Постанова

від 13.11.2012 по справі 22/5025/942/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа № 22/5025/942/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Кобзюк І.О.

від третьої особи - Кобзюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Катіон" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.12 р. у справі № 22/5025/942/12

за позовом Публічне акціонерне товариство "Катіон"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Авто" м. Хмельницький

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

про вилучення у ТОВ "Глобал-Авто" і передання ПАТ "Катіон у власність нежитлове приміщення модуля П-15 площею 487,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2/1А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.10.2012 року у справі № 22/5025/942/12 (суддя Заверуха С.В.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з викладених в апеляційній скарзі підстав та задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено хто є власником спірного майна. Також стверджує, що згідно інформації зазначеної в листі БТІ №7621/01-15 від 20.09.2012 року, власником спірного майна є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал-Авто".

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта також не погоджується та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Зокрема зазначає, з листа Хмельницького БТІ від 25.10.2012 року № 8799/01-15 вбачається, що на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2012 року по справі № К/9991/44778/12, реєстратором Хмельницького БТІ поновлено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення загальною площею 908,7 м.кв., що розташоване АДРЕСА_2. З огляду викладені вище обставини, та рішення судів зазначає, що відповідач не є фактичним володільцем спірного приміщення. Просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта не погоджується з тих же підстав, що і відповідач та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Також просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2012 року у справі № 22/5025/942/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №8/2007 від 02.03.2010 року залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2010 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Катіон" м. Хмельницький до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути відкритому акціонерному товариству "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м., розташоване у АДРЕСА_2.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року по справі №8/2007 зазначені рішення та постанова залишені без змін.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2011р. у справі №8/2007 змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010р. у справі №8/2007 шляхом відшкодування ВАТ „Катіон" вартості нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 487,5 кв.м ОСОБА_3. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ „Катіон" 76 477,20грн. вартості приміщення. Наказ від 17.09.2010 року №8/2007 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.

Задовольняючи заяву позивача суд зазначив, що при виконанні судового рішення державним виконавцем було оглянуто приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та встановлено, що дане приміщення має два поверхи, а його загальна площа становить 908,7 кв.м. Згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно дане приміщення знаходиться у спільній частковій власності боржника та ОСОБА_4. Їх частки визначені в розмірі S. Половина ж приміщення становить площу 454,35кв.м., тобто меншу від площі, вказаної в рішенні суду. Судом також враховано, витяги з Реєстру права власності на нерухоме майно від 12.09.2011р., наданих Хмельницьким бюро технічної інвентаризації щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_2 із яких слідувало, що на час розгляду заяви про зміну способу виконання рішення право власності на приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_2 площею 908,7 кв.м. рахується за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах. В графі припинення права власності відомості відсутні.

Із винесеної ухвали вбачається, що судом не взято до уваги посилання стягувача на те, що він не заперечує проти отримання приміщення меншої площі, оскільки така позиція суперечить закону та правовому змісту виконавчої процедури.

Вирішуючи питання вартості майна, яке боржник повинен передати стягувачу, судом було враховано, що в рішенні суду його вартість чітко не вказана. Зазначив, що не встановленою її також вважати не можна, оскільки вартість майна визначена ВАТ „Катіон" при зверненні до суду. Від цієї вартості визначена ціна позову та нею ж визначений розмір державного мита, яке сплатило ВАТ „Катіон" при зверненні до суду. В процесі розгляду справи неправильність визначення вартості майна учасниками процесу не спростована. Отже суд при вирішенні спору погодився з вартістю спірного майна в сумі 76 477,20 грн., що підтвердив в рішенні суду при розподілі судових витрат.

Із врахуванням зазначеного змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010р. у справі №8/2007 шляхом відшкодування ВАТ „Катіон" вартості нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 487,5 кв.м ОСОБА_3 та стягнуто з останнього на користь ПАТ „Катіон" 76 477,20 грн. вартості приміщення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року у справі № 8/2007 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2012 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 8/2007 від 11.10.11 р. та ухвалу господарського суду Хмельницької області залишено без змін.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.10.06 по справі № 8/12/11/1093 позов задоволено, визнано недійсною угоду про передачу „Модуля П-15", який розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, вартістю 154331грн.00коп. з балансу ВАТ „Катіон" на баланс АКБ „Україна" від 11.05.2000р., укладену між ВАТ „Катіон" м. Хмельницький АКБ „Україна" в особі дирекції по Хмельницькій області; визнано недійсними договір купівлі-продажу № 1 від 21.05.2001 р., частини приміщення Модуля П-15 площею 487.5 кв. м за адресою вул. Тернопільська, 19, укладеного між АК АПБ „Україна" та ТОВ „Глобал-Авто"; визнано недійсним договір купівлі - продажу від 17.07.2001 р. частини приміщення Модуля П-15 площею 553.9 кв. м за адресою АДРЕСА_2, укладеного між АК АПБ „Україна" в особі дирекції по Хмельницькій області та приватним підприємцем ОСОБА_5; вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Авто" (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 20\2, кв. 58, код 30621921) та приватного підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, кв.33, код НОМЕР_1) приміщення модуля П-15 загальною площею 1010 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та передано відкритому акціонерному товариству "Катіон" (АДРЕСА_2, код 05470288).

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо відчуження нерухомого майна (модуля П-15) на підставі угоди про передачу основних засобів з балансу на баланс від 11.05.2000р., що вчинена за межами повноважень, вказаних договором застави та статтями 20, 21 Закону України "Про заставу"; відтак вказана угода є недійсною за статтею 48 Цивільного кодексу України та не може породжувати будь-яких правових наслідків, крім пов'язаних з її недійсністю.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. (судді: Ляхевич А.А. - головуючий, Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) рішення місцевого суду по справі №8/12/11/1093 скасовано в частині задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Авто"; в цій частині у позові відмовлено; абзац 5 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5 повернути Відкритому акціонерному товариству "Катіон" приміщення: 3-1 площею 534,3кв.м., 3-2 приміщення площею 10,1кв.м., 3-3 приміщення площею 9,5кв.м. модуля П-15, який знаходиться в АДРЕСА_2"; виключено абзац 3 та абзац 6 резолютивної частини рішення; в інший частині рішення залишено без змін.

Скасовуючи частково судове рішення, суд апеляційної інстанції покликався на знаходження 47/100 частини спірного майна на час прийняття судового рішення у фактичному володінні фізичної особи ОСОБА_3, що не може бути стороною в судовому процесі, а ТОВ "Глобал-Авто" не може виступати відповідачем у віндикаційному позові; також апеляційний господарський суд зазначив про право власника майна на витребування належного йому майна, що було відчужено поза його волею, від будь-якого, в тому числі добросовісного, набувача, тобто, захист прав власника повинен відбуватись саме шляхом подання віндикаційного позову, а не визнання недійсною угоди, за якою придбано майно кінцевим володільцем.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.08 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.07 залишено без змін.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.10.2009 р. рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2006 р. скасовано за нововиявленими обставинами. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2010 р. у справі №2-1613 провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Глобал-авто", ВАТ "Катіон" про визнання договору дійсним закрито. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28.10.2010 р. ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2010 р. скасована, справа направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2011 р. у справі №6-5747св10 касаційна скарга ВАТ "Катіон" задоволена; ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 28.10.2010 р. скасована; ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 13.09.2010 р. залишена в силі.

Листом від 15.08.2012 р. №6688/01-15 Хмельницьке БТІ повідомило, про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_2

Зважаючи на скасування реєстрації права власності за ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування у ТОВ "Глобал-Авто" майна (приміщення Модуля П-15 площею 487,5 кв.м.) з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.01.2007р. (опубліковано в газеті „Юридичний вісник України", 2008р., № 35) зазначається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 2 ст.48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 ЦК УРСР. Крім того, у Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10.10.2007р. (у справі № 21-1309 во 07) вказується на те, що при переході майна у володіння третіх осіб за договором про його відчуження право власника, який не є стороною цього договору, за змістом статей 216, 388 ЦК України може бути захищене лише шляхом пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що пред'являючи позов у даній справі позивач вважає фактичним володільцем приміщення Модуля П-15 площею 487,5 кв.м. розташованого у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській 19/1А ТзОВ "Глобал-авто". Однак дані доводи позивача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України та спростовуються змістом чинних рішень господарського суду Хмельницької області.

Так, рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №8/2007 встановлено факт володіння спірним приміщенням саме фізичною собою ОСОБА_3. Вказане рішення є чинним та не переглянуто за нововиявленими обставинами у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, зважаючи на зміст ухвали господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 р. по справі №8/2007 та рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі, позивачу приватним підприємцем ОСОБА_3 передано (відшкодовано вартість) нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 487,5 кв.м. При цьому виконання (невиконання) даного рішення (ухвали) не може розцінюватись як неотримання позивачем коштів від вартості спірного майна або самого майна, оскільки рішення (ухвали) господарського суду є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовим рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах) (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд першої інстанції вірно зазначив що, у разі задоволення даного позову складеться ситуація коли позивач одночасно зможе володіти майном вказаним у даному позові, так і майном яке зазначено у позові №8/2007, або коштами отриманими від його вартості, що є неможливим.

Враховано, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. по справі №8/12/11/1093 також встановлено фактичним володільцем 47/100 частини модуля П-15 фізичну особу ОСОБА_3

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на ст. 387 ЦК України, для пред'явлення віндикаційного позову необхідно щоб майно, якого позбавився власник, зберігалося в натурі і знаходилося у фактичному володінні іншої особи, в даному випадку відповідача. Якщо майно вже знищене, перероблене чи спожите, право власності на нього як таке припиняється. У цьому випадку власник має право лише на захист своїх майнових інтересів, зокрема, за допомогою позову з заподіяння шкоди чи позову з безпідставного збагачення. Віндикувати можна лише індивідуально-визначене майно, що випливає із сутності даного позову, спрямованого на повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.

Як зазначалось вище, позивачем не доведено жодними належними доказами факту зберігання чи знаходження у фактичному володінні відповідача спірного майна, як і не доведено факту існування самого нежитлового приміщення модуля П-15 площею 487,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2 на час розгляду справи в суді.

Місцевим господарським судом вірно вказано, що інформаційна довідка БТІ по справі господарського суду Хмельницької області №13/5025/886/12 та лист БТІ №8252/01-15 від 02.10.2012 р., не є свідченням знаходження спірного майна саме у відповідача, оскільки державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ст.2 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а не про осіб які фактично володіють даним майном та про наявність даного майна в натурі.

Отже, оскільки спірне майно не перебуває у володінні ТзОВ "Глобал-Авто", обраний позивачем спосіб захисту - витребування майна з чужого незаконного володіння, фактично не спрямований на захист порушених прав.

Окрім того, з огляду на наявність вищевказаних рішень господарського суду, позивачем не вказано , які права публічного акціонерного товариства "Катіон" порушені відповідачем, оскільки згідно ст. 1 ГПК України, особи звертаються лише за захистом порушених та оспорюваних прав.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон" від 09.10.2012 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2012 року у справі № 22/5025/942/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Саврій В.А.