Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2а/1270/6261/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року справа №2а/1270/6261/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6261/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськ-Сервіс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 року № 0000081530, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29232 гривні та застосовані штрафні санкції в розмірі 4809,75 грн. В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Лафіта», а висновки податкового органу про порушення ним статті 198 Податкового Кодексу України є безпідставними, оскільки факт реального виконання операцій з вказаними контрагентами повністю підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що господарські відносини позивача із вказаними вище підприємствами мають ознаки нікчемності, реальне постачання товару за цими договорами не відбувалось, а тому позивач не мав право на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим останнім було завищено суму податкового кредиту та занижено податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є юридичною особою, на податковому обліку перебуває з 31.03.2006 за №43/360-06, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 18.04.2011 №106/29-0-76 (Т.1 а.с.97), платником податку на додану вартість зареєстрований з 03.11.2006, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 341662412062, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. № 1 а.с. 98).

Основним видом діяльності ТОВ «Алчевськ-Сервіс» згідно статуту та довідки управління статистики у місті Алчевську Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, серед іншого, є будівництво будівель, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, водопровідні, каналізаційні та противопожежні роботи, газопровідні роботи, діяльність у сфері інжинірингу (т. № 1 а.с. 96).

На господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, позивач має ліцензію серії АГ № 573842, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України зі строком дії по 25.03.2016, та дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та їх продовження, видані Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Луганській області (т. № 1 а.с. 99-102).

В період з 28.05.2012 по 30.05.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) за період березень, червень, липень, серпень 2011 року та з ТОВ «Латифа» (код ЄДРПОУ 36810950 за вересень 2011 року», результати якої оформлено актом № 495/153/34166244 від 06.06.2012 року. (т. № 1 а.с. 13-27).

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «;Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 4.1 розділу 2 Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого занижено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.07.2011 по 31.07.2011, з 01.08.2011 по 31.08.2011, з 01.09.2011 по 30.09.2011 всього на суму 29 323, 00 грн., в тому числі березень 2011 року - 5730,00 грн., червень 2011 року - 4267,00 грн., липень 2011 року - 979,00 грн., серпень 2011 року - 5972,00 грн., вересень 2011 року - 12284,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року № 0000081530, яким ТОВ «Алчевськ-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 34 041,75 грн., у тому числі 29232 гривні - за основним платежем та 4809,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. № 1 а.с. 43).

З акту перевірки вбачається, що господарські операції між ТОВ «Алчевськ-Сервіс» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та з ТОВ «Латифа» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням предмету спору суд першої інстанції правильно зазначив, що дослідженню при розгляді справи підлягає реальність господарських операцій, укладених ТОВ «Алчевськ-Сервіс» з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та з ТОВ «Латифа», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Наявні у справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

ТОВ «Алчевськ-Сервіс» укладений договір №4 від 15.02.2011 із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», згідно умов якого ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконує роботи з капітального і поточного ремонту житлових будинків м. Алчевська, об'єктів комунальної власності (т. № 1 а.с.134).

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором № 4 від 15.02.2011 року складені податкові накладні (т. № 1 а.с. 135-136, 153, 166, 170, 184, 188, 201-202, 214, 217-218, т. № 2 а.с. 1, 12-13, 26-27, 42-43), довідки про вартість виконаних робіт (т. № 1 а.с.137, 156, 171, 191, 206, 225, т. № 2 а.с.2, 31, 46), акти приймання передачі виконаних робіт (т. № 1 а.с. 138, 151, 155, 168, 172, 186, 189, 199, 209, 215, 226, т. № 2 а.с.10, 16, 24, 40, 45), товарно-транспортні накладні (т. № 1 а.с. 139, 154, 173, 190, 204, т. № 2 а.с.15, 29, 44), акти списання (т. № 1 а.с. 174, 205), акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в (т. № 1 а.с. 140-146, 157-163, 175, 192, 207, . № 2 а.с.3-4, 18-20, 32-36, 47-50), локальні кошториси (т. № 1 а.с.178-181, 195-197, 210-212, 221-223, т. № 2 а.с.5-6, 51-52), договірна ціна (т. № 1 а.с. 147, 164, 182, 194, 209, 220, т. № 2 а.с. 7, 21, 37, 53), дефектні акти (т. № 1 а.с. 148-149, 165, 183, 193, 208, 219, Т.2 а.с.8, 22, 38, 54), рахунки - фактури (т. № 1 а.с.150-151, 167, 185, 198, 213, т. № 2 а.с. 9, 14, 23, 28, 39), акти взаємозаліку взаємних вимог (т. № 1 а.с. 152, 169, 187, 204, 216, 227, т. № 2 а.с. 11, 25, 41), виписки по рахунку платника у банку (т. № 1 а.с. 131-133).

01.09.2011 ТОВ «Алчевськ-Сервіс» укладено договір №11 від 01.09.2011 з ТОВ «Латифа» щодо виконання капітального і поточного ремонту житлових будинків м. Алчевська (т. № 2 а.с.59).

На виконання умов вказаного договору та за результатами його виконання складені податкова накладна (т. № 2 а.с. 55), рахунок-фактура (т. № 2 а.с. 56), акт здачі-приймання робіт (т. № 2 а.с. 57), акт взаємозаліку взаємних вимог (т. № 2 а.с. 58), виписки по рахунку у банку платника та журнал-ордер і відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками (т. № 2 а.с. 61-62).

Обставини отримання виконаних робіт підтверджені договорами підряду, укладеними ТОВ «Алчевськ-Сервіс» із генпідрядниками, та документами, складеними в рамках виконання зазначеного договору:

- договір № 259ф від 18.08.2011 року з КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» та на підтвердження виконання умов договору - довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, дефектні акти, локальні кошториси, рахунки - фактури, податкові накладні, виписки по рахунку у банку платника, договірна ціна, акти приймання - передачі виконаних підрядних робіт, акти на використані при ремонтні матеріали та повернення залишків, відомості ресурсів до локального кошторису, відомості ресурсів до договірної вартості, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, податкові накладні (т. № 2 а.с. 84-136);

- договір № 3 від 28.01.2011 року з КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» по виконанню підрядних робіт з капітального ремонту систем холодного водопостачання житлових будинків м. Алчевська (Т.2 а.с.137-139) та документи на підтвердження виконання умов договору - акт приймання-передачі металолому, податкові накладні, виписки по рахунку у банку, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, дефектний акт (т. № 2 а.с.140-155);

- договір №4-01 від 03.09.2011 року з КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» по виконанню підрядних робіт з капітального ремонту системи холодного водопостачання житлового будинку №1 по пр.Леніна м.Алчевська (Т.2 а.с.156-157) та документи складені сторонами в рамках договору - податкова накладна, виписка по рахунку у банку, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, дефектні акти, локальний кошторис, рахунок-фактура (т. № 2 а.с. 158-184);

- договір № 6 від 28.04.2011 року з КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» по виконанню підрядних робіт з капітального ремонту оголовків (поновлення голівок вентканалів) на покрівлях житлових будинків (Т.2 а.с.184-185) та документи на підтвердження виконання умов договору - локальний розрахунок вартості будівництва, договірна ціна, рахунок, податкові накладні, виписки по рахунку, акти приймання виконаних підрядних робіт, дефектні акти, локальний кошторис (т. № 2 а.с. 186-208).

З приводу відносин за вказаним договором суд першої інстанції також правильно послався на те, що за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Луганській області, оформленої довідкою від 24.02.2012 №17.1-21/13, зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між ТОВ «Алчевськ-Сервіс» та КП «Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» за період з 01.04.2011 по 31.10.2011 за договорами від 01.09.2011 №70, від 12.10.2011 №1, від 14.10.2011 №85, - порушень не встановлено (т. № 1 а.с. 78-80).

- договір на виконання підрядних робіт №13 від 04.03.2011 з Виконавчим комітетом Алчевської міської ради (Т.2 а.с.208-209), та документи на підтвердження виконання робіт - податкові накладні, виписка по рахунку у банку, довідка про вартість будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, дефектний акт (т. № 2 а.с. 210-218).

- договір на виконання підрядних робіт №70 від 07.07.2011 з Перевальською виправною колонією на виконання підрядних робіт з поточного ремонту покрівлі адміністративної будівлі Перевальської виправної колонії (Т.2 а.с.219-220), та документи на підтвердження виконання робіт - рахунок-фактура, податкова накладна, виписка по рахунку у банку, журнал обліку виконаних робіт, відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцямит (т. № 2 а.с. 221-237).

Судом першої інстанції правильно зазначено, що первинні документи надані позивачем у повному обсязі та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем в ціні наданих послуг за укладеними договорами, сплачено податок на додану вартість. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити і відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Також суд вважає, що знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному на думку відповідача стані (підприємства-банкроти або такі, що ліквідуються, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, платники, по яким були оформлені акти по взаємовідносинам між підприємствами, що визнані нікчемними), а також інформація системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів доказів, що на час здійснення господарських операцій позивачу були відомі будь-які з вищезазначених обставин щодо дефектів у правовому статусі певних підприємств у ланцюгу постачання.

Порушення податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог Податкового Кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Жодних доказів щодо відсутності реальних відносин між вказаними підприємствами податковим органом суду не надано, всі доводи останнього носять характер припущень.

При цьому, роблячи висновок про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарські операції і як наслідок відсутність настання реальних наслідків за останніми, податковий орган фактично робить висновок про наявність в діях позивача та його контрагентів певних правопорушень у сфері оподаткування, які повинні здійснюватись з умислом на ухилення від сплати податкових зобов'язань. Разом з тим відповідачем суду не доведено наявність якихось негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача або його контрагентів.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та вищезазначеними контрагентами, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори не були направлені на настання реальних наслідків, тобто фактично укладені з метою ухилення від сплати податків.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи висловлена Верховним Судом України в постанові суду від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, суду відповідачем не надано.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків тощо.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань, про що вірно в постанові зазначено судом першої інстанції.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості /неможливості реального здійснення операцій. Всі висновки податкового органу ґрунтуються виключно на його припущеннях і не підтверджені відповідними доказами у справі.

При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій та неведення господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» спростовуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме, постановами Луганського окружного адміністративного суду від 6 червня 2012 року у справі № 2а/1270/1597/2012, від 11 липня 2012 року № 2а/1270/1598/2012 та № 2а/1270/2684/2012.

Відповідач підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень зазначив пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналогічні вимоги містяться в підпункті «б» пункту 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1440/18735.

Оскільки дані перевірки результатів діяльності позивача, викладені в акті перевірки від 08.06.2012 року не свідчать про завищення сум податкового кредиту у липні 2010 року-серпні 2011 року та заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за відповідні періоди, а тому правильно визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасував їх.

Крім того, колегія суддів вважає саму перевірку позивача такою, що проведена всупереч вимогам діючого податкового законодавства.

Так, з наказу про призначення перевірки від 14 листопада 2011 року та акту перевірки від 23 листопада 2011 року вбачається, що остання проведена на підставі п. 79.2 статті 79 Податкового Кодексу України.

Згідно п. 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Пунктом 79.2 статті 79 ПК України, на який посилається, відповідач визначені лише умови та дії податкового органу, які останній повинен здійснити до проведення перевірки, тобто вказаний пункт не може бути підставою для проведення перевірки, виключний перелік яких зазначений у статті 78 ПК України.

Відповідачем не доведено наявності жодної з таких підстав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що перевірка відповідачем проведена без наявності підстав для її проведення, тобто всупереч положенням статей 78 та 79 ПК України.

При цьому судова колегія вважає, що не оскарження позивачем самого наказу про проведення перевірки не є перешкодою для вищезазначеного висновку, оскільки відповідач за вимогами статті 19 Конституції України повинен діяти виключно на підставі, в межах та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Оскільки акт перевірки є документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податкового органу, а тому є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, і про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що рішення податкового органу про визначення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняте на підставі акта, складеного за результатами перевірки, проведеної особами податкового органу без дотримання вимог закону, є протиправним, а такий акт відповідно до частини 3 статті 70 КАС України не може братись судом до уваги як доказ вчинення позивачем правопорушення, оскільки цей доказ одержаний із порушенням закону.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/6261/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова