Рішення

від 14.11.2012 по справі 5017/2824/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2012 р.Справа № 5017/2824/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива - Нова»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Грегорі Арбер»

про стягнення 27 737 грн. 70 коп.

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 28 вересня 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива - Нова» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 27 737,70 грн., що складається з 26 899 грн. 40 коп. -суми основного боргу, 26 грн. 90 коп. -суми втрат від інфляції, 811 грн. 40 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, витрат по сплаті судового збору та 4500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.12.2010р. між ТОВ «Альтернатива-нова»та ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер»був укладений договір купівлі-продажу № 2112, на підставі якого в період з грудня 2010 р. по березень 2011 р. позивач поставляв відповідачу товар.

Відповідно до умов даного договору купівлі-продажу від 21.12.2010 р., сторони домовились, що оплата товару проводиться у національній валюті -гривні, в безготівкові формі.

Позивач свої обов'язки за договором виконав вчасно та в повному обсязі, проте відповідачем вартість поставленої за договором продукції на загальну суму 27 737,70 грн. не сплачено, що порушує інтереси позивача.

Ухвалою суду від 01.10.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2824/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 17.10.2012 р. за клопотанням представника позивача (вх.№ 31376/2012) до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії №14888145 від 15.10.2012 р. щодо реєстрації ТОВ «Швейна Фабрика «Грегорі Арбер», письмові пояснення по справі з посиланням на докази та розрахунок ціни позову.

Ухвалами суду від 17.10.2012 р., 31.10.2012 р. розгляд справи відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було відкладено на 31.10.2012 р. та 14.11.2012 р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №14888145 від 15.10.2012 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №14888145 від 15.10.2012 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.11.2012 року після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, надані під час судового розгляду, суд встановив:

21.12.2010 р. року між ТОВ «Альтернатива - Нова»та ТОВ «Швейнва фабрика «Грегорі Арбер» було укладено договір купівлі-продажу №2112, предметом якого відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені даним договором.

Згідно п. 2.1 кількість товару , його асортимент та ціна зазначаються в специфікаціях та/або в накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом 3 договору передбачено обов'язок продавця поставити товар у стані та строки, та обов'язок покупця прийняти товар по кількості, якості у порядку та строки, встановлені діючим законодавством та договором, вчасно сплатити його повну вартість.

Сторони обумовили, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця та виходячи з наявності відповідного товару на складі продавця протягом узгодженого сторонами строку, але не більше 14 днів з моменту отримання продавцем заявки. Відповідно до п. 4.2 приймання -передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін, датою поставки товару слід вважати дату, зазначену в накладній. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Умовами п. 5.4 договору купівлі-продажу передбачено, що ціна товару визначається у накладній -Специфікації.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором позивач надав видаткові накладні №АН-0000431 від 24.12.2010 р. на суму 6166,80 грн., №АН-0000433 від 30.12.2010 р. на суму 34778,24 грн., №АН-0100101 від 10.01.2011 р. на суму 43840,32 грн., №АН-0240201 від 24.02.2011 р. на суму 109 385,40 грн., №АН-0140302 від 14.03.2011 р. на суму 3412,80грн., №АН-0240301 від 24.03.2011 р. на суму 6166,80 грн. Вказані видаткові накладі оформлено належним чином та підписано вповноваженими особами.

Розділом 6 Договору визначені умови розрахунку з отриманий товар. Згідно з п. 6.2. договору Відповідач зобов'язувався сплатити 50 % вартості товару по кожній окремій накладній, протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару, остаточний розрахунок за весь отриманий по даному договору товар (тобто товар, отриманий по всім підписаним вповноваженими представниками сторін накладним) відповідач зобов'язувався провести у строк до 31 липня 2011 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2011 р. по 12.04.2012 р. заборгованість відповідача ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» перед постачальником -ТОВ «Альтернатива -Нова»склала 36 621 грн. 52 коп.

24.04.2012 р. позивачем було направлено ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер»претензію із вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 36 621,52 грн., яка була отримана Відповідачем 08.05.2012 р. Але вимога, зазначена в претензії, відповідачем задоволена не була, заборгованість не погашено.

У зв'язку із наявністю між позивачем та відповідачем ще одного укладеного договору купівлі-продажу № 220701 від 22.07.2011 р., та через наявність заборгованості позивача перед відповідачем, на підставі ст. 601 ЦК України 22.05.2012 року позивач та відповідач підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до умов угоди про зарахування зустрічних вимог заборгованість відповідача перед позивачем складала - 36 621,52 грн. (тридцять шість тисяч шістсот двадцять одну грн. 52 коп.) та заборгованість позивача перед відповідачем складала 9 722,12 грн. (дев'ять тисяч сімсот двадцять дві грн. 12 коп.).

Відповідно до підписаної Угоди зобов'язання відповідача перед позивачем зменшились на суму однорідних вимог - 9722,12 грн. та відповідач засвідчив свої зобов'язання перед позивачем на суму 26 899,40 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 40 коп.).

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судом встановлено наявність продажу позивачем відповідачу товару та підтверджено факт його поставки та прийняття відповідачем, встановлено існування заборгованості за поставлену продукцію, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26 899 грн. 40 коп. є обґрунтованою.

Матеріали справи свідчать, що термін виконання Відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості по договору від 21.12.2010. настав 31.07.2011 р., відповідачем зобов'язання не виконані.

Приписами ч. 1 ст. 612 610 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням трьох процентів річних -811,40 грн., суму втрат від інфляції -29,90 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір про надання правової допомоги №5 від 01.08.2011 р., укладений між позивачем (клієнт) і адвокатом Микитчук Т.Ю. (виконавець), та згідно з яким, для виконання передбачених у даному договорі зобов'язань та користування всіма наданими відповідно до договору правами, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання в обсязі та на умовах, передбачених договором. Повноваження адвоката підтверджуються Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Миктичук Т.Ю. №1783 від 10.12.2007р. Згідно акту прийому-передачі послуг з надання правової допомоги від 02.08.2012 р. адвокат Микитчук Т.Ю. надала ТОВ «Альтернатива - Нова»послуги з правової допомоги, оплата за які складає 4500 грн. З наведених підстав вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Грегорі Арбер»(65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 111, код ЕДРПОУ 32093819, р/р 26006311061401 в АБ «Південний», МФО 32829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива -Нова»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Монтажна, буд. 24, код 34229927, п/р №26000050203924 в КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299) заборгованість в розмірі 27 737 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 70 коп., 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. судового збору, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 19.11.2012 року.

Суддя Зайцев Ю.О.