача також надала розгорнутий розрахунок суми податкового зобов'язання Товариства за січень, лютий 2012 року, згідно з яким сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 186450 грн., сума штрафних санкцій -46612,51 грн. (ар. с. 139-140). Відповідно, різниця між загальною сумою, вказаною в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (244485,06 грн.), і сумою, яку остаточно визначила ДПІ в ході судового розгляду справи (233063 грн.), - 11422,06 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача визнали обґрунтованим позов лише в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 11422,06 грн., в іншій частині позовних вимог просили у задоволенні позову відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 17.10.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

20.02.2012 Товариство подало ДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 року з такими показниками: усього податкових зобов'язань (рядок 9) -134794 грн.; усього податкового кредиту (рядок 17) -142146 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) -7352 грн. (ар. с. 98-99).

У реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Товариство вказало, що податкову накладну б/н на суму 349321,07 грн. (в тому числі ПДВ - 58220,18 грн.) ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС» виписало 31.01.2012; податкову накладну б/н на суму 145949,70 грн. (в тому числі ПДВ -24324,95 грн.) ТОВ «ТПК ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»виписало 30.12.2011; податкову накладну б/н на суму 140424,77 грн. (в тому числі ПДВ -23404,13 грн.) «ЕКОЛАБ ТЗОВ»виписало 30.12.2011 (ар. с. 104-105). Загальна сума ПДВ за цими податковими накладними - 105949,26 грн .

19.03.2012 Товариство подало ДПІ податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року з такими показниками: усього податкових зобов'язань (рядок 9) -140352 грн.; усього податкового кредиту (рядок 17) -136717 грн.; позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) -3635 грн. (ар. с. 107-108).

У реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Товариство вказало, що податкову накладну б/н на суму 302008,34 грн. (в тому числі ПДВ -50334,39 грн.) ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС» виписало 28.02.2012; податкову накладну б/н на суму 111176,15 грн. (в тому числі ПДВ -18529,36 грн.) ТОВ «ТПК ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»виписало 01.02.2012, податкову накладну б/н на суму 124650,23 грн. (в тому числі ПДВ -20775,04 грн.) «ЕКОЛАБ ТЗОВ»виписало 01.02.2012 (ар. с. 114-117). Загальна сума ПДВ за цими податковими накладними - 89638,79 грн.

06.04.2012 ДПІ, на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, абз. 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, з метою «… з'ясування реальності відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах… »направила Товариству запит (від 02.04.2012 № 806/10/15-017, ар. с. 70) про надання інформації щодо здійснених у січні і лютому 2012 року позивачем і ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС», ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ», ТОВ «ТПК ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»господарських операцій: пояснень і документів (податкових накладних; договорів та інших документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами; платіжних документів, банківських виписок, касових документів, за якими проведені розрахунки; документального підтвердження з питання взаємовідносин з підприємствами та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, яким було реалізовано отримані від контрагентів товари (роботи, послуги), чи подальшого використання у господарській діяльності; первинних документів, що підтверджують транспортування та зберігання продукції (товарів); регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, які не ввійшли до переліку, але пов'язані зі здійсненням даних фінансово-господарських операцій).

В судовому засіданні був оглянутий оригінал конверта, в якому ДПІ надіслало Товариству запит від 02.04.2012. Цей запит не був вручений адресату і повернутий адресанту в зв'язку із закінченням терміну зберігання. Представник позивача підтвердив, що адреса, за якою ДПІ направила запит, є місцезнаходженням Товариства. Враховуючи те, що Товариство фактично відмовилось від отримання запиту ДПІ, а також ту обставину, що заперечень проти проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство не висловило, доводи позивача про безпідставність перевірки суд відхиляє.

В зв'язку з ненаданням Товариством пояснень та їх документального підтвердження, наказом від 26.04.2012 № 303, ДПІ, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, призначила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання правомірності декларування податкового кредиту по незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 (ар. с. 87).

Актом від 10.05.2012 № 1268/22-100/33310812 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства «… з питань правомірності декларування податкового кредиту по незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ» (код ЄДРПОУ 30209776), ТОВ ТПК «Омега-Автопоставка»(код 33010822), ТОВ «Автодистриб’юшн Карго Партс»(код 37141112) за січень лютий 2012 року»(надалі -Акт, ар. с. 9-49) ДПІ встановила таке.

