Ухвала

від 12.11.2013 по справі 2а-4199/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4199/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Сич Є.Ю. Харченка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кріогенсервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2012 року ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.08.2012 № 0001032300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 22.08.2012 № 0001032300.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 11.07.2012 по 07.08.2012 співробітниками Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено ПДВ на загальну суму 500 794,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 08.08.2012 № 280/22-01/21543199 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 № 0001032300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 625 993,00 грн., в тому числі 500 794,00 грн. - за основним платежем, 125 199,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 вищевказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Як зазначено в підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, податкові накладні, розрахунки-фактури, платіжні доручення, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, оскільки містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Фірма «Кріоген» за КВЕД є: виробництво промислових газів (24.11.0), виробництво основних фармацевтичних продуктів (24.41.0), монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань (29.56.5), ремонт і технічне обладнання машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань (29.56.6), газопровідні роботи (45.33.3) та інше.

Основний вид діяльності, ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс»: виробництво промислових газів (кисень, азот, аргон, вуглекислота) та медичних газів (кисень) та оптова торгівля промисловими газами та медичним газом.

Між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» було укладено договір постачання № 07/05 від 05.07.2010 за умовами якого Постачальник (ТОВ «ВВ-Інформ-Груп») зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти продукцію, вказану в Специфікації (п.1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс») зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання № 07/05 від 05.07.2010 згідно розрахунку-фактури від 06.07.2010 № ВВ-0001262 ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» було поставлено продукцію відповідно до Специфікації.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною від 06.07.2010 № ВВ-000826.

Сума, яку позивач включив до податкового кредиту підтверджується належним чином оформленою податковою накладною № 1123 від 06.07.2010.

04.10.2010 між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» було укладено договір поставки № 10/04 за умовами якого Постачальник «ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти Продукцію, вказану в Специфікації (п. 1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання № 10/04 від 04.10.2010 згідно розрахунків-фактур від 19.10.2010 № ВВ-0001587 та згідно видаткових накладних від 19.10.2010 № ВВ-1101 та № ВВ-001102 ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» було поставлено продукцію відповідно до Специфікації.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленим Актом прийому-передачі обладнання від 19.10.2010.

ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» було виписано податкові накладні від 19.10.2010 № 1475 та № 1475, суми по яких були включені позивачем до податкового кредиту.

Оплата за товари здійснена ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» шляхом перерахування грошових коштів ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», а також шляхом зарахування зустрічних звірок, що підтверджується Актом взаємозаліку від 30.11.2010.

Згідно видаткових накладних № ВМ-000133 від 11.11.2009 та № ВМ-000134 від 19.11.2009 ТОВ «Буд-Вест-Монтаж» було поставлено Позивачу газові бетони.

Суми, які позивач включив до податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними від 11.11.2009 № 151 та від 19.11.2009 № 152.

Придбане обладнання було взято на баланс підприємства та в подальшому безпосередньо використовується у власній господарській діяльності ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 104 та 115 Місце зберігання; Необоротні активи.

Висновок про порушення позивачем відповідних норм податкового законодавства відповідач обґрунтовує посиланням лише на порушену СВ ПМ ДПА у Житомирській області кримінальну справу відносно ТОВ «Промторг», при цьому зазначаючи, що ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» та ТОВ «Буд-Вест-Монтаж» є фіктивними підприємствами.

Однак, дане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 у справі № 4-1668/2011 скасовано постанову слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О.М. про порушення кримінальної справи № 079001711 (№ 079021/11) відносно ОСОБА_8 за фактом фіктивного підприємництва, яка набрала законної сили 02.11.2011.

Крім цього, відповідачем не надано жодного судового рішення, яке набрало законної сили щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» та ТОВ «Буд-Вест-Монтаж». На момент виконання договірних зобов'язань та складання податкових накладних ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» та ТОВ «Буд-Вест-Монтаж» були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законом порядку як платники ПДВ, а відтак, мали право складати податкові накладні.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЦ Трейдстар», колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2011 між ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» та ТОВ «ТД «Трейдстар» укладений договір постачання № 11/06/07-1 за умовами якого Постачальник (ТОВ «ТД «Трейдстар») зобов'язується протягом терміну дії цього договору поставляти Продукцію, вказану в Специфікації (п.1.2 Договору) та заявках Покупця, а Покупець (ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс») зобов'язується приймати і оплачувати її вартість.

На виконання договору постачання № 11/06/07-1 від 07.06.2011 згідно виставленого рахунку-фактури від 07.06.2011 № СФ-0000157 та згідно видаткової накладної від 08.06.2011 № РН-0000157 ТОВ «ТД «Трейдстар» було поставлено продукцію відповідно до Специфікації, безпосередньо була придбана газифікаційна установка.

Факт передачі товару підтверджується належним чином оформленим Актом прийому-передачі обладнання від 08.06.2011.

ТОВ «ТД «Трейдстар» було виписано податкову накладну від 08.06.2011 № 157 сума за якою була включена позивачем до податкового кредиту.

Придбана Стаціонарна газифікаційна установка (СГУ-7К) взята на баланс підприємства та в подальшому безпосередньо використовується у власній господарській діяльності ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс», що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 281 Місце зберігання; ТМЦ.

Висновок про порушення ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» відповідних норм податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар» відповідач обґрунтовує лише посиланням на базу даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», згідно якої були виявлені розбіжності задекларованих сум ПДВ.

Також, не посилаючись на жодну кримінальну справу чи рішення суду, відповідач зазначає, що ТОВ «ТД «Трейдстар» має ознаки фіктивності.

Щодо висновків відповідача про завищення ТОВ «Фірма «Кріогенсервіс» податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Медсервісоптторг ПЛЮС ЛТД», ТОВ «Генерал», ПАТ «Плазма Тек»та ТОВ «ВіДі Елеганс» за період з 01.07.2009 по 31.03.2012, колегія суддів зважає на наступне.

Так, суми, які позивач включив до податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаними контрагентами за березень 2012 року підтверджені належним чином оформленими податковими накладними виписаними ПП Медсервісоптторг ПЛЮС ЛТД» від 20.03.2012 № 2034 на суму податкового кредиту - 32 833,33 грн., від 21.03.2012 № 2131 на суму податкового кредиту - 32 833,33 грн. та від 30.03.2012 № 3031 на суму податкового кредиту - 33 662,51 грн; податковими накладними виписаними ТОВ «Генерал» від 19.03.2012 № 69 на суму податкового кредиту - 36 666,67 грн., від 20.03.2012 № 76 на суму податкового кредиту - 1 800,00 грн. та від 20.03.2012 № 78 на суму податного кредиту - 957,62 грн.; податковими накладними виписаними ПАТ «Плазма Тек» від 13.03.2012 № 31319 на суму податкового кредиту - 26 646,59 грн.; податковими накладними виписаними ТОВ «ВіДі Елеганс» від 19.03.2012 № 282 на суму податкового кредиту -17 415,83 грн., від 19.03.2012 № 283 на суму податкового кредиту -17 415,83 грн. та від 19.03.2012 № 284 на суму податкового кредиту -17 415,83 грн.

Таким чином, за відсутності будь-яких доказів щодо залучення позивача чи його контрагентів до протиправної діяльності у відповідача відсутні законні підстави для донарахування суми податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки, у позивача наявні належно оформлені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення вищевказаних господарських операцій з придбання товару, податкові накладні, а також придбані у постачальників ТМЦ призначені для використання в господарській діяльності позивача та фактично використовуються у власній господарській діяльності, що відповідачем не заперечується.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про протиправність формування податкового кредиту по господарських операціях позивача з вищевказаними контрагентами є необґрунтованими, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 № 0001032300, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 625 993,00 грн., в тому числі 500 794,00 грн. - за основним платежем, 125 199,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 18.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.