Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-4199/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року 2а-4199/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання -Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кріогенсервіс»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 22.08.2012 р. №0001032300.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що з 11.07.2012 р. по 07.08.2012 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р. За результатами якої складено Акт від 08.08.2012 р. №280/22-01/21543199 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р.»(далі -Акт перевірки).

Пояснив, що за результатами перевірки та на підставі висновків викладених а Акті перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. №0001032300 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 625993,00 грн.

Вказує, що ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач -ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»за результатами якої складено Акт перевірки. В ході перевірки зроблено висновок, що позивач порушив: п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДВ на загальну суму 500794,00 грн.

Вказує, що за результатами Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. №0001032300, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 625993,00 грн., в тому числі 500794,00 грн. -за основним платежем, 125199,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДВ на загальну суму 500794,00 грн., в т.ч.: листопад 2009 р. -100980,00 грн.; липень 2010 р. -38000,00 грн.; жовтень 2010 р. -79167,00 грн.; липень 2011 р. -65000,00 грн.; березень 2012 р. -217647,00 грн.

За результатами Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. №0001032300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 625993,00 грн., в тому числі 500794,00 грн. -основний платеж, 125199,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, безпосередньо в Акті перевірки (стор.38-39) зазначається, що «В ході проведення оперативними працівниками УПМ ДПА у Житомирській області дослідної перевірки встановлено, що в період 2008-2010 років у ТОВ «Промопторг», м. Житомир, вул. Київська, і виникали зобов'язання по сплаті до державного бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З метою ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, засновник ТОВ «Промопторг»ОСОБА_1, фактично здійснюючи разом з ОСОБА_2, фінансово-господарську діяльність від імені службових осіб ТОВ «Промопторг», вступили у попередню змову з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо мінімізації виниклих зобов'язань за рахунок і відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства начебто проведених операцій з фіктивними підприємствами.

Крім того, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 організували злочинну схему направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету.

Суть злочинної схеми полягає в незаконному формуванні податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних»та «фіктивних»підприємств, таких як: ...ТОВ «Буд-вест-монтаж»(код за ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код за ЄДРПОУ 36713001).

Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено що зазначені і підприємства не реалізовували для ТОВ «Промопторг» будь-яких товарно-матеріальних і цінностей.

Тобто, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 організували виготовлення пакету бухгалтерських документів про реалізацію товарно-матеральних цінностей, які надають право на отримання кредиту з податку на додану вартість, який в подальшому незаконно використовувався для ухилення від сплати податку на додану вартість.

Внаслідок чого, по вказаному ланцюгу «транзитних»та «фіктивних»підприємств, проводиться лише документообіг та перерахування коштів по банківських рахунках, відкритих в АБ «Старокиївський банк»(м.Київ, МФО 321477) та банку «Національні інвестиції»(МФО 300498).

Таким чином, ОСОБА_1 будучу засновником та фактично здійснюючи разом з

ОСОБА_2 фінансово-господарську діяльність від імені службових осіб ТОВ «Промопторг», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в період 2008-2010 років, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розімірах , шляхом незаконного формування податкового кредиту, в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за №168/97-ВР від 03.04.1997 року, безпідставно включили до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ряду транзитних та фіктивних підприємств, серед них ТОВ «Буд-вест-монтаж»(код за ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ- Інформ-груп»(код за ЄДРПОУ 36713001).., в результаті чого умисно ухилились від сплати податку на додану вартість на загальну суму понад 2 000 000 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податків в особливо великих розмірах.

Поряд з цим встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій. З метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в установчих документах підприємства. Придбали фіктивні суб'єкти господарської діяльності, серед них ТОВ «Буд-вест-монтаж»(код за ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код за ЄДРПОУ 36713001).., які в подальшому використовували для сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету, в результаті чого заподіяли державі шкоду у вигляді ненадходженя до державного бюджету коштів у великих розмірах.

Враховуючи викладене, в матеріалах дослідчої перевірки містяться достатні дані, які вказують на наявність в діяннях засновника ТОВ «Промопторг»ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ознак злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а в діяннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 України.»

