Рішення

від 22.11.2012 по справі 5004/1363/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2012 р. Справа № 5004/1363/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж", м. Ковель

до відповідача: приватного підприємства "Житлобуд-1", м. Луцьк

про стягнення 8183 грн. 50 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П. -юрисконсульт (дов. №36 від 10.10.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Житлобуд-1" 8183,50 грн., в тому числі 6000 грн. заборгованості по оплаті виконаних у відповідності до укладеного між сторонами договору №9 від 19.04.2010р. підрядних робіт, 450 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та несвоєчасне проведення належних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт (за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р.), 1218,23 грн. суми збитків, завданих інфляцією (за період з 01.08.2010р. по 30.09.2012р.), а також 515,27 грн. трьох процентів річних за період з 01.08.2010р. по 31.10.2012р., нарахованих у відповідності до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Ухвалою від 12.11.2012р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду (неподання витребуваних документів та ненаправлення підприємством в судове засідання повноважного представника) розгляд справи відкладався.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, надавши суду витребувані документи та матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі поклавши при цьому на ПП "Житлобуд-1" обов'язок відшкодування ТзОВ "Ковельелектромонтаж" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення 19.04.2010р. між сторонами договору №9, виконання позивачем згідно зазначеної угоди електромонтажних робіт по капітальному ремонту бази відпочинку НБУ на озері Пісочне Старовижівського району загальною вартістю 14445,48 грн., прийняття цих робіт замовником та підписання між сторонами відповідного акту, проведення відповідачем часткових (на суму 8445,48 грн.) розрахунків по оплаті робіт, а також існування у ПП "Житлобуд-1" на даний час заборгованості по оплаті підрядних робіт в розмірі 6000 грн., нарахування у зв'язку з цим сум пені, інфляційних та процентів річних.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 12.11.2012р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, не направлено в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день та час розгляду справи в суді ПП "Житлобуд-1" було повідомлене належним чином (ухвала суду направлялась рекомендованою кореспонденцією на юридичну: м. Луцьк, Київський майдан, 11/14, та фактичну: м. Луцьк, вул. Ніла Хасевича, 35а , адреси підприємства та була вручена адресату відповідно 16 та 19 листопада 2012 року про що свідчать поштові повідомлення -а.с. 38, 40).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності представника ПП "Житлобуд-1" не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж" м. Ковель та приватним підприємством "Житлобуд-1", м. Луцьк було укладено договір підряду за №9, у відповідності до умов котрого позивачем було взято на себе зобов'язання щодо виконання на замовлення відповідача електромонтажних робіт по капітальному ремонту бази відпочинку НБУ на озері Пісочне Старовижівського району, а відповідачем, в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття цих робіт та здійснення оплати останніх у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем у період червня місяця 2010 року було виконано, а відповідачем у встановленому порядку прийнято визначених угодою робіт на загальну суму 14445,48 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представником останнього в судовому засіданні оригіналами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акту приймання виконаних будівельних робіт за червень місяць 2010 року (а.с. 12-15).

Згідно п. 5.2. договору підряду від 19.04.2010р. №9 (а.с. 11) роботи по предмету угоди (електромонтажні роботи по капітальному ремонту бази відпочинку НБУ на озері Пісочне Старовижівського району) повинні розпочатися і завершитися в строк: початок робіт -квітень 2010 року; кінець робіт -липень 2010 року. Роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.2 договору підряду від 19.04.2010р. №9 передбачено, що остаточний розрахунок проводиться протягом 30 днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт за формою №КБ-2, №КБ-3.

Проте, приватне підприємство "Житлобуд-1" взяті на себе згідно договору від 19.04.2010р. №9 зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті виконаних останнім підрядних робіт (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало ТзОВ "Ковельелектромонтаж" 6000 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість виконаних у червні місяці 2010 року підрядних робіт 14445,48 грн. за мінусом 8445,48 грн. здійснених оплат згідно виписки по рахунку від 29.07.2010р. за №260002111842 на суму 2445,48 грн.; від 30.08.2010р. за №260002111842 на суму 1000 грн.; від 29.09.2010р. за №260002111842 на суму 5000 грн. (докази часткової оплати долучено до матеріалів справи -а.с. 16-18). При цьому судом зауважується, що платником за вказаними банківськими документами, в даному випадку приватним підприємством "Житлобуд-1" в графах: "Призначення платежу" платіжних доручень було визначено "оплата робіт згідно акту виконаних робіт №КБ-2 від 30.06.2010р."

З огляду на викладені обставини, враховуючи положення п.п. 4.1.- 4.2. договору підряду №9 від 19.04.2010р., встановлення судом чіткої дати проведення розрахунків Замовника із Підрядником, а також, на підставі додаткових документів, поданих позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду від 22.11.2012р. (довідка ТзОВ "Ковельелектромонтаж" №43 від 22.11.2012р. -а.с. 41), суд вважає, що у відповідача після прийняття виконаних позивачем підрядних робіт виник обов'язок оплатити останні виключно в термін до 30.07.2010р.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ПП "Житлобуд-1" своїх зобов'язань за договором підряду №9 від 19.04.2010р., позивачем 02.07.2012р. було направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості на суму 6000 грн. (а.с. 20), котра зі сторони останнього залишилися без відповіді і належного реагування.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір підряду предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, виконання позивачем згідно його умов підрядних робіт, прийняття цих робіт замовником та непроведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основного боргу 6000 грн.

Сума заборгованості 6000 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається ПП "Житлобуд-1" у підписаному з ТзОВ "Ковельелектромонтаж" акті звірки взаєморозрахунків (а.с. 19).

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 9.1. договору підряду №9 від 19.04.2010р. сторонами було визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати виконаних робіт, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 6000 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПП "Житлобуд-1" пені в розмірі 450 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень п. 9.1 договору підряду №9 від 19.04.2010р. за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р.

За умовами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що нарахування суми пені позивачем було здійснено виходячи із загальної суми боргу 6000 грн. за період прострочення платежу з 01.04.2012р. по 30.09.2012р., в той час коли останні в силу фактичних обставин справи та положень чинного законодавства України підлягали до нарахування за період з 31.07.2010р. по 31.01.2011р., де 31.07.2010р. - момент виникнення заборгованості, а 31.01.2011р. - кінцева дата можливого нарахування пені в силу положень ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи положення зазначеного нормативного акту, умови договору підряду №9 від 19.04.2010р. та фактичні обставини справи, перевіривши методику та періоди нарахування позивачем штрафних санкцій, суд вважає, що в частині стягнення 450 грн. пені в позові слід відмовити.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 1218,23 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.08.2010р. по 30.09.2012р. та 515,27 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.08.2010р. по 31.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми збитків від інфляції, господарський суд вважає, що останні підставні частково та підлягають до задоволення на суму 1037,23 грн., а в частині стягнення інфляційних в розмірі 181 грн. в позові слід відмовити.

Викладене пов'язане з тими обставинами, що при нарахуванні відповідних сум та пред'явленні позову до суду позивачем не було враховано того, що у періоди з липня по серпень місяці 2011 року, травня-серпня місяців 2012 року згідно даних Державного комітету статистики України в державі було зафіксовано дефляційні процеси (рівень інфляції споживчих цін в Україні становив менше 100 відсотків).

Неврахування цієї обставини потягнуло за собою безпідставне нарахування сум інфляційних у вищому розмірі ніж це можливо.

В даному випадку судом було враховано положення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" пунктом 2 котрого визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При цьому визначаючи суму збитків від інфляції, котрі підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати ТзОВ "Ковельелектромонтаж" у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок приватного підприємства "Житлобуд-1" (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Разом з цим позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 67,50 грн. судового збору надмірно сплаченого останнім при поданні позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення №380 від 26.10.2012р. (оригінал зазначеного платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи -а.с. 7).

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 144, 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 267, 509, 526, 527, 530, 599, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Житлобуд-1" (юридична адреса: м. Луцьк, Київський майдан, 11/14, фактична адреса: м. Луцьк, вул. Ніла Хасевича, 35а , код ЄДРПОУ 33731651) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж" (м. Ковель, вул. Варшавська, 3, код ЄДРПОУ 31533323) 6000 грн. заборгованості, 515,27 грн. трьох процентів річних та 1037,23 грн. суми інфляційних нарахувань, а всього 7552,50 грн., 1485,40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельелектромонтаж" (м. Ковель, вул. Варшавська, 3, код ЄДРПОУ 31533323) з Державного бюджету 67,50 грн. надмірно сплаченого товариством згідно платіжного доручення №380 від 26.10.2012р. при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області судового збору (оригінал платіжного доручення №380 від 26.10.2012р. знаходиться в матеріалах справи).

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

22.11.12