Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а/2370/4022/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/4022/2012

9 год. 57 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання -Білоус А. М.,

за участю представників:

позивача -Кантура В. Г., Шарої Л. О.,

відповідача -Левенець А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ЄвроНовоБуд" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "ЄвроНовоБуд" подало позов, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0003432301 від 18.07.2012р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0003442301 від 18.07.2012р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірні податкові -повідомлення рішення, прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб ДПІ у м. Черкаси щодо фіктивності господарських операцій між ПП "ЄвроНовоБуд" та його контрагентами ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс".

Позивач зауважує, що на підтвердження реальності вчинюваних господарських операцій щодо виконання робіт та надання послуг при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідачу було надано господарську договори позивача з ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс", акти здачі-приймання робіт, податкові накладні. Судові рішення про визнання недійсними вказаних договорів відсутні.

Крім того, посилання в акті перевірки від 11.07.2012р. № 116/22-21/22809386 та рішення про результати розгляду скарги від 21.09.2012р. на копію обвинувального висновку по кримінальній справі № 72-00200, затвердженого прокурором Дарницького району м. Києва 28.02.2012р. відносно директора ТОВ "Леміш Груп" ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, копію протоколу допиту директора ТОВ "Укртехномас-сервіс" ОСОБА_5, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011р. відносно директора ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" ОСОБА_6 як на підставу фіктивності господарських операцій з означеними контрагентами є помилковим твердженням відповідача, так як зазначені документи, окрім вироку, не мають ніякої юридичної сили, їх сутність не має ніякого відношення до ПП "ЄвроНовоБуд" і не може являтися належним доказом фіктивності контрагентів саме на час укладання та виконання господарських договорів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011р. ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України. Судом встановлено, що перереєстрацію ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" на себе ОСОБА_6 здійснив на прохання невстановленої особи за грошову винагороду. Невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" для здійснення "безтоварних" операцій та незаконного одержання доходів. У судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину в скоєних злочинах визнав повністю.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012р. визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе визнав повністю. При цьому вироком встановлено, що використовуючи ТОВ "Леміш Груп" для прикриття незаконної діяльності, особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Згідно з протоколом допиту свідка у кримінальній справі № 72-00193, складеним співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, громадянин ОСОБА_7 показав, що зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Укртехномас-сервіс" за грошову винагороду, не маючи наміру фактично здійснювати господарську діяльність. Хто здійснював оформлення бухгалтерських, фінансових та звітних документів від імені товариства свідку невідомо.

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення норм чинного законодавства фактично документальне оформлення правовідносин ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс" здійснювали особи, не уповноважені керівниками вказаних підприємств здійснювати господарські операції та підписувати первинні документи, податкові накладні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до наступного.

Приватне підприємство "ЄвроНовоБуд", як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 22809386, зареєстроване 08.02.1996р., є платником податку на додану вартість та має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на здійснення будівельної діяльності зі строком дії з 21 квітня 2006 року по 21 квітня 2011 року.

На підставі наказу від 03.07.2012р. № 485, виданого ДПІ у м. Черкасах, та повідомлення про перевірку від 03.07.2012р. № 26/22-21 та відповідно до запиту від 23.08.2011р. № 35986/23-419/С ДПІ у м. Черкасах, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та пп. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства "ЄвроНовоБуд" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Інженерно-будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс" за період з 01.01.2010 по 31.03.2011р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.07.2012р. № 116/22-21/22809386, в якому встановлені порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 57 820 грн., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 5 292 грн., за квітень 2010 року в сумі 2 117 грн., за серпень 2010 року в сумі 8 961 грн., за грудень 2010 року в сумі 5 520 грн., та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 72 274 грн.

На підставі встановленого порушення державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.07.2012 року:

- № 0003432301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 90 342 грн., в тому числі за основним платежем -72 274 грн., за штрафними (фінансових) санкціями - 18 068 грн.;

- № 0003442301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72 274 грн., в тому числі за основним платежем -57 820 грн., за штрафними (фінансових) санкціями -14 454 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, чинного в період здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" було укладено договір № 2 від 01.02.2010р. та договір № 3 від 30.06.2010р. на виконання робіт по утепленню та облаштуванню фасаду Кліматопавільону Санаторію "Ай -Даніль" пос. Данилівка м. Ялта.

Після укладання господарських договорів позивачем у безготівковій формі було здійснено авансування робіт контрагента, а після виконання обумовлених робіт в повному обсязі були складені акти здачі-прийняття робіт, проведено повний розрахунок та видані відповідні податкові накладні.

15.07.2010р. між позивачем та ТОВ "Леміш Груп " було укладено договір № 4/17 на виконання робіт по облаштуванню фасаду спального корпусу № 1 пансіонату "Феодосія" в м. Феодосія.

Після укладання господарського договору позивачем у безготівковій формі було здійснено авансування робіт контрагента, а після виконання обумовлених робіт в повному обсязі був складений акт здачі-прийняття робіт, проведено повний розрахунок та видані відповідні податкові накладні.

30.11.2010р. між позивачем та ТОВ "Укртехномас-сервіс" було укладено договір б/н на виконання робіт по організації послуг автовишки у м. Марганець.

Після укладення господарського договору позивачем у безготівковій формі було здійснено авансування робіт контрагента, а після виконання обумовлених робіт в повному обсязі був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), проведено повний розрахунок та видані відповідні податкові накладні.

На час укладання господарських договорів ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс" були обліковані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та значились в реєстрі платників податку на додану вартість, мали ліцензії на виконання відповідних робіт.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства: акти здійснення господарських операції підтверджуються первинними документами.

При проведенні документальної невиїзної перевірки позивач надав відповідачу виписки ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання", ТОВ "Леміш Груп", ТОВ "Укртехномас-сервіс", податкові накладні, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і на підставі яких було включено ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок доказування порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини є необґрунтованими, оскільки дані обставини стосуються лише злочинних дій директора ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" ОСОБА_6, однак вони не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та юридичною особою -ТОВ "Інженерно-Будівельне Об'єднання" і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за період, що перевірявся.

Суд також бере до уваги посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_4, як директора ТОВ "Леміш Груп", а також на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_7, як директора ТОВ "Укртехномас-сервіс", які викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов та поясненнях по справі, проте зазначає, що вказані вирок і постанова не були висвітлені в акті перевірки від 11.07.2012р. № 116/22-21/22809386, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року № 0003432301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 90 342 грн., в тому числі за основним платежем -72 274 грн., за штрафними (фінансових) санкціями -18 068 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року № 0003442301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72 274 грн., в тому числі за основним платежем -57 820 грн., за штрафними (фінансових) санкціями -14 454 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ЄвроНовоБуд" (18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 67/2, ідентифікаційний код 22809386) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк