Постанова

від 13.11.2012 по справі 5011-55/8057-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа№ 5011-55/8057-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Литвинюк Д. А. - представник за довіреністю № 114 від 13.12.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012

у справі № 5011-55/8057-2012 (суддя Ягічева Н. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Про»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет»

про стягнення 29 687,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29 687,58 грн. за поставлений за договором поставки № 190111/02П/17 від 19.01.2011, але не оплачений товар.

В судовому засіданні 22.08.2012 позивачем заявлено клопотання (а.с. 155 т.1), в якому позивач просить зменшити заявлену до стягнення суму основного боргу до 16 406,64 грн. з посиланням на те, що відповідач під час розгляду справи в суді частину заборгованості позивачу погасив.

З матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції зазначене клопотання до розгляду прийняв та вирішував спір по суті виходячи з ціни позову 16 406,64 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2012, повний текст якого підписаний 28.08.2012, у справі № 5011-55/8057-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого позивачем за умовами спірного договору товару на заявлену до стягнення суму.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-55/8057-2012 повністю та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, що умовами спірного договору сторонами погоджено, що оплата відповідачем товару здійснюється з відстрочкою платежу за реалізовану продукцію щотижнево з моменту прийому відповідної продукції, тобто сплачуються грошові кошти за фактично реалізований товар протягом тижня, а, враховуючи той факт, що спірний товар відповідачем реалізовано не було, строк виконання обв'язку по його оплаті ще не настав. Крім того, відповідач зазначив, що виконував та виконує обов'язок по оплаті спірного товару, про що свідчить часткова його оплата відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

19.01.2011 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки 190111/02П/17 (далі Договір), згідно з яким позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (далі Товар) згідно замовлення відповідача та товаросупроводжувальної документації - накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторонами погоджено, що відповідач надає замовлення позивачу на підставі Специфікації (Прайса), затвердженої сторонами, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1), в якій зазначаються асортимент Товарів, які постачаються за Договором, та ціни на них.

Відповідно до п.4.1 Договору, позивач зобов'язується поставляти Товар за свій рахунок за цінами, зазначеними у Специфікації (Прайсі), затвердженої сторонами. Ціна поставленого Товару вказується в товарних накладних, які видаються позивачем відповідачу для здійснення оплати і складаються на підставі кількості поставленого Товару, як зазначено у відповідній накладній з відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей. Поставка відбувається на умовах склад відповідача («Інкотермс-2000»).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач постачав відповідачеві Товар, який останнім приймався без зауважень та частково оплачувався.

Факт поставки Товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 17-54) та наданими сторонами актами звірки розрахунків (а.с. 55-57, 63-68 т. 1), факт оплати Товару - платіжними дорученнями (а.с. 69-103, 110-150), виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 156-161 т. 1) та вищезгаданими актами звірки розрахунків.

З матеріалів справи випливає та сторонами не заперечується той факт, що станом на дату винесення рішення судом першої інстанції неоплаченим залишився Товар на загальну суму 16 406,64 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 16 406,64 грн. задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на такі обставини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 627 УК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу за реалізовану продукцію щотижнево з моменту прийому відповідної продукції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для встановлення факту прострочення відповідачем строку виконання ним зобов'язань щодо оплати Товару, необхідно з'ясувати дату реалізації ним третім особам Товару, отриманого від позивача, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Для з'ясування зазначених обставин та враховуючи той факт, що докази реалізації або не реалізації відповідачем спірного Товару третім особам у позивача відсутні, а відповідач, який посилається на факт не реалізації ним спірного Товару, в силу приписів ст. 33 ГПК України, має його довести, ухвалою суду від 23.10.2012 відповідача зобов'язано надати суду належні докази реалізації або не реалізації повністю чи в частині товарів, стягнення заборгованості за які є предметом даного позову, або письмові пояснення щодо неможливості надати витребувані судом докази.

08.11.2012 до загального відділу документального забезпечення апеляційного суду від відповідача надійшли пояснення від 07.11.2012, в яких він зазначив про те, що надати витребувані судом докази є неможливим, оскільки за час судової тяганини сума за поставлений позивачем товар була повністю погашена. Водночас відповідач зазначив, що спірний Товар був частково реалізований, а також частково списаний в зв'язку з терміном зберігання, який був виявлений про проведенні інвентаризації згідно ст. 10 Закону «Про бухгалтерський облік». При цьому, доказу проведення реалізації спірного Товару та вказаної інвентаризації відповідачем суду не надано.

При цьому, у поясненнях від 07.11.2012 апелянт наполягає на тому, що позивач не мав підстав звертатися до суду першої інстанції, оскільки відповідач діяв відповідно до укладеного сторонами Договору.

Представник відповідач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Проте, згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів того, що спірний Товар ним не було реалізовано до дати звернення позивача до суду з цим позовом, і, відповідно, що строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті спірного Товару ще не настав.

З огляду на обставини, які викладені вище, та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів виходить з того, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті спірного Товару настав.

За таких обставин, позов позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 406,64 грн. підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо посилання апелянта на те, що після прийняття судом першої інстанції рішення і на дату розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи суму боргу позивачу сплачено ним у повному обсязі, на доказ чого до пояснень від 07.11.2012 додано платіжні доручення на загальну суму 17 492,30 грн. ( № 14023 від 07.11.2012 на суму 2 033,99 грн., № 13948 від 06.11.2012 на суму 3 438,14 грн., № 13861 від 05.11.2012 на суму 6 672,17 грн., № 13591 від 30.10.2012 на суму 250 грн., № 13265 від 23.10.2012 на суму 250 грн., № 12941 від 16.10.2012 на суму 250 грн., № 12652 від 09.10.2012 на суму 250 грн., № 12289 від 02.10.2012 на суму 250 грн., № 11994 від 25.09.2012 на суму 250 грн., № 11644 від 18.09.2012 на суму 408 грн., № 11643 від 18.09.2012 на суму 250 грн., № 11350 від 11.09.2012 на суму 250 грн., № 11338 від 11.09.2012 на суму 408 грн., № 11003 від 04.09.2012 на суму 408 грн., № 11015 від 04.09.2012 на суму 250 грн., № 10655 від 28.08.2012 на сум 408 грн., № 10668 від 28.08.2012 на сум 250 грн., № 10465 від 22.08.2012 на сум 146 грн., № 10375 від 21.08.2012 на суму 500 грн., № 10373 від 21.08.2012 на суму 600 грн.), слід зазначити таке.

Всі, перелічені вище платіжні доручення, свідчать про те, що перерахування відповідачем позивачу здійснювались в рахунок оплати отриманого за Договором Товару, при чому частина з вказаних коштів, в сумі 16 246,30 грн., перерахована відповідачем позивачу після прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі.

Проте, зазначені обставини не можуть розглядатися колегією суддів як підстава для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, адже частиною першою статті 104 ГПК, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Зазначена позиція викладена і в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році».

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-55/8057-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог у цій справі становить 303 172,14 грн.

З урахуванням приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, за звернення до суду з цим позовом позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

З доданих до позовної заяви меморіального ордеру № 271310025 від 13.12.2011 на суму 1 506 грн. та платіжного доручення № 5158 від 29.03.2012 на суму 104 грн. (загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 610 грн.) вбачається, що позивачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, судовий збір в сумі 0,50 грн. (1 610-1609,50) підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладені вище обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі в сумі 804,75 грн. (1 609,50/2), а з позивача на користь відповідача - судовий збір в сумі 402,38 (804,75/2).

Керуючись ст.ст. 80, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Маркет» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-55/8057-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-55/8057-2012 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Полі-Про» (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 31512827) зайво сплачений судовий збір в сумі 0,50 грн., перехований платіжним дорученням № 5158 від 29.03.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-55/8057-2012.

Повний текст постанови складено: 19.11.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.