При проведенні аналізу даних, отриманих за результатами співставлення Єдиного реєстру виданих та отриманих податкових накладних на рівні ДПА України та даними податкових декларацій Товариства за січень і лютий 2012 року, встановлено (стор. 3 Акта, ар. с. 11), що Товариством при формуванні суми податкового кредиту враховані податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі:

Січень 2012 року

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -23404,13 грн., постачальник -ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»;

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -24324,95 грн., постачальник - ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»;

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -58220,18 грн., постачальник - ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС».

Всього сума ПДВ -105949,26 грн.

Лютий 2012 року

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -20775,04 грн., постачальник -ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»;

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -18529,36 грн., постачальник - ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»;

- податкова накладна б/н від 31.01.2012, сума ПДВ -50334,39 грн., постачальник - ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС».

Всього сума ПДВ -89638,79 грн.

Загальна сума ПДВ за цими накладними -195588,05 грн.

Суд зауважує, що ДПІ неправильно вказала на те, що дата виписки всіх накладних -31.01.2012. Як зазначено вище, Товариство у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних зазначило різні дати їх виписки.

Ґрунтуючись на висновках Акта про порушення Товариством пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2012 № 0000632360 (надалі -Рішення, ар. с. 7) ДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшила суму податкового зобов'язання Товариства з ПДВ на 195588,05 грн. і, на підставі абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувала до Товариства штраф в сумі 48897,01 грн.

Товариство не заперечувало ту обставину, що вказані вище накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі. Як пояснив представник позивача, у грудні 2011 року, січні і лютому 2012 року Товариство отримало велику кількість товарів від вказаних вище постачальників. Поставка супроводжувалась численними податковими накладними. Особа, яка складала податкову звітність, за кожним з постачальників у грудні 2011 року, січні і лютому 2012 року «згорнула»податкові накладні і визначила загальні суми ПДВ, що були сплачені цим постачальникам у відповідних періодах. При цьому до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (який подається до декларації з ПДВ за формою і у порядку, що затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002) Товариство включило неіснуючі накладні.

І в Акті, і в Рішенні ДПІ послалась на порушення Товариством пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункт 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. В абзаці 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що відсутність факту реєстрації платником податку -продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Пунктом 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, які податкові накладні підлягають реєстрації платниками ПДВ -продавцями.

Оскільки в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних Товариство вказало неіснуючі податкові накладні, суд вважає, що посилання ДПІ на порушення Товариством пункту 201.10 статті 201 і пункт 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України є недоречними.

В абзаці 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Виходячи з цього, суд погоджується з висновками ДПІ про безпідставність включення Товариством до податкового кредиту січня 2012 року суми 105949,26 грн. і до податкового кредиту лютого 2012 року суми 89638,79 грн., оскільки відповідних податкових накладних (тих, що Товариство вказало у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних) позивач в ході перевірки не надав.

Незважаючи на це, суд погоджується з Товариством в тому, що у ДПІ не було підстав для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки тим самим Актом ДПІ підтвердила такі факти.

1. На виконання умов договору № 23/10-2011 від 23.10.2011 в грудні 2011 року ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»виписало Товариству 29 податкових накладних, в яких загальна сума ПДВ -23508,98 грн. (стор. 8-9 Акта, ар. с. 16-17). Факт сплати Товариством коштів підтверджений (стор. 10 Акта, ар. с. 18). Як пояснив представник позивача, незважаючи на те, що податкові накладні були виписані у грудні 2011 року, Товариство мало право включити суму ПДВ до податкового кредиту січня 2012 року, відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

2. На виконання умов договору № 017895-10 від 11.01.2010 в грудні 2011 року ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»виписало Товариству 63 податкові накладні, в яких загальна сума ПДВ -25573,75 грн. (стор. 4-5 Акта, ар. с. 12-13). Факт сплати Товариством коштів підтверджений (стор. 7 Акта, ар. с. 15). Як пояснив представник позивача, незважаючи на те, що податкові накладні були виписані у грудні 2011 року, Товариство мало право включити суму ПДВ до податкового кредиту січня 2012 року, відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

3. На виконання умов договору № 332-15/2011 від 04.01.2011 в січні 2012 року ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС»виписало Товариству 262 податкові накладні, в яких загальна сума ПДВ -58444,24 грн. (стор. 10-18 Акта, ар. с. 18-26). Факт сплати Товариством коштів підтверджений (стор. Акта 27, ар. с. 35).

Загальна сума ПДВ -107526,97 грн.

4. На виконання умов договору № 23/10-2011 від 23.10.2011 в січні 2012 року ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»виписало Товариству 20 податкових накладних, в яких загальна сума ПДВ -20775,02 грн. (8-9 Акта, ар. с. 16-17). Факт сплати Товариством коштів (стор. 10 Акта, ар. с. 18) підтверджений. Як пояснив представник позивача, незважаючи на те, що податкові накладні були виписані у січні 2012 року, Товариство мало право включити суму ПДВ до податкового кредиту лютого 2012 року, відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

5. На виконання умов договору № 017895-10 від 11.01.2010 в січні 2012 року ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»виписало Товариству 56 податкових накладних, в яких загальна сума ПДВ -18529,36грн. (стор. 4, 6 Акта, ар. с. 12, 14). Факт сплати Товариством коштів підтверджений (стор. 7 Акта, ар. с. 15). Як пояснив представник позивача, незважаючи на те, що податкові накладні були виписані у січні 2012 року, Товариство мало право включити суму ПДВ до податкового кредиту лютого 2012 року, відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

6. На виконання умов договору № 332-15/2011 від 04.01.2011 в лютому 2012 року ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС»виписало Товариству 290 податкових накладних, в яких загальна сума ПДВ -48305,98 грн. (стор. 18-27 Акта, ар. с. 26-35). Факт сплати Товариством коштів підтверджений (стор. Акта 27, ар. с. 35).

Загальна сума ПДВ -87610,36 грн.

Як вказано у пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платників податків.

Жодних висновків щодо цих фактів (які свідчать на користь платника податків) Акт не містить.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючих органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

У пункті 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 № 984, вказано: Акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. На думку суду, Акт відповідача, в якому відсутні висновки щодо фактів завищення податкових зобов'язань Товариства, не є належним носієм доказової інформації. До того ж, суд приймає до уваги таке. Наказом від 11.09.2008 № 584 Державна податкова адміністрація України затвердила зразки форм актів перевірок та Методичні рекомендації щодо їх оформлення. Пунктом 1 наказу були затверджені зразок форми Акта (довідки) про результати планової/позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і зразок форми Акта (довідки) про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Можливість складення «Акта про результати документальної позапланової перевірки … з питань правомірності декларування податкового кредиту по незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинам з …»вказаним наказом ДПА України не передбачена. Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, така перевірка є тематичною, і її предметом є виключно правомірність декларування податкового кредиту. Враховуючи це, на думку суду, висновки акта такої перевірки можуть стосуватися лише того, чи правильно платник податків включив до податкового кредиту певного періоду певні суми за певними операціями. Замість цього в Акті міститься висновок про заниження податкового зобов'язання ПДВ, при цьому посилань на дані податкових декларацій Товариства (в частині податкових зобов'язань, податкового кредиту, позитивного/від'ємного значення різниці) Акт не містить.

Товариство надало копії податкових декларацій з ПДВ за січень і лютий 2012 року. У додатку 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до декларації за січень 2012 року, у Розділі ІІ (Податковий кредит), Товариство вказало, що до податкового кредиту були включені суми ПДВ за операціями з придбання у ТОВ «АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС»- 58220,18 грн.; у ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»- 24324,95 грн.; у ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»- 23404,13 грн. (ар. с. 104-105). Загальна сума ПДВ -105949,26 грн. У додатку 5 до декларації за лютий 2012 року, у розділі ІІ Товариство вказало, що до податкового кредиту були включені суми ПДВ за операціями з придбання у ТОВ«АВТОДИСТРИБ’ЮШН КАРГО ПАРТС»- 50334,39 грн.; у ТОВ ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА»- 18529,36 грн.; у ТОВ «ЕКОЛАБ ТЗОВ»- 20775,04 грн. (ар. с. 114-116). Загальна сума -89638,39 грн.

Як зазначено вище, ДПІ в Акті підтвердила, що Товариство мало належним чином оформлені податкові накладні від вказаних постачальників на загальну суму 195137,33 грн. (107526,97 + 87610,36), проте при визначенні суми грошового зобов'язання з ПДВ відповідач ці факти не врахував.

В судовому засіданні представники ДПІ посилались на те, що відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002) реєстр виданих та отриманих податкових накладних є основою для відображення зведених результатів обліку операцій (з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначені для використання у господарській діяльності такого платника податку) в податковій декларації з ПДВ. З урахуванням цього, на думку ДПІ, платник податків не вправі включати до податкового кредиту суми, які не відповідають даним реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Суд з такою позицією не погоджується і зазначає таке. Відповідно до пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях , форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку -продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (пункт 201.15 статті 201 Податкового кодексу України).

Товариство подавало декларації з ПДВ за січень і лютий 2012 року за формою, що була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»(надалі -Порядок). Відповідно до пункту 9 Порядку копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді належать до податкової звітності з ПДВ. Таким чином, реєстр виданих та отриманих податкових накладних є складовою податкової звітності з ПДВ, але не є частиною податкової декларації з ПДВ.

Як вказано у Рішенні, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з ПДВ ДПІ зазначила підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях , уточнюючих розрахунках.

В даному випадку ДПІ встановила факт недостовірності відомостей, що містяться у реєстрі, і лише на підставі цього відповідач зробив висновок про те, що дані перевірки результатів діяльності Товариства свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань. Суд вважає такий висновок хибним, оскільки у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних платник податків не заявляв сум податкових зобов'язань.

Крім того, як вже зазначалось вище, абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податковий кодекс України не містить норми про те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, що не зазначені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Відповідно до абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом (абзац 1) документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. ДПІ в ході перевірки не встановила, що суми податку, попередньо включені Товариством до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладаними.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В порушення цієї норми ДПІ визначила суму податкового зобов'язання Товариства як суму ПДВ, яка, на думку відповідача, була незаконно включена до податкового кредиту. Такий підхід призвів до того, що Рішенням Товариство зобов'язано сплатити суму більшу, ніж навіть та, що підлягала би сплаті у випадку правильності висновку ДПІ про завищення суми податкового кредиту на 195588,05 грн. Саме цим пояснюється різниця між сумою, що вказана у Рішенні, і сумою, що вказана у розрахунку, зробленому представником ДПІ в ході розгляду справи.

На думку суду, висновки ДПІ щодо суми податкового зобов'язання Товариства були б обґрунтованими, якби ДПІ, відповідно до вимог статей 198 і 200 Податкового кодексу України, визначила суму грошового зобов'язання Товариства з урахуванням всіх фактів. Як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконав свої контролюючі функції, в результаті чого Товариству було безпідставно визначено грошове зобов'язання з ПДВ.

В судовому засіданні представники відповідача повідомили, що Товариство зазначило реальні податкові накладні (які вказані в Акті) у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2012 року (ар. с. 143-172). Товариство надало з цього приводу пояснення (ар. с. 141-142). Оскільки суми ПДВ за цими накладними до податкового кредиту квітня 2012 року Товариство не включило (ар. с. 173-180), ця обставина судом до уваги не приймається.

Стосовно постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.07.2012 у справі № 3/1416/1832/2012р. (ар. с. 89), згідно з якою директор Товариства був визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає таке. Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Частина 1 статті 163 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку. На думку суду, встановлення Ленінським районним судом м. Миколаєва того факту, що директор Товариства допустив порушення порядку ведення податкового обліку, не звільняє ДПІ від обов'язку доказування правомірності податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання Товариства з ПДВ, і, відповідно, від доказування того, що Товариство допустило порушення пункту 200.1 статті 200, пункт 201.10 статті 201, пункт 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виразилось у безпідставному визначенні Товариству з обмеженою відповідальністю «Шіппінг-Лайн» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 23.05.2012 № 0000632360 повністю.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шіппінг-Лайн» судові витрати в сумі 2178,20 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті163 КАС України

та підписана суддею 22 жовтня 2012 року.