Постанова

від 19.11.2012 по справі 13/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р. Справа № 13/472

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівКролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача:Богданова О.Б. -за дов. від 01.06.2012р. від відповідача:Галкіна Я.Г. -за дов. від 10.09.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі№ 13/472 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Джіфінем Україна" доПриватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" простягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джіфінем Україна" (далі -позивач, ТОВ "Джіфінем Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" (далі -відповідач, ПрАТ "Укравтоінвест") про стягнення 455 180,52 грн. заборгованості та 6 734,18 грн. річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012р. (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 455 180,52 грн., три проценти річних в сумі 5 798,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 11, 525, 526, 530, 610 -612, 625, 662, 663, 670, 693 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що внаслідок розірвання позивачем в односторонньому порядку договору купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49 через невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару, у останнього виникло грошове зобов'язання щодо повернення суми сплаченої позивачем попередньої оплати, яке в порядку статті 530 Цивільного кодексу України виконано не було.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що суди в порушення норм процесуального права не звернули увагу на те, що обов'язок відповідача щодо передачі товару виникає після отримання від позивача повної суми попередньої оплати вартості товару, чого позивачем зроблено не було, що свідчить про порушення договірних зобов'язань саме позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією відхилено як необґрунтоване.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.07.2009р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 49 (далі -договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар (автобетонозмішувач АБС-9-3258 в кількості 1 одиниці), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до пунктів 2.1. -2.3. договору, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця. Строк поставки товару на склад продавця -один робочий день з моменту оплати покупцем вартості товару згідно з умовами підпункту 4.2.1. цього договору. Строк передачі товару уповноваженому представнику покупця (приймання товару покупцем) -протягом двох робочих днів з моменту виконання покупцем підпункту 4.2.2. договору.

Загальна вартість товару становить 730 000,00 грн. з ПДВ (пункт 4.1. договору).

В пункті 4.2. сторони визначили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % від загальної вартості товару, визначеної в пункті 4.1. договору, у наступних порядку та строки: 440 000,00 грн. з ПДВ -в строк до 23.07.2009р. включно (підпункт 4.2.1.); 290 000,00 грн. з ПДВ -протягом десяти робочих днів з моменту отримання від продавця повідомлення про можливість продавця відпустити товар (про наявність товару на складі продавця) (підпункт 4.2.2.).

Моментом здійснення оплати, згідно пункту 4.3. договору, вважається факт зарахування на поточний рахунок продавця грошових коштів в сумі, визначеній в пункті 4.1. цього договору, у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.

Право власності на товар переходить до покупця лише після його оплати в повному обсязі згідно пункту 4.3. договору та підписання сторонами акта прийому-передачі (пункт 4.4. договору).

Судами встановлено, що 16.07.2009р. позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49 на рахунок відповідача було перераховано 455 180,52 грн. в якості передоплати.

У пункті 9.5. договору сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку на умовах, визначених підпунктом 4.2.3. договору без застосування будь-яких санкцій.

Згідно з підпунктом 4.2.3. пункту 4.2. договору, у разі несплати покупцем попередньої оплати, визначеної в підпунктах 4.2.1., 4.2.2., у повному обсязі до закінчення зазначеного строку, сторони мають право відмовитись від постачання товару та розірвати даний договір в односторонньому порядку без застосування будь-яких санкцій шляхом направлення іншій стороні відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у момент отримання стороною такого повідомлення. У такому випадку часткова попередня оплата, яка була здійснена покупцем на момент розірвання договору, підлягає поверненню продавцем на поточний рахунок покупця після отримання повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, 20.05.2011р. позивачем на адресу відповідача на підставі підпункту 4.2.3. пункту 4.2., пункту 9.5. договору від 14.07.2009р. № 49 направлено заяву про розірвання договору від 14.07.2009р. № 49 та повернення часткової попередньої оплати за цим договором в сумі 455 180,52 грн., яку відповідачем було отримано 24.05.2011р.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості з повернення попередньої плати за договором від купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49 та процентів річних за прострочення вказаного зобов'язання.

За твердженнями позивача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, внаслідок розірвання позивачем в односторонньому порядку договору купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49 через невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару, у останнього виникло грошове зобов'язання щодо повернення суми сплаченої позивачем попередньої оплати, яке виконано не було.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід відмітити, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 614 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, за приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Виходячи з умов пунктів 2.3., 4.4. договору купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49, обов'язок відповідача щодо поставки товару позивачу виникає з моменту здійснення останнім 100 % попередньої оплати вартості товару, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули та не з'ясували, чи виникло у зв'язку з цим прострочення відповідача з огляду на встановлені обставини щодо часткового здійснення позивачем попередньої оплати за договором.

Окрім цього, суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи факт розірвання договору купівлі-продажу від 14.07.2009р. № 49 в односторонньому порядку на підставі підпункту 4.2.3. пункту 4.2., пункту 9.5. цього договору, не надали належної правової оцінки цим договірним положенням та не звернули увагу, що таке розірвання можливе лише у разі несплати покупцем у повному обсязі попередньої оплати, визначеної в підпунктах 4.2.1., 4.2.2. договору, тобто у випадку прострочення позивачем свого зобов'язання.

В свою чергу, згідно з пунктом 4.2.2. договору купівлі-продажу позивач повинен здійснити залишок попередньої оплати протягом десяти робочих днів з моменту отримання від відповідача повідомлення про можливість продавця відпустити товар (про наявність товару на складі продавця).

Судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини щодо здійснення відповідачем належного повідомлення позивача про можливість відпустити товар (про наявність товару на складі продавця), що є умовою для здійснення позивачем остаточного розрахунку за договором, а також обставини стосовно того, чи виникло у зв'язку з цим прострочення позивача, як необхідної підстави для одностороннього розірвання договору купівлі-продажу та повернення попередньої оплати згідно підпункту 4.2.3. договору.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідача стосовно надіслання ним на адресу позивача, яка вказана в договорі, листа від 16.09.2009р. з вимогою доплатити залишок попередньої оплати вартості товару та з'явитись для його отримання.

Також, місцевий та апеляційний суди, враховуючи положення підпункту 4.2.3. пункту 4.2. договору від 14.07.2009р. № 49, належним чином не з'ясували, чи можливо розірвання даного договору в односторонньому порядку саме внаслідок прострочення відповідачем зобов'язань за договором та повернення у зв'язку з цим суми часткової попередньої оплати вартості товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

За загальним правилом рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012р. у справі № 13/472 скасувати.

Справу № 13/472 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова