Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-8149/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 140309/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Х" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000722321 та №0000712321 від 09.06.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова та прийняті за її результатами оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000722321 та №0000712321 від 09.06.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Варіант-Х» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені в Акті перевірки №1483/23-209/31804188 від 02.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Варіант-Х» порядку ведення податкового обліку, зокрема:

- п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 130 071 грн., у тому числі за ІІ-й квартал 2010 року 88 096 грн., за ІІІ-й квартал 2010 року 41 975 грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 33 580 грн., в тому числі за серпень 2010 року 14169 грн., вересень 2010 року 19 411 грн.

Податковим органом виявлено, що станом на 01.04.2011 року за даними бухгалтерського обліку, згідно рахунку 621 «Короткострокові векселі видані», в ТзОВ «Варіант-Х» по контрагенту ТзОВ «Сіфітон» (ЄДРПОУ 356251119) рахується безнадійна кредиторська заборгованість на загальну суму 352382,66 грн., у зв'язку з чим занижено валовий дохід у ІІ кварталі 2010 року на суму 352383 грн.

Кредиторська заборгованість виникла внаслідок видачі ТзОВ «Варіант-Х»за отримані товари від ТзОВ «Сіфітон» простих векселів, а саме:

- серія АА 0268080 від 08.04.2009 року на суму 100000 грн.;

- серія АА 0268081 від 08.04.2009 року на суму 100000 грн.;

- серія АА 0268082 від 08.04.2009 року на суму 100000 грн.;

- серія АА 0268083 від 08.04.2009 року на суму 52382,66 грн.

На момент отримання векселів (квітень 2009 року) ТзОВ «Сіфітон» згідно бази даних «АСІ ДПА України» податкової звітності за місцем реєстрації не подавало, господарської діяльності не проводило, з 27.04.2009 року підприємство визнано банкрутом.

Також в Акті перевірки №1483/23-209/31804188 від 02.06.2011 року податковим органом зазначено, що вказані векселі станом на 31.03.2011 року не були представлені підприємству до оплати, а на самих бланках векселів не було вчинено напис щодо дати пред'явлення їх у визначений строк до платежу або здійснення протесту у неплатежі.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначено в Акті перевірки №1483/23-209/31804188 від 02.06.2011 року, про те, що ТзОВ «Варіант-Х» здійснювало розрахунки з ТзОВ «Візіон Україна»(ЄДРПОУ 36412835), у якого відсутні валові доходи відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, операції з придбання товарів у ТзОВ «Візіон Україна» було віднесено до складу валових витрат на підставі видаткових накладних, а саме:

- №РН-080207 від 02.08.2010 року на суму 21003,67 грн., ПДВ - 4200,73 грн.;

- №РН-080206 від 02.08.2010 року на суму 36004,17 грн., ПДВ - 7200,83 грн.;

- №РН-081702 від 17.08.2010 року на суму 13837,83 грн., ПДВ 2767,57 грн.;

- №РН-090107 від 01.09.2010 року на суму 21836,67 грн., ПДВ - 4367,33 грн.;

- №РН-090106 від 01.09.2010 року на суму 22213,83 грн., ПДВ - 4442,77 грн.;

- №РН-090105 від 01.09.2010 року на суму 22470,08,67 грн., ПДВ - 4694,02 грн.;

- №РН-091401 від 14.09.2010 року на суму 29534,04 грн., ПДВ - 5906,81 грн.

Згідно бази даних «АІС ДПА України» ТзОВ «Візіон Україна» не подано податкової звітності за серпень-вересень 2010 року та за 2010 рік в цілому, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб внесено запит про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження платника. Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТзОВ «Візіон Україна» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів. На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «Варіант-Х» та ТзОВ «Візіон Україна», а отже, на думку податкового органу, ТзОВ «Варіант-Х» завищено податковий кредит на суму 33580 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 14169 грн. та за вересень 2010 року в сумі 19411 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки, 09.06.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесені податкові повідомлення-рішення № 0000712321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 162582 грн. ( в т.ч. за основним платежем 130071 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32518 грн.) та №0000722321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 41975 грн. (в т.ч. за основним платежем 33580 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8395 грн.).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) вказані документи повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В обґрунтування позовних вимог позивач представив суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність існування господарських операцій між ТзОВ «Варант-Х»та ТзОВ «Візіон Україна», зокрема:

1.реєстр отриманих та виданих податкових накладних за серпень-вересень 2010 року;

2.податкові накладні

3.видаткові накладні:

4. додатки до податкових декларацій, подані ТзОВ «Варіант-Х»за серпень-вересень 2010 року, де зазначались реквізити податкових накладних щодо даних операцій.

Судом встановлено, що за товари, отримані від ТзОВ «Візіон Україна»Позивач розрахувався та оплатив їх повністю, що підтверджують оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Замовлення; Конрагенти: Візіон Україна»за 01.08.2010 року 30.09.2010 року та платіжне доручення №329 від 15.02.2011 року.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування, такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані відповідні первинні бухгалтерські документи, які були долучені до матеріалів справи. Такі документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У своїй сукупності наведені обставини підтверджують те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично відбувались.

З огляду на викладене, орган державної податкової служби неправомірно прийшов до висновку про не підтвердження відповідними бухгалтерськими документами валових витрат позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави,Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «Варіант-Х» з контрагентами документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у зв'язку з цим відповідні суми податків за цей період, то колегія суддів вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року у справі №2а-8149/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс