Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-61/11645-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-61/11645-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Укруніверсалсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.12 (підписане 21.11.12)

у справі №5011-61/11645-2012 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хімагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємсто "Укруніверсалсервіс"

про стягнення 57049,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хімагро" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Укруніверсалсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 57049,58 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 55219,36 грн. основного боргу, 1530,68 грн. пені, 299,54 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.12, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин по справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач не надав документи, які вимагав суд першої інстанції, позов підлягав залишенню без розгляду. Таким чином, місцевий господарський суд порушив п.5 ч.1 ст.81 ГПК України. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що додатки №2 та №3 від 10.01.12 до договору від 18.11.11 №18/11/11 не укладались та не підписувались між сторонами.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.12.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.01.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.12.12) позивачу - 09.01.13, долучене до матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали наручно.

До судового засідання 30.01.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.13 відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.02.13. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.

19.02.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судове засідання 20.02.13 представники сторін не з'явились, відповідач причину неявки суду не повідомив.

Згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити юридична особа.

Стаття 77 ГПК України надає суду право розглянути справу за наявними в ній матеріалами (ст.75 ГПК України), а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача та відповідача, з метою дотримання ст.102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.11 між сторонами укладено договір №18/11/11 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити (передати у власність покупцю (позивачу), у встановлені строки, а покупець оплатити та прийняти мінеральні добрива (далі - товар) (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару вказуються в додатках до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Ціна та порядок розрахунків за поставлений товар встановлюється для кожної партії окремо, не підлягає зміні та відображається у відповідних додатках до договору. Загальною сумою договору є сума всіх додатків до нього (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.4 договору постачальник поставляє товар партіями і в строк, визначений у додатках до нього. У випадку поставки на умовах "СРТ" ст. Чорноморська, покупець додатково компенсує витрати на доставку товару (залізничний тариф).

18.11.11 сторонами укладено додаток №1 до договору, який, як зазначає позивач, виконано сторонами без зауважень.

10.01.12 сторонами укладено, підписано та скріплено печатками додатки №2 та №3, в яких сторони досягли згоди щодо асортименту, об'єму, ціни, строків та умов поставки мінеральних добрив.

Так, відповідно до додатку №2 від 10.01.12 постачальник зобов'язався поставити аміачну селітру на 490000,00 грн. за умови оплати наступним чином (п.3 додатку №2):

100% попередньої оплати за залізничний тариф за доставку від ст.Горлівка до ст. Чорноморська двох вагонів загального парку УЗ в сумі 14600,00 грн.;

95% від загальної вартості товару оплачується постачальнику по факту прибуття вагонів з товаром на ст. Чорноморська;

при відвантаженні на склад ТОВ НВФ "Хімагро" товару, покупець здійснює повний розрахунок з постачальником за фактично отриманий товар, відповідно даних залізничний ваг.

Строк відвантаження товару зі ст. Горлівка - протягом чотирьох робочих днів з моменту оплати залізничний тарифу (п.4 додатку №2).

Згідно додатку №3 від 10.01.12 постачальник зобов'язався поставити аміачну селітру на 674560,00 грн. за умови оплати наступним чином (п.3 додатку №3):

100% попередньої оплати за залізничний тариф за доставку від ст. Горлівка до ст. Ізмаїл чотирьох вагонів загального парку УЗ в сумі 38319,36 грн.;

95% від загальної вартості товару оплачується постачальнику по факту прибуття вагонів з товаром на ст. Чорноморська;

при відвантаженні на склад ТОВ НВФ "Хімагро" товару, покупець здійснює повний розрахунок з постачальником за фактично отриманий товар, відповідно даних залізничний ваг.

Строк відвантаження товару зі ст. Горлівка - протягом чотирьох робочих днів з моменту оплати залізничний тарифу (п.4 додатку №3).

11.01.12 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000001 на оплату 21900,00 грн. залізничного тарифу (18250,00 грн. без ПДВ 3650,00 грн.) та 12.01.12 - рахунок-фактуру №СФ-0000004 на 38319,36 грн. (31932,80 грн. без ПДВ 6386,56 грн.).

Позивач оплатив зазначені вище рахунки-фактур, що підтверджується платіжними дорученнями від 11.01.12 №25 на 21900,00 грн. та від 12.01.12 №29 на 38319,36 грн., а також банківською випискою від 12.01.12.

Проте, відповідач своїх зобов'язань по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до ТОВ ТПП "Укруніверсалсервіс" з вимогами повернути 60219,36 грн. попередньої оплати за залізничний тариф (листи від 13.02.12 №49, від 21.02.12 №59, від 28.02.12 №66 з актом взаємних розрахунків).