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, - усі операції поставки з ТОВ «ВВ Інформ-Груп»та ТОВ «ТД Трейдстар»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та формування податкового кредиту з ПДВ.

Судом встановлено, що основними видам діяльності ТОВ «Фірма «Кріоген»за КВЕД є: виробництво промислових газів (24.11.0), виробництво основних фармацевтичних продуктів (24.41.0), монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань (29.56.5), ремонт і технічне обладнання машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань (29.56.6), газопровідні роботи (45.33.3) та інше.

Основний вид діяльності, ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»- виробництво промислових газів (кисень, азот, аргон, вуглекислота) та медичних газів (кисень) та оптова торгівля промисловими газами та медичним газом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»був укладений договір постачання №07/05 від 05.07.2010 р. За умовами даного договору Постачальник (ТОВ «ВВ-Інформ-Груп») зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти продукцію, вказану в Специфікації (п.1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс») зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання №07/05 від 05.07.2010 р. згідно розрахунку-фактури від 06.07.2010 р. №ВВ-0001262 ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»було поставлено продукцію відповідно до Специфікації.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною від 06.07.2010 р. №ВВ-000826.

Сума, яку позивач включив до податкового кредиту підтверджується належним чином оформленою податковою накладною №1123 від 06.07.2010 р.

Судом встановлено, що 04.10.2010 р. між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»був укладений договір поставки №10/04. За умовами даного договору Постачальник «ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти Продукцію, вказану в Специфікації (п.1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання №10/04 від 04.10.2010 р. згідно розрахунків-фактур від 19.10.2010 р. №ВВ-0001587 та згідно видаткових накладних від 19.10.2010 р. №ВВ-1101 та №ВВ-001102 ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»було поставлено продукцію відповідно до Специфікації.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленим Актом прийому-передачі обладнання від 19.10.2010 р.

ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»було виписано податкові накладні від 19.10.2010 р. №1475 та №1475, суми по яких були включені позивачем до податкового кредиту.

Оплата за товари здійснена ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», а також шляхом зарахування зустрічних звірок, що підтверджується Актом взаємозаліку від 30.11.2010 р.

Також, згідно видаткових накладних №ВМ-000133 від 11.11.09 р. та №ВМ-000134 від 19.11.2009 р. ТОВ «Буд-Вест-Монтаж»було поставлено Позивачу газові бетони.

Суми, які позивач включив до податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними від 11.11.2009 р. №151 та від 19.11.2009 р. №152.

Придбане обладнання було взято на баланс підприємства та в подальшому безпосередньо використовується у власній господарській діяльності ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс», що підтверджується оборотно-сальдової відомості по рахунку: 104 та 115 Місце зберігання; Необоротні активи.

На момент виконання договірних зобов'язань та складання податкових накладних ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»та ТОВ «Буд-Вест-Монтаж»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законом порядку як платник ПДВ, а тому контрагенти позивача, мають спеціальну правоздатність та мали право складати податкові накладні.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЦ Трейдстар», суд повідомляє наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2011 р. між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»та ТОВ «ТД «Трейдстар»укладений договір постачання №11/06/07-1. За умовами даного договору Постачальник (ТОВ «ТД «Трейдстар») зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти Продукцію, вказану в Специфікації (п.1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс») зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання №11/06/07-1 від 07.06.2011 р. згідно виставленого рахунку-фактури від 07.06.2011 р. №СФ-0000157 та згідно видаткової накладної від 08.06.2011 р. №РН-0000157 ТОВ «ТД «Трейдстар»було поставлено продукцію відповідно до Специфікації, безпосередньо була придбана газифікаційна установка.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленим Актом прийому-передачі обладнання від 08.06.2011 р.

Судом встановлено, що ТОВ «ТД «Трейдстар»було виписано податкову накладну від 08.06.2011 р. №157 сума за якою була включена позивачем до податкового кредиту.

Придбана Стаціонарна газифікаційна установка (СГУ-7К) взята на баланс підприємства та в подальшому безпосередньо використовується у власній господарській діяльності ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс», що підтверджується оборотно-сальдової відомістю по рахунку:281 Місце зберігання; ТМЦ.

Отже, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «ТД «Трейдстар»було зареєстроване у встановленому законом порядку, підприємство знаходилось в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване органом державної податкової служби у встановленому законом порядку як платник ПДВ.

Відповідачем не зазначено жодних доказів, що підтверджуються наявністю в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «ТД «Трейдстар», а також анулювання свідоцтва платника ПДВ на час здійснення господарських операцій та виконання укладеного між позивачем та даним підприємством правочину.

Щодо висновків ДПІ про завищення ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Медсервісоптторг ПЛЮС ЛТД», ТОВ «Генерал», ПАТ «Плазма Тек»та ТОВ «ВіДі Елеганс»за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р. суд повідомляє наступне.

Суми, які позивач включив до податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Медсервісоптторг ПЛЮС ЛТД», ТОВ «Генерал», ПАТ «Плазма Тек»та ТОВ «ВіДі Елеганс»за березень 2012 р. підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а саме:

- податковими накладними виписаними ПП Медсервісоптторг ПЛЮС ЛТД» від 20.03.2012 р. №2034 на суму податкового кредиту - 32833,33 грн., від 21.03.2012 р. №2131 на суму податкового кредиту - 32833,33 грн. та від 30.03.2012 р. №3031 на суму податкового кредиту -33662,51 грн;

- податковими накладними виписаними ТОВ «Генерал»від 19.03.2012 р. №69 на суму податкового кредиту -36666,67 грн., від 20.03.2012 р. №76 на суму податкового кредиту - 1800,00 грн. та від 20.03.2012 р. №78 на суму податного кредиту - 957,62 грн.;

- податковими накладними виписаними ПАТ «Плазма Тек»від 13.03.2012 р. №31319 на суму податкового кредиту - 26646,59 грн.;

- податковими накладними виписаними ТОВ «ВіДі Елеганс»від 19.03.2012 р. №282 на суму податкового кредиту -17415,83 грн., від 19.03.2012 р. №283 на суму податкового кредиту -17415,83 грн. та від 19.03.2012 р. №284 на суму податкового кредиту -17415,83 грн.

Вищевказані податкові накладні оформлені з дотриманням норм Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження норм Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що підтверджується матеріалами справи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено контрагенту суму податку на додану вартість на яку сформовано податковий кредит. Вказана обставина відповідачем по справі не заперечується.

У спірний період об'єкти, база, ставки, порядок оподаткування податку на додану вартість визначались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ»).

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»(який був чинний на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6.п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З 01.01.2011 р. чинність набрав Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, та відповідачем не заперечується, що вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено Затвердити примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Статтею 244 2 КАС України визначено, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини., а за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»23.02.2006 р. №3477-IV, національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів, щодо вимог до судового рішення співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у рішеннях Європейського суду з прав людини, ВС України, ВАС України.

Постановою Верховного Суду України № 14/11 від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено: «Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.».

У постанові від 13.01.2009 р. (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності, зазначено в постанові ВС України №13/11 від 31.01.2011 р. у справі № 21-42а10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На думку Верховного Суду України, такий висновок касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, яка полягає у тому, що несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту, - постанова ВСУ №3/10 від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтимор" до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Твердження відповідача про те, що провадженні ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області перебуває кримінальна справа №079001711 (№079021/11) відносно ТОВ «Промопторг»ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за ознака злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а в діяннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 України, на думку суду не підтверджує правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зважаючи на положення ст.62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вбачається за матеріалів справи, постановою Богуславського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 р. у справі №4-1668/2011 р., скасовано постанову слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області ОСОБА_6 про порушення кримінальної справи №079001711 (№079021/11) відносно ОСОБА_3 за фатом фіктивного підприємництва.

Таким чином, висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту по господарських операціях є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. №0001032300 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 244 2 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

1. Позов задовільнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району Київської області Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року №0001032300.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кріогенсервіс" сплачений судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. .

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 12 листопада 2012 р.