Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-2914/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 90/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Компанія Екоенергія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсни та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Екоенегія» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000612321/0 від 23.03.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податку на прибуток, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідач прийшов до помилкового висновку про невідповідність законодавству України договору оренди від 27.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Компанія Екоенергія» і ТОВ «Бельведер Леополіс», а фактично його недійсність, оскільки, на думку відповідача, за вказаним договором відбувалося відчуження його майна, а не передача в оренду - в оперативний лізинг, а отже даний договір є договором фінансового, а не оперативного лізингу, на підставі чого і було постановлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 року позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000612321/0 від 23.03.2010 року.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог позову відмовити повністю.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги, тим, що перевіркою ТОВ «Компанія Екоенергія» встановлені порушення пп. 4.1 ст.4, пп.11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким занижено скореговані валові доходи, а також не включено до складу валового доходу авансові платежі.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, КАС України.

Як судом встановлено, 23.03.2010року Державною податковою інспекцію у Галицькому районі м. Львова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612321/0 щодо ТОВ «Компанія Екоенергія», яким визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 50229 грн. у тому числі 33486 основного платежу та 16743 штрафних (фінансових) санкцій.

З даного рішення вбачається, що воно винесене на підставі акту перевірки № 1038/23-2/35227784 від 12.03.2010 року, штрафна санкція застосована за порушення ст. 17 п.17.1, пп. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення: пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Компанія Екоенергія» занижено скоригований валовий дохід в сумі 343597 грн до бази оподаткування не включено поворотну фінансову допомогу сума заниженого податку на прибуток становить 85899 грн.; п.4.1 ст.4. п.п.11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Компанія Екоенергія»у третьому кварталі 2008 року занижено скориговані валові доходи в сумі 50401 грн. до складу скоригованого валового доходу не включено суму авансових платежів, сума заниженого податку на прибуток становить 12600 грн.; п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у четвертому кварталі 2007 року на суму 2466 грн., у четвертому кварталі 2008 року на 5449 грн. занижено скоригований валовий дохід в сумі 7915 грн. не враховано при визначенні приросту-убутку залишок матеріальних цінностей в повному . сума заниженого податку на прибуток становить 1978 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5., пп. 7.9.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5. п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Орендазатвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.07.2000 року за № 181. ТОВ «Компанія Екоенергія»завищено валові витрати в сумі 822963,00 грн., у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум орендних платежів сума заниженого податку на прибуток становить 205741 грн.; п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Компанія Екоенергія»у другому кварталі 2009 рокузавищено валові витрати в сумі 3000 грн. в зв'язку з віднесенням до складу валових вартості консультацій по веденню бухгалтерського обліку, сума заниженого податку на прибуток становить 750 грн.; порядку складання декларації про прибуток підприємств затвердженого наказом ДПА від 13.10.200 року №530 при складанні декларації за 2008 рік у рядок 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1- 04.12» не включено витрати у четвертому кварталі 2008 року в сумі 391028 грн., сума завищеного податку на прибуток становить 97757 грн.; пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 702902 грн., яка повинна знайти своє відображення у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань», сума завищеного податку на прибуток становить 175725 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим же Законом.

Згідно п. 1.11. цього ж Закону, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно п. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї ж статті.

Згідно пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього ж Закону.

Згідно п. 5.9. ст. 5 цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно пп. 7.9.6. п. 7.9. ст. 7 цього ж Закону, оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Згідно пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 цього ж Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спростування порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносно невключення до складу валових витрат витрати на придбання (орендованого майна) та включення до складу валових витрат сум орендної плати із врахуванням того факту, що укладений між позивачем та ТОВ «Бельведер Леополіс» договір оренди майна, що є власністю орендодавця, за умовами якого майно передавалось позивачу в оренду та в подальшому договір оренди розірвано без набуття позивачем орендованого майна.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В суді першої інстанції представник відповідач дав пояснення про те, що по суті позивачу правильно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 50229 грн. у тому числі 33486 грн. основного платежу та 16743 грн. штрафних (фінансових) санкцій), оскільки, згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення ряду вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У позивача встановлено завищення та заниження податкових зобов'язань, деякі порушення зазначені в акті перевірки не включені в розрахунок спірного податкового повідомлення - рішення, яке розраховано шляхом різниці між завищенням і заниженням позивачем податкового зобов'язання. Ідентифікувати розраховану відповідачем суму основного зобов'язання та суму штрафних (фінансових) санкцій щодо спірного податкового-повідомлення рішення не є можливим через вказану невідповідність висновків перевіряючих прийнятому рішенню.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного рішення, що суд не може собою підміняти податковий орган і надавати оцінку значення вищевказаних невідповідностей на результат прийняття податкового повідомлення - рішення, яке приймається керівником відповідача. Суд не повноважений давати оцінку впливу вказаних невідповідностей, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник відповідача, суд вправі надати оцінку оскаржуваному податковому повідомленню в межах предмету позову по даній справі.

Відтак рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. При таких обставинах податковий орган матиме можливість визначити у встановленому законом порядку суму податкового зобов'язання позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0000612321/0 від 23.03.2010 року про застосування до ТОВ «Компанія Екоенергія» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50229 грн. підлягає скасуванню як неправомірне.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій при винесенні податкового повідомлення-рішення на позивача.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 року у справі №2а-2914/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор