Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а/2570/3291/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3291/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Рекком-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Рекком-Чернігів» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0011431520 від 11.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а отже, суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з останнім позивачем правомірно включено до податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з ПДВ за січень 2012 року. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.09.2012 № 1020/15-343, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки відомості щодо відсутності ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» за юридичною адресою не можуть підтвердити або спростувати реальність здійснення господарських зобов'язань по правовідносинах та не впливають на формування грошових зобов'язань та податкового кредиту позивача. За таких обставин, позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0011431520 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Рекком-Чернігів», за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2012 № 1020/15-343. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України. В ході перевірки встановлено, що ПП «Рекком-Чернігів» до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року включені податкові накладні, виписані підприємством, яке не знаходиться за юридичною адресою та не мало господарських операцій з позивачем в січні 2012 року на поставку товарів (згідно листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.09.2012 № 2848/7/22-20-034), а саме: ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр», обсяг поставки 33333,33 грн, сума ПДВ 6666,67 грн. У зв'язку з вказаними порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0011431520, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6667,00 грн за основним платежем та 1666,75 грн за штрафними санкціями. Також представники відповідача вказують на те, що 06.09.2012 за № 4774/7 від ДПІ у Деснянському районі м. Києва надана відповідь, згідно якої повідомлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському p-ні м. Києва ДПС опитано директора підприємства ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» - Карнаух А.І., яка пояснила, що фактично не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» та встановлено, що підприємство відсутнє за податковою адресою. Тому представники відповідача вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПП «Рекком-Чернігів» (ідентифікаційний код 37487537) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29.12.2010, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 583301 (а.с. 18).

Судом встановлено, що на підставі ст. 76 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року ПП «Рекком-Чернігів», з питання заниження податкових зобов'язань, за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2012 № 1020/15-343 (а.с. 10).

В акті перевірки від 28.09.2012 № 1020/15-343 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

В ході перевірки встановлено, що ПП «Рекком-Чернігів» до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року включені податкові накладні, виписані підприємством, яке не знаходиться за юридичною адресою та не мало господарських операцій з позивачем в січні 2012 року на поставку товарів (згідно листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.09.2012 № 2848/7/22-20-034), а саме: ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр», обсяг поставки 33333,33 грн, сума ПДВ 6666,67 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0011431520, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6667,00 грн за основним платежем та 1666,75 грн за штрафними санкціями (а.с. 11).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «Рекком-Миргород» є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності й керування, виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування, оптова торгівля напоями, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 19).

Судом встановлено, що ПП «Рекком-Чернігів» задекларовано податкового кредиту по операціям з ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» (код ЄДРПОУ-37414702) за січень 2012 року в сумі 6666,67 грн. Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2012 року ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» подало до ДПІ у Деснянському районі м. Києва та прийнято податковим органом на районному рівні з зауваженнями, про що свідчить квитанція № 2 (а.с. 149).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, 04.01.2011 між ТОВ «АШЕР» та ПП «Рекком-Чернігів» укладено договір про надання маркетингових та консультаційних послуг (а.с. 138-140).

Відповідно до вказаного договору ПП «Рекком-Чернігів» зобов'язується надавати ТОВ «АШЕР» маркетингові та консультаційні послуги, необхідні ТОВ «АШЕР» для подальшого використання у власній господарській діяльності з продажу (поставки) товару, а ТОВ «АШЕР» зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2011 (п. 6.1 договору).

Договір підписано директорами ТОВ «АШЕР» і ПП «Рекком-Чернігів» та скріплено печатками.

Надалі між ТОВ «АШЕР» та ПП «Рекком-Чернігів» 01.06.2011, 03.10.2011 та 31.12.2011 укладались додаткові угоди до договору про надання маркетингових та консультаційних послуг від 04.01.2011 (а.с. 141, 142, 143).

Договір виконано сторонами в повному обсязі, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття наданих маркетингових та консультаційних послуг від 31.01.2012 (а.с. 144).

З метою збору необхідної для ТОВ «АШЕР» інформації та виконання договору про надання маркетингових та консультаційних послуг між ТОВ «АШЕР» та ПП «Рекком-Чернігів» від 04.01.2011, позивачем укладено договір про надання маркетингових послуг від 04.01.2012 року № 04/01 з контрагентом ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» (а.с. 29).

Відповідно до вказаного договору ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» зобов'язується надавати ПП «Рекком-Миргород» маркетингові послуги, а саме з метою вивчення ринку збирати інформацію про:

- безалкогольні напої ТМ Себек виробництва ПП «Чугуївський завод мінеральних вод», код ЄДРПОУ 31668426;

- горілку виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка», м. Чернігів, код ЄДРПОУ 31597869 (надалі - Товар), за підсумком чого надавати Замовнику у письмовій формі огляд ринку безалкогольних напоїв та горілки Чернігівської області з указаниям в ньому стану даного ринку, частки, яку на ньому займає Товар, статистики його продаж.

Консультації за цим Договором не надаються.

ПП «Рекком-Чернігів» надані йому маркетингові послуги зобов'язується приймати та ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» оплачувати.

Територією, на якій здійснюється надання маркетингових послуг, є територія Чернігівської області.

Вказані маркетингові послуги необхідні ПП «Рекком-Чернігів» для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з надання маркетингових послуг іншій особі.

Договір підписано директорами ПП «Рекком-Чернігів» і ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» та скріплено печатками товариств.

Отже, за укладеним з ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» договором про надання маркетингових послуг від 04.01.2012 № 04/01 ПП «Рекком-Чернігів» замовило маркетингові послуги, які потрібні були позивачу для надання послуг по укладеному з ТОВ «АШЕР» договору про надання маркетингових та консультаційних послуг від 04.01.2011.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- акт здачі-прийняття наданих маркетингових послуг від 31.01.2012 на суму 40000,00 грн, з яких ПДВ 6666,67 грн (а.с. 30);

- копія огляду ринку безалкогольної продукції Чернігівської області за січень 2012 року, складеного ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» (а.с. 31-60);

- копія огляду ринку лікеро-горілчаної продукції Чернігівської області за січень 2012 року, складеного ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» (а.с. 61-106);

- копія огляду ринку вина Чернігівської області за січень 2012 року, складеного ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» (а.с. 107-135);

- податкова накладна від 31.01.2012 № 13 на суму 40000,00 грн, з яких ПДВ 6666,67 грн (а.с. 136);

Оплату маркетингових послуг на користь ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» підтверджує виписка по рахунку ПП «Рекком-Чернігів» за 07.02.2012 та платіжне доручення № 495 від 07.02.2012 (а.с. 137, 166).

Суми податку на додану вартість за податковою накладною від 31.01.2012 № 13 включено позивачем до податкового кредиту січня 2012 року в розмірі 6666,67 грн.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ДПС України (http://sts.gov.ua/), спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.09.2012 (а.с. 12-13), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АЄ № 913609 (а.с. 14-17) та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна, видана ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» податковий орган посилається на те, що 06.09.2012 за № 4774/7 від ДПІ у Деснянському районі м. Києва надана відповідь, згідно якої повідомлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському p-ні м. Києва ДПС опитано директора підприємства ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» - Карнаух А.І., яка пояснила, що фактично не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» та встановлено, що підприємство відсутнє за податковою адресою.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не є підставою вважати правочин недійсним, або таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ПП «Рекком-Чернігів» з ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр».

До того ж, 18.10.2012 до ДПІ у м. Чернігові надійшли листи від нового директора ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» В.М.Мельника, згідно яких він підтверджує факт проведення господарських операцій з ПП «Рекком-Чернігів».

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» із 07.09.2012 знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 44. Ці відомості є такими, що підтверджені, а запис про незнаходження підприємства за юридичною адресою відсутній. Доказом, що підтверджує наведені обставини, є довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.09.2012 (а. с. 12-17).

В силу приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ці відомості вважаються достовірними.

Таким чином, твердження відповідача про незнаходження ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» за юридичною адресою станом на 05.09.2012 є безпідставними.

Крім того, судом встановлено порушення відповідачем вимог п. 75.1.1 Податкового кодексу України, яким визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а не на підставі листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.09.2012 № 2848/7/22-20-034 про незнаходження ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр» за юридичною адресою.

В свою чергу, з акту перевірки № 1020/15-343 від 28.09.2012 вбачається, що ДПІ у м. Чернігові під час перевірки не досліджувались дані, зазначені у податковій декларації ПП «Рекком-Чернігів», а висновки акту перевірки зроблені лише на підставі зазначеної у листі ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.09.2012 № 2848/7/22-20-034 інформації про відсутність його контрагента за юридичною адресою, чим відповідач порушив вимоги податкового законодавства.

Отже, здійснена перевірка не може вважатися камеральною, оскільки при її проведенні податковим органом були використані дані з інших джерел, ніж податкові декларації, тоді як за результатами перевірки не встановлені арифметичні або методологічні помилки при складенні позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, у зв'язку з чим визначення податкових зобов'язань позивачу шляхом проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки та прийняття за її наслідками податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

За таких обставин, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що лист ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 05.09.2012 № 2848/7/22-20-034 та доданий до нього акт від 07.03.2012 № 194/22-20/37414702 про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути підставами для виключення з податкового кредиту ПП «Рекком-Чернігів» ПДВ по операціям з ТОВ «Юридичне бюро «Феміда-Центр».

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за січень 2012 року, підтверджуються податковою накладною. Податкова накладна відповідає вимогам Податкового кодексу України та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вона складена.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за порушення, якщо такі і мали місце, службовою чи іншою особою підприємства контрагента.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 6666,67 грн є безпідставним, а тому і нарахування штрафних санкцій в розмірі 1666,75 грн, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0011431520 прийнято ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов приватного підприємства "Рекком-Чернігів", - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0011431520 від 11.10.2012, - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Рекком-Чернігів" судові витрати в сумі 107 (сто сім) грн 30 коп .

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан