Постанова

від 21.11.2012 по справі 5006/14/168/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.11.2012 р. справа №5006/14/168/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддів Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Поволоцький Е.М. -директор, згідно протоколу №1 від 10.01.2000р. від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов`янськ на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. (повний текст підписано 10.09.2012р.) у справі №5006/14/168/2012 (суддя Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-маш», м. Краматорськ до Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов`янськ про стягнення 197 903грн.18коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №5006/14/168/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-маш», м. Краматорськ до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м.Слов'янськ про стягнення заборгованості в сумі 184 036грн.08коп., у тому числі основний борг в сумі 168 258грн.92коп., пеня в сумі 13 218грн.70коп. та 3% річних в сумі 2 558грн.46коп. задоволені в повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством «Словважмаш», м. Слов`янськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення, у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на припущення з боку позивача порушеннь виконання зобов'язань за договором №20А/85 від 10.02.2011р. в частині своєчасного постачання товару та ненаданням сертифікату якості на поставлений товар.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-маш", м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ про стягнення заборгованості в сумі 197 903грн.18коп., у тому числі основний борг в сумі 168 258грн.92коп., пеня в сумі 24 790грн.11коп. та 3% річних в сумі 4 854грн.15коп.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 10.09.2012р. зменшив розмір позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 184 036грн.08коп., у тому числі основний борг в сумі 168 258грн.92коп., пеня в сумі 13 218грн.70коп. та 3% річних в сумі 2 558грн.46коп.

Судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 583 258,92грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковими накладними. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 168 258грн.92коп., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов'янськ суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 10.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-маш", м. Краматорськ та Публічним акціонерним товариством "Словважмаш", м Слов'янськ укладено договір купівлі-продажу №20А/85, згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати по ціні, номенклатурі, комплектності та у строки згідно специфікацій у власність покупця, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити гідрообладнання (продукцію) -п.1.1 договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору ціни на продукцію та умови оплати вказані у взаємоузгоджених додатках (специфікаціях) до цього договору. Загальна сума цього договору визначається як сукупна сума усіх доданих до договору специфікацій.

За змістом п.3.1, п.3.2, п.3.3 договору поставка продукції проводиться на умовах, визначених ІНКОТЕРМС 2000, автомобільним транспортом продавця. Строк поставки оговорюється у специфікаціях.

Датою поставки продукції вважається дата, яка вказана у видатковій накладній (п.3.6 договору).

Згідно з п.4.1. договору приймання продукції за кількістю здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією №П-6, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 16.06.1965р. та приймання продукції за якістю - в порядку, встановленому Інструкцією №П-7, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 25.04.1966р. Додаткові умови приймання продукції обумовлюються сторонами у взаємоузгоджених додатках до договору.

Даний договір діє з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2011р. (п.8.1 договору).

За змістом наданої до матеріалів справи специфікації №1 до договору купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р. позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію загальною сумою 583 258грн.92коп.

Як встановлено місцевим господарським судом, взяті на себе зобов'язання в частині поставки продукції за договором купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р. позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000052 від 04.05.2011р. та №РН-0000076 від 04.07.2011р., за якими відповідачу було поставлено продукцію на суму 583 258грн.92коп. Вказані видаткові накладні містять найменування продукції, кількість, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ та загальну суму партії продукції.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №687 від 01.07.2011р., №437 від 29.04.2011р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.

На сплату отриманої продукції відповідачу виставлено рахунок №21 від 09.02.2011р. на суму 583 258грн.92коп.

Наразі, ані видаткові накладні, ані довіреності на отримання ТМЦ, ані рахунок не містять посилання на договір купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р. Втім, колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо того, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р., оскільки поставлений товар цілком узгоджується з тим, що визначений сторонами у специфікації до договору купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р.

Згідно до п.2.3 договору передбачено, що оплата за продукцію проводиться грошовими коштами у відповідності до законодавства України, в порядку та на умовах викладених у специфікаціях. В свою чергу, у специфікації №1 до договору встановлені наступні умови оплати:

- 75 000грн.00коп. від дати відкриття замовлення, але не пізніше 10.02.2011р.;

- 250 000грн.00коп. не пізніше 24.03.2011р.;

- 90 000грн.00коп. не пізніше 07.04.2011р.;

- 168 258грн.92коп. по факту поставки з відстрочкою - 20 банківських днів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлену продукцію на загальну суму 415 000грн.00коп., у зв'язку з чим невиконаними залишись зобов'язання відповідача щодо оплати 168 258грн.92коп. за фактом поставки з відстрочкою 20 банківських днів.

Таким чином, відповідно до умов договору, відповідач повинен був здійснити остаточні розрахунки за поставлену продукцію до 01.08.2011р.

В рамках досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №26 від 10.04.2012р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості в розмірі 168 258грн.92коп. та пені за прострочення оплати, яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим, як встановлено судом першої інстанції, на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 168 258грн.92коп.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 168 258грн.92коп., Публічним акціонерним товариством "Словважмаш", м Слов'янськ допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 168 258грн.92коп. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 558грн.46коп. за період прострочення з 02.08.2011р. по 02.02.2012р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи визнання відповідачем наведеної суми у відзиві на позовну заяву, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо стягнення суми 3% річних в розмірі 2 558грн.46коп. за період прострочення з 02.08.2011р. по 02.02.2012р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 218грн.70коп. за період прострочення з 02.08.2011р. по 02.02.2012р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом п.5.2 договору купівлі-продажу №20А/85 від 10.02.2011р., за порушення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої вартості за кожен день прострочки.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період прострочення з 02.08.2011р. по 02.02.2012р. в розмірі 13 218грн.70коп., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та з урахуванням вимог ст.232 Господарського кодексу України.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата поставленої продукції та з огляду на приписи ч.3 ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.5.2 договору колегія суддів вважає, що місцевим судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 13 218грн.70коп.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на припущення з боку позивача порушеннь виконання зобов'язань за договором №20А/85 від 10.02.2011р. в частині своєчасного постачання товару та ненаданням сертифікату якості на поставлений товар, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені, з огляду на наступне.

Згідно п. 3.5 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується при поставці продукції надати Покупцю наступні документи:

- видаткову накладну,

- рахунок -фактуру,

- податкову накладну,

- сертифікат якості з печаткою Продавця.

Відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Крім того, як зазначено вище відповідно до п.4.1 Договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією №П-6, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 16.06.1965р. та приймання продукції за якістю - в порядку, встановленому Інструкцією №П-7, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 25.04.1966р. Додаткові умови приймання продукції обумовлюються сторонами у взаємоузгоджених додатках до договору.

Так, згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів та доказів наявності інших заперечень при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідачем не надано доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання документів, передбачених п.3.5 договору, зокрема сертифікату якості, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №20А/85 від 10.02.2011р. та надав документи, зазначені в п.3.5 договору разом з продукцією. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача судовою колегією до уваги не приймаються.

Судовою колегією також не приймаються посилання скаржника на припущення з боку позивача порушень виконання зобов'язань за договором №20А/85 від 10.02.2011р. в частині своєчасного постачання товару, оскільки вказані обставини не є підставою, що звільняє відповідача від виконання своїх обов'язків з оплати отриманої за договором продукції. Одночасно, у разі наявності порушення позивачем прав відповідача за договором купівлі - продажу №20А/85 від 10.02.2011р., останній у відповідності зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України має право звернутися до суду з самостійними вимогами до позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №5006/14/168/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Словважмаш», м. Слов`янськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2012р. у справі №5006/14/168/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 06.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 09.11.2012р

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -гос. суду Донецької області;

1 -ДАГС.