Рішення

від 19.11.2012 по справі 5011-61/11645-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/11645-2012 19.11.12

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро» до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислове підприємство»Укруніверсалсервіс» про: стягнення 57 049 грн. 58 коп. Суддя Івченко А.М. Представники Позивача:не з'явився; Відповідача:не з'явився Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислове підприємство»Укруніверсалсервіс»про стягнення 57 049 грн. 58 коп. (55 219 грн. 36 коп. - основного боргу, 1 530 грн. 68 коп. -пені, 299 грн. 54 коп. -3 % річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/11645-2012, розгляд справи призначено на 17.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.10.2012.

Позивач через відділ діловодства суду подав доповнення до позовної заяви, відповідно до якого просив суд додатково стягнути з відповідача 2 500 грн. 00 коп. -витрат за послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 відповідно до ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів, а розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено на 31.10.2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 у зв'язку з відпусткою судді Івченко А.М. справу № 5011-61/11645-2012 передано для подальшого розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 суддею Чебикіною С.О. прийнято справу № 5011-61/11645-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 у зв'язку із виходом судді Івченко А.М. із відпустки, справу № 5011-61/11645-2012 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 суддею Івченком А.М. прийнято справу № 5011-61/11645-2012 до свого провадження.

В судове засідання 19.11.2012 представники сторін не з'явилися, але через відділ діловодство суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, окрім того позивач в даному клопотанні заявив про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислове підприємство»Укруніверсалсервіс»(відповідачем -Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Хімагро»(позивачем - Покупцем) був укладений договір № 18/11/11 від 18.11.2011 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити зазначений товар (мінеральні добрива) на умовах викладених у договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії Товару зазначаються в Додатках до даного договору, які являються невід'ємною його частиною.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами були укладені три додаткові угоди до договору № 18/11/11 від 18.11.2011, а саме від 18.11.2011, від 10.01.2012 та від 10.01.2012.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1. договору Постачальник постачає товар партіями в строк, визначений в Додатках до даного договору.

Пунктами 3 додатків № 2, № 3 до договору від 18.11.2011 визначені умови поставки.

На виконання умов даного договору, відповідачем позивачу були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000001 від 11.01.2012 на суму 21 900 грн. 00 коп. та № СФ-0000004 від 12.01.2012 на суму 38 319 грн. 36 коп. щодо передоплати за залізничний тариф.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач платіжними дорученнями № 25 від 11.01.2012 на суму 21 900 грн. 00 коп. та № 29 від 12.01.2012 на суму 38 319 грн. 36 коп. здійснив передоплату за залізничний тариф згідно з виставленими відповідачем рахунками-фактур.

Позивач листами № 49 від 13.02.2012, № 59 від 21.02.2012,№ 66 від 28.02.2012 звертався до відповідача з вимогами щодо повернення грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав, лише листом № 18 від 05.03.2012 гарантував позивачу повернення грошових коштів.

Відповідно до банківської виписки від 12.01.2012 відповідач 03.05.2012 повернув позивачу грошові кошти в розмірі 5 000 грн. 00 коп., сума в розмірі 55 219 грн. 36 коп. залишилася не повернутою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, позивач листами № 49 від 13.02.2012, № 59 від 21.02.2012, № 66 від 28.02.2012 звертався до відповідача з вимогами щодо повернення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставин, які повідомлені позивачем не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 55 219 грн. 36 коп. визнаються судом такими, які підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 530 грн. 68 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару по договору Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5 % вартості товару за кожний день просрочки, але не більше 3 % вартості товару, поставленого з просрочкою за кожний місяць прострочки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 530 грн. 68 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки річних в розмірі 299 грн. 54 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 299 грн. 54 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо відшкодування з відповідача на користь позивача 2 500 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката, суд встановив наступне.

На підтвердження понесених витрат, позивач долучив до матеріалів справи наступні документи:

- договір про надання юридичних послуг від 10.10.2012, укладений між позивачем (Замовником) та Фізичною особою-підприємцем Боднарук Миколою Миколайовичем, який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 18.12.2007, виданого Ямпільською районною державною адміністрацією Вінницької області та свідоцтва адвоката № 546 від 30.07.2007 (Виконавцем) (копія -в матеріалах справи);

- акт прийому-передачі виконаних робіт № 6 від 25.09.2012;

- платіжного доручення № 1022 від 27.09.2012 на суму 10 000 грн. 00 коп. -оплати за юридичні послуги згідно акту № 6, № 5 від 25.09.2012, № 2.2., № 6 від 25.09.2012 до дог. № 03/01/12 від 03.01.2012.

Як вбачається із договору про надання юридичних послуг від 10.10.2012, сторонами якого є позивач та фізична особа -підприємець, адвокат Боднарук Микола Миколайович.

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 1022 від 27.09.2012, яке свідчить про перерахування позивачем відповідних коштів на рахунок Отримувача платежу -Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця Бондарук М.М., що свідчить про надання цих послуг Боднаруком Миколою Миколайовичем, як суб'єктом підприємницької діяльності.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст. 2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано платіжне доручення № 1022 від 27.09.2012, яке свідчить про перерахування відповідних коштів на рахунок Отримувача платежу -Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця Бондарук М.М., що свідчить про надання цих послуг Бондаруком М.М., як суб'єктом підприємницької діяльності та не надано доказів оплати послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи та стороною по справі.

Отже сплачені кошти в сумі не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010 по справі № 30/384.

Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислове підприємство «Укруніверсалсервіс»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; код 25395784) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Хімагро» (67550, Одеська обл., Комінтернівський район, смт. Нові Біляри, вул. Степава, 10; код 32067134) 55 219 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 36 коп. -основного боргу, 1 530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 68 коп. -пені, 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп. - 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 21.11.2012

СуддяА.М. Івченко