Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-3991/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року 2а-3991/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О.., за участю

представників позивача : Шевченка М.В., Язенока А.П.,

представника відповідача : Зайцева В.С.,

представника третьої особи: Завальської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до Приватного підприємства "Химпром" Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби третя особаДержавна податкова служба у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Химпром», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби України (далі -Білоцерківська ОДПІ), за участю третьої особи Державної податкової служби в Київській області,про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2012 №0000380035/1532

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Білоцерківської ОДПІ про порушення ним вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, є необґрунтованими, оскільки укладені позивачем договори з ПП «Протесілай»мали реальний характер, товар наданий контрагентом у повному обсязі й оплачений, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності.

Крім цього, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платником податку на додану вартість, його державну реєстрацію не було скасовано, статус відомостей про юридичну особу підтверджено, а наявність, за твердженням позивача, вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності директора ПП «Протесілай»- ОСОБА_5 не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та не позбавляє правового значення документів, виданих нею за відповідними господарськими операціями.

За наведених обставин позивач вважає оскаржуване рішення відповідача про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що правочин, укладений між позивачем та

ПП «Протесілай»є нікчемним, оскільки контрагент позивача товар не поставляв, а договір був укладений без реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже є таким що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях та просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Химпром»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області з 07.06.1999 за№13531200000000606, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, та перебуває на податковому обліку з 15.06.1999 за № 106. Відповідно до свідоцтва від 17.06.1999 за № 14158971, у періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

У період з 04.07.2012 по 09.07.2012 посадовими особами ДПС у Київській області відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПС у Київській області від 25.06.2012 № 206було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Химпром»код ЄДРПОУ 30420484 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків та взаємовідносин з ПП «Протесілай»(код ЄДРПОУ 36308853) за період з 01.07.2009 по 31.04.2012.

За результатами перевірки складений акт від 16.07.2012 № 2/16- /30420484 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97-ВР (надалі -Закон «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість за: липень 2009 року -на суму 17041,40 грн.; серпень 2009 року -на суму 13004,62 грн., вересень 2009 року -на суму 25873,64 грн., жовтень 2009 року -на суму 23948,09 грн., листопад 2009 року -на суму 22616,79 грн., грудень 2009 року -на суму 25177,13 грн., січень 2010 року -на суму 382,00 грн.

В обґрунтування висновку про порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання у ПП «Протесілай»товарів посадові особи податкового органу зазначили, що договір від 01.07.2009 №0107/1, укладений між ПП «Химпром»та ПП «Протесілай», має ознаки нікчемності і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки у момент укладення даного договору сторони не дотримались вимог, які встановлені частиною третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України.

Висновки акта ґрунтуються назмістові вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012, згідно з яким директора ПП «Протесілай»-ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, за ознаками фіктивного підприємництва, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також підроблення документів. Тому, відповідач дійшов висновку, що ПП «Протесілай»не могло здійснювати поставку товарів, оскільки було зареєстроване з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності без наміру здійснення господарської діяльності, а документи, складені від імені ОСОБА_5, не є документами первинного бухгалтерськогообліку, що надають право на формування податкового кредиту.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 0000380035/1532, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 160054,00 грн., в тому числі, за основним платежем -128044,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32010,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішеннямпозивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між

ПП «Химпром»(Покупець) та ПП «Протесілай»(Продавець) було укладено договір №0107/1 від 01.07.2009, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця - товар для упаковки та шини в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість.

На підтвердження фактів виконання договірних зобов'язань між позивачем та ПП «Протесілай»за вказаним договором, розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару сум податку на додану вартість, позивачем надано суду: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки -фактури, виписки по рахунку позивача з банку «Райффайзен банк «Аваль», картки обліку товарів на складі ПП «Химпром».

Як вбачається із копій рахунків фактур № 205 від 01.07.2009 на суму 16186,32 грн., № 228 від 10.07.2009 на суму 43207,20 грн., № 228/1 від 10.07.2009 на суму 28176,00 грн., № 241 від 21.07.2009 на суму 14679,36 грн., № 260 від 03.08.2009 на суму 4121,10 грн., № 270 від 07.08.2009 на суму 49546,80 грн., № 302 від 18.08.2009 на суму 2400,00 грн., № 309 від 20.08.2009 на суму 21960,00 грн., № 362 від 11.09.2009 на суму 47063,70 грн., № 379 від 21.09.2009 на суму 26523,60 грн., № 399 від 29.09.2009 на суму 11040,48 грн., № 411 від 07.10.2009 на суму 43322,40 грн., № 0421 від 13.10.2009 на суму 14000,88 грн., № 422 від 14.10.2009 на суму 59040,00 грн., № 443 від 22.10.2009 на суму 8940,00 грн., № 455 від 26.10.2009 на суму 13597,30 грн., № 0461 від 29.10.2009 на суму 4787,94 грн., № 477 від 03.11.2009 на суму 93225,60 грн., № 487 від 09.11.2009 на суму 17521,56 грн., № 493 від 17.11.2009 на суму 13626,00 грн., № 497 від 20.11.2009 на суму 10553,95 грн., № 521 від 01.12.2009 на суму 4849,07 грн., № 554 від 15.12.2009 на суму 10393,20 грн., № 558 від 17.12.2009 на суму 8943,82 грн., № 563 від 21.12.2009 на суму 49075,50 грн., № 569 від 23.12.2009 на суму 12221,18 грн., № 587 від 29.12.2009 на суму 1260,00 грн., № 590 від 31.12.2009 на суму 64320,00 грн., № 23 від 19.01.2010 на суму 2292,00 грн.; податкових накладних від 01.07.2009 № 205, від 10.07.2009 № 228, від 10.07.2009 № 228/1, від 21.07.2009 № 241, від 03.08.2009 № 260, від 07.08.2009 № 270, від 18.08.2009 № 302, від 20.08.2009 № 309, від 01.09.2009 № 332, від 11.09.2009 № 3662, від 21.09.2009 № 397, від 29.09.2009 № 399, від 07.10.2009 № 411, від 13.10.2009 № 421, від 14.10.2009 № 422, від 22.10.2009 № 443, від 26.10.2009 № 455, від 29.10.2009 № 461, від 03.11.2009 № 477, від 09.11.2009 № 487, від 17.11.2009 № 493, від 20.11.2009 № 497, від 01.12.2009 № 521, від 15.12.2009 № 554, від 17.12.2009 № 558, від 21.12.2009 № 563, від 23.12.2009 № 569, від 29.12.2009 № 587, від 31.12.2009 № 590, від 19.01.2010 № 23 та видаткових накладних (том ІІ а.с.53-99), вони видані від імені ПП «Протесілай»(Продавцем) із зазначенням особи, уповноваженої здійснювати постачання товарів/послуг -ОСОБА_5

Згідно з даними Акта перевірки,протягом періоду з липня 2009 року по січень 2010 року позивач на підставі зазначених податкових накладнихвключив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартістьвідповідних періодів, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований Податковим кодексом України та, на час виникнення спірних відносин, пунктами положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), а отже поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту.

Тобто, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, що видається платником податку на реально отриманий товар, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до положень податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, в силу положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У частині другій статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, а тому первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно положень частини другої статті 9 зазначеного Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічна норма права також закріплена у положеннях пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ПП «Протесілай»є ОСОБА_5

Саме від імені ОСОБА_5 підписані додані до позовної заяви видаткові, податкові накладні та рахунки -фактури за господарськими операціями між позивачем та ПП «Протесілай».

Водночас, як вбачається із наданих документів, навпроти прізвища ОСОБА_5 містяться підписи, які суттєво відрізняються один від одного, зокрема, на рахунках -фактурах, видаткових накладних № 205 від 01.07.2009, № 228 від 10.07.2009, № 228/1 від 10.07.2009 та рахунках -фактурах і видаткових накладних № 302 від 18.08.2009, № 309 від 20.08.2009, № 379 від 21.09.2009, № 399 від 29.09.2009, тощо.

Разом з тим, у вироці Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012, що набрав законної сили встановлено, що ОСОБА_6 після проведення всіх передбачених законодавством дій щодо створення та державної реєстрації ПП «Протесілай», вніс завідомо неправдиві відомості про начебто формування ним статутного фонду ПП «Протесілай», мети здійснювати господарську діяльність не мав, що дозволило невстановленим слідством особам, використовуючи фіктивне підприємство, отримати можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), водночас, фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від податків.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ПП «Протесілай»ОСОБА_6, а невстановленою слідством особою. Як наслідок, у податкових накладних

ПП «Протесілай», складених та підписаних від імені ОСОБА_5 у період липень 2009 року - січень 2010 року, відсутні обов'язкові реквізити, а саме: підпис особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і уповноваженої на складання первинних документів, а тому вони не можуть бути звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а отже не можуть створювати правових наслідків у податковому обліку позивача.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

А відтак, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів, тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором №0107/1 від 01.07.2009, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ПП «Протесілай», зокрема, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності придбаних товарів.

Необхідно зазначити, щопродаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженінаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року у справі №21-37а10.

Проте, позивачем під час розгляду справи не було доведено належними та достатніми доказами факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку відсутністю актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування тощо, а тому, суд дійшов висновку, що правочин між позивачем та ПП «Протесілай»здійснено без мети настання реальних наслідків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна та встановлення в судовому засіданні наявність фактів, що підтверджують відсутність господарської операції (безтоварність), є достатньою підставою для відмови платнику у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками такої операції.

Таким чином, наведені вище обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з поставки товарів фактично не мала товарного (реального) характеру, купівля та реалізація товару оформлені лише документально та дана господарська операція не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

Суд також звертає увагу сторін на те, що державна реєстрація ПП «Протесілай»у ЄДРПОУ на момент виникнення спірних правовідносин сама по собі не може бути доказом придбання товару у вказаного підприємства, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу. Не заслуговують на увагу також подані позивачем докази щодо подальшої реалізації наявних у позивача товарів для упаковки та шин в асортименті іншим суб'єктам господарювання, оскільки з наданих суду документів неможливо встановити, що такий товар був придбаний саме у ПП «Протесілай».

В силу положень частин першої та четвертоїстатті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання зазначених вимог законодавства, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, було надано належні докази, які свідчать, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, операція проведена без мети настання правових наслідків, обумовлених угодою та направлена на зменшення податкових зобов'язань позивача, а також докази притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства -контрагента позивача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які містяться в матеріалах справи, не можуть створювати правових наслідків у податковому обліку позивача; під час судового розгляду не було доведено факту передачі товарів від продавця до покупця; надані податкові накладні, містять недостовірну інформацію, і не можуть бути звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг; наявність обвинувального вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 24.04.2012 щодо посадової особи контрагента позивача, який набрав законної сили, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження їх на його користь відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 листопада 2012 р.