Лист від 28.02.12 №66 отримано відповідачем 28.04.12, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.03.12 відповідач надав відповідь №18 на вимогу позивача, в якій зазначив, що товариство немає можливості повернути 60219,36 грн. попередньої оплати за залізничний тариф та гарантує повернення сплаченої суми до 31.03.12.

Так, з платіжного доручення від 03.05.12 №48 та банківської виписки від 03.05.12 вбачається, що відповідач повернув 5000,00 грн. попередньої оплати за залізничний тариф в зв'язку з невиконанням умов договору від 18.11.11 №18/11/11.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій решта суми попередньої оплати позивачу не повернута, в зв'язку з чим матеріалами справи підтверджується існування у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем в сумі 55219,36 грн..

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу та стягнув з відповідача на користь позивача 55219,36 грн. попередньої оплати.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку прострочки платежу по договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 3% вартості простроченого платежу за кожен місяць прострочки. У випадку прострочки поставки товару по договору постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% вартості товару за кожен день прострочки, але не більше 3% вартості товару, поставленого з прострочкою за кожен місяць прострочки.

Згідно п.5.2 договору у випадку виникнення дебіторської заборгованості у одної із сторін після виконання договору, така заборгованість має бути повернута протягом п'яти банківських днів з моменту отримання акта звірки на дану господарську операцію. Невиконання строків оплати дебіторської заборгованості тягне з собою штрафні санкції відповідно до п.5.1 договору.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 1530,68 грн. пені та 299,54 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, колегія суддів вважає їх правильними та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх задоволення.

У доповненнях від 03.10.11 до позовної заяви про стягнення заборгованості позивач також просить стягнути 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання юридичних послуг від 10.10.11, укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Боднаруком М.М., акт прийому-передачі виконаних робіт від 25.09.12 №6 про надані послуги на 2500,00 грн., реєстр поданих до суду заяв та платіжне доручення від 27.09.12 №1022 на суму 10000,00 грн. (призначення платежу "оплата за юридичні послуги згідно актів №5, №6 від 25.09.12, №2.2, №6 від 25.09.12 до дог. від 03.01.12 №03/01/12").

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн., оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат саме на послуги адвоката.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В контексті ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Згідно ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Адвокатом згідно зі ст.2 Закону України "Про адвокатуру" може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи в галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, відшкодуванню підлягають лише судові витрати на оплату послуг адвоката.

Поняття "послуги адвоката" і "правова допомога" за своїм змістом є схожими, проте перше поняття є складовою другого й виокремлюється з нього за суб'єктною ознакою.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, суб'єктами надання правової допомоги є: державні органи, до компетенції яких належить надання правової допомоги; адвокатура як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут; суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам в порядку, визначеному законодавством; об'єднання громадян для здійснення й захисту своїх прав та свобод.

Таким чином, правову допомогу може надавати широке коло суб'єктів, а послуги адвоката - лише адвокат. Оскільки у Господарському процесуальному кодексі України мова йде лише про витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, то в господарського суду відсутні підстави для відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану фахівцями в галузі права, які не є адвокатами.

Позивачем не надано доказів того, що СПД ФОП Боднарук М.М. діє як адвокат на підставі відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, отже вимога про стягнення 2500,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов підлягав залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки позивач не надав документи, які вимагав суд першої інстанції, та те, що додатки №2 та №3 від 10.01.12 до договору від 18.11.11 №18/11/11 не укладались та не підписувались між сторонами, колегія суддів не приймає до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом та з клопотанням (вх. від 03.10.12) позивачем подано всі документи, які зобов'язував надати суд першої інстанції ухвалами від 27.08.12 та від 17.09.12.

У клопотанні від 30.10.12 позивач зазначив, що оригінали додатків №2 та №3 від 10.01.12 були передані відповідачу на підпис, але останнім не повернуті, натомість в матеріалах справи наявні копії зазначених вище додатків, які відповідач відправив позивачу по системі факсимільного зв'язку.

У листі від 10.10.12 №332/1 позивач просив надіслати йому підписані зі сторони відповідача екземпляри додатків №2 та №3 від 10.01.12, проте відповідач даної вимоги не виконав.

Проте, з копій додатків №2 та №3 від 10.01.12 вбачається, що вони підписані директором постачальника, підпис скріплений печаткою ТОВ ТПП "Укруніверсалсервіс". Спірні додатки виконувались, а тому вважати їх недійсними підстави відсутні.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання недійсності додатків №2 та №3 від 10.01.12 до договору у судовому порядку.

Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Укруніверсалсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.12 у справі №5011-61/11645-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-61/11645-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.