Постанова

від 26.10.2012 по справі 2а/1770/3372/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3372/2012

26 жовтня 2012 року 15год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Малеванчук І.В.,

відповідача: представник Столяр М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ОЛПАК" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ОЛПАК" (далі - ПП "ОЛПАК") звернулося з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №1000112300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18433,00грн. (14746,00грн. - за основним платежем, 3687,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що податковий кредит за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП СОЮЗ" (далі - ТОВ "ВІП СОЮЗ") сформовано позивачем з дотриманням вимог ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Факт вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами, як це передбачено нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). На момент укладення договору з вказаним контрагентом, відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі і це підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Товари, придбані позивачем у були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Жодної іншої мети, крім зазначеної у договорі від 15.06.2011р. №49, у тому числі на ухилення від сплати податків, ні позивач, ні його контрагент не мали. Відтак, висновки податкового органу про нікчемність правочинів ПП "ОЛПАК" з ТОВ "ВІП СОЮЗ" є хибними та не відповідають реальним обставинам. Просив позов задовольнити повністю.

Здолбунівська ОДПІ позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, зазначив, що ПП "ОЛПАК" віднесло до податкового кредиту суми за операціями з ТОВ "ВІП СОЮЗ", правочини з яким є нікчемними. Перевіркою встановлено, що у вказаного контрагента відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між ним та позивачем. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Здолбунівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ПП "ОЛПАК" (код за ЄДРПОУ 35119077) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ "ВІП СОЮЗ" (код за ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.08.2011р. по 30.09.2011р., за наслідками якої складено акт від 19.07.2012р. №248/22-35119077 (а.а.с.10-19).

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.10.2010р. №2755-VI із змінами та доповнення, ст.1, ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV "про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого ПП "ОЛПАК" завищено суму податкового кредиту та занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14746,18грн., в тому числі: за серпень 2011 року - 659,57грн., за вересень 2011 року - 14086,61грн.

На підставі акта перевірки від 19.07.2012р. №248/22-35119077 Здолбунівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №1000112300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18433,00грн. (14746,00грн. - за основним платежем, 3687,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ОЛПАК" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Острозької міської ради 19.06.2007р., на податковому обліку в органах податкової служби перебуває з 27.06.2007р. за №381/10, зареєстроване як платник податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.07.2008р. №100128883 (бланк серії НБ №176367) (а.а.с.11, 76, 77).

Основними видами діяльності ПП "ОЛПАК" за КВЕД є: 21.21.0 - виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, 36.63.0 - виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань, 51.47.9 - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань, 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (а.с.79).

15.06.2011р. між ПП "ОЛПАК" (Покупець) та ТОВ "ВІП СОЮЗ" (Продавець) укладено договір №49, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця стретч-плівку (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його ціну, сплативши за нього визначену грошову суму, на умовах, визначених договором (а.а.с.24-25).

На виконання умов вказаного договору позивачем отримано від ТОВ "ВІП СОЮЗ" товар на підставі видаткових накладних від 01.08.2011р. №РН-0000081 на суму 3957,44грн. (у т.ч. ПДВ 659,57грн.), від 01.09.2011р. №РН-000057 на суму 84519,64грн. (у т.ч. ПДВ 14086,61грн.) (а.а.с.26-27).

Розрахунки з ТОВ "ВІП СОЮЗ" позивачем було здійснено у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур від 01.08.2011р. №СФ-0000328, від 01.09.2011р. №СФ-0000589 , що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.а.с.28,29, 32-39).

За вказаними господарськими операціями ТОВ "ВІП СОЮЗ" було виписано податкові накладні від 01.08.2011р. №132 на суму 3957,44грн. (у т.ч. ПДВ 659,57грн.) та від 01.09.2011р. №343 на суму 84519,64грн. (у т.ч. ПДВ 14086,61грн.) (а.а.с.30-31).

Податок на додану вартість на підставі вказаних накладних у загальній сумі 14746,18грн. було включено позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року (а.а.с.51-54).

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, визначальними факторами для віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Під господарською діяльністю, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, стретч-плівка, придбана ПП "ОЛПАК" у ТОВ "ВІП СОЮЗ", в наступному була реалізована позивачем іншим контрагентам (ТОВ "Інпрес", ПАТ "МЕНА ПАК", ДП "Стімекс-Профіль", ТОВ "Мрії збуваються", ФОП ОСОБА_4)) за ціною, вищою від ціни придбання. Наступна реалізація підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, рахунками, довіреностями, проведення відповідних розрахунків - виписками по банківському рахунку позивача (а.а.с.57-69).

Для здійснення господарської діяльності ПП "ОЛПАК" використовувало орендоване ним приміщення згідно з договорами оренди від 16.10.2009р. №16-10/09, від 01.05.2010р. №11 (а.а.с.71-72, 152-156). Факт оренди підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.а.с.73-75), здійснення орендної плати - відповідними банківськими виписками (а.а.с.126-151).

Крім того, перемотування придбаної плівки для наступного продажу позивачем здійснювалося на станку, орендованому у ТОВ «АЛЧЕВСЬК-ТРЕЙД» (а.а.с.157-158).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Долучені позивачем до справи та надані до перевірки документи є первинними у розумінні Закону №996-XIV та повністю відображають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники. Жодних зауважень щодо оформлення первинних документів у акті перевірки відповідачем не зазначено.

Податкові накладні, виписані для позивача ТОВ "ВІП СОЮЗ" відповідають вимогам ст.201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010р. N969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за N1401/18696, виписані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є обумовлені податкові накладні, відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695), свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.02.2011р. №100325619 (а.с.43).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаної у ТОВ "ВІП СОЮЗ" стретч-плівки у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Стосовно посилань відповідача на обставини щодо відсутності у ТОВ "ВІП СОЮЗ" трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, то такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення з позивачем господарських операцій ТОВ "ВІП СОЮЗ" було зареєстроване як юридична особа, як платник податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі (а.а.с.43-44) та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Ні установчі, ні статутні документи вказаного контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Норми ПК України не ставлять формування податкового кредиту в залежність від подання чи не подання звітності контрагентом такого платника до податкового органу та декларування ним у такій звітності господарських зобов'язань.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, дії ПП "ОЛПАК" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ "ВІП СОЮЗ" не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "ВІП СОЮЗ" базуються на інформації, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВІП СОЮЗ", який складено ДПІ у Печерському районі м.Києва від 29.02.2012р. №1062/23-4/37240791 (а.а.с.164-209).

Разом з тим, вказаний акт не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Крім того, такий акт складено податковим органом за збігом тривалого часу після завершення господарських операцій ПП "ОЛПАК" з ТОВ "ВІП СОЮЗ".

Суд критично оцінює висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ПП "ОЛПАК" з ТОВ "ВІП СОЮЗ", як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, і спрямовані на отримання податкової вигоди.

Так, за змістом ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Разом з тим, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства відповідачем суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. Податковим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

За таких обставин, податковий орган безпідставно не взяв до уваги первинні документи, надані ПП "ОЛПАК" на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ "ВІП СОЮЗ", та безпідставно позбавив позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням власної господарської діяльності.

Частиною 2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. №475/97-ВР (із змінами та доповненнями), України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, доводи та висновки податкового органу, викладені у акті перевірки від 19.07.2012р. №248/22-35119077 щодо нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ "ВІП СОЮЗ" є такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, та не підтверджені відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що Здолбунівською ОДПІ не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 03.08.2012р. №1000112300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18433,00грн. (14746,00грн. - за основним платежем, 3687,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 03.08.2012р. №1000112300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18433,00грн. (14746,00грн. - за основним платежем, 3687,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "ОПАК" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 185,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.