Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а-5050/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 року 2а-5050/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Онучак Н.М.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0004852301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 230552,00 грн., з яких: 230551,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.11.2012).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, які позивач сплатив контрагентам у складі ціни придбаних товарів (отриманих послуг). Податковий орган стверджує, що в дійсності ніякі товари (послуги) контрагенти фактично не поставляли (не надавали), а договори укладено між сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань. На думку податкового органу, укладені між позивачем та його контрагентами договори є нікчемними, тому позивач неправомірно здійснив формування податкового кредиту і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари поставлені (послуги надані) контрагентами у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним. У судовому засіданні представник податкового органу заперечення проти позову підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" є юридичною особою, що зареєстрована 23.11.2000 Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

У червні 2012 року посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з Приватним підприємством "Міраторг" за січень, березень 2011 року (акт перевірки від 12.06.2012 № 60/23-2/19411533).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків;

пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту на суму 230551,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року - на суму 115028,00 грн., за березень 2011 року - на суму 115523,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 230551,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року - на суму 115028,00 грн., за березень 2011 року - на суму 115523,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки товарів (борошна пшеничного вищого, першого ґатунків та висівок пшеничних) та надання транспортно-експедиційних послуг, що здійснювались на підставі догорів від 03.01.2011 № 3 та від 01.03.2011 № 24/1, укладених між позивачем і Приватним підприємством "Міраторг".

Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області вважає, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки інший податковий орган - Кіровоградська ОДПІ за результатами перевірки іншого платника податків - Приватного підприємства "Міраторг", яке є контрагентом позивача (довідка від 07.04.2011 № 272/15-20/36904729), дійшов висновку, що цей платник податків не мав права на формування податкового кредиту за січень 2011 року. Такий висновок Кіровоградської ОДПІ ґрунтується оцінці даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, на підставі яких встановлено розбіжність між даними податкової звітності Приватного підприємства "Міраторг" та Приватного підприємства "Ронікон", яке не задекларувало свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись.

Крім того, на думку посадових осіб Кіровоградської ОДПІ, які здійснювали перевірку Приватного підприємства "Ронікон", ніякі товари на користь Приватного підприємства "Міраторг" фактично не постачались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами, а правочини сторони уклали з метою мінімізації податкових зобов'язань (акт перевірки від 17.03.2011 № 17/23-60/37097163).

В даній справі податковий орган також стверджує, що позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оскільки в нього відсутні документи, які підтверджують факт їх здійснення, зокрема, товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт транспортування товару.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, правочини укладено між позивачем і контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони є нікчемними.

За результатами перевірки Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0002022201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 230553,00 грн., з яких: 230551,00 грн. - за основним платежем; 2,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження. За результатами адміністративного оскарження скаргу було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0002022201 скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

У зв'язку з частковим скасуванням вищевказаного податкового повідомлення-рішення, Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0004852301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 230552,00 грн., з яких: 230551,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення-рішення 05.07.2012 № 0002022201 є відкликаним в силу підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2012 № 0004852301, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг, а також виготовив спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Приватне підприємство "Міраторг".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У період з січня по березень 2011 року між Закритим акціонерним товариством "Росава", правонаступником якого є позивач, і Приватним підприємством "Міраторг" укладено договори від 03.01.2011 № 3 щодо поставки борошна пшеничного вищого, першого ґатунків та висівок пшеничних та від 01.03.2011 № 24/1 щодо перевезення (доставки) вантажу до пункту призначення.

Загальна вартість поставки товару (борошна пшеничного вищого, першого ґатунків та висівок пшеничних) та наданих транспортно-експедиційних послуг на підставі вказаних договорів становить суму 1383306,00 грн., у тому числі ПДВ - 230551,00 грн.

Факт поставки товару (надання послуг) за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами: копіями актів виконаних робіт; видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, складеними уповноваженими особами; позивача і контрагента; журналу реєстрації надходження зерна пшениці на склад позивача; журналу реєстрації довіреностей позивача за 2004 - 2012 роки.

Оплата товару (послуг) здійснювалась позивачем на підставі рахунків. В оплату за поставлений товар та надані послуги позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Міраторг" кошти в загальній сумі 1383306,00 грн., у тому числі ПДВ - 230551,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження факту розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни поставлених товарів та наданих послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Міраторг" податкові накладні від 07.01.2011 № 2, від 10.03.2011 № 5 та від 10.03.2011 № 6 на загальну суму 1383306,00 грн., у тому числі ПДВ - 230551,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства "Міраторг" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Приватне підприємство "Міраторг" є юридичною особою, що зареєстрована 25.03.2010 Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області; основні види діяльності: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту. Стан юридичної особи - зареєстровано.

Під час судового розгляду позивач також представив суду копії первинних документів (дані про переробку зерна пшениці за березень 2011 року; договори купівлі-продажу продукції; видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні; довіреності на видачу товарів; банківськими виписками), що підтверджують факт подальшого використання придбаного у Приватного підприємства "Міраторг" товару у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію.

Крім того, позивач представив суду копії документів, що підтверджуються наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаними договорами (наявність нерухомого майна для розміщення виробничих потужностей, офісних та складських приміщень, транспорту та інших основних фондів, залишків товарних запасів).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за виконані роботи (надані послуги), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни виконаних робіт (наданих послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі роботи (послуги) контрагентами фактично не виконувались (не наддавались, договори є нікчемними, а формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів невиконання робіт (послуг), що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товару та надання послуг з організації перевезень та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товарів (надання послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті лише твердження іншого податкового органу щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання товарів.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0004852301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 230552,00 грн., з яких: 230551,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19.09.2012 № 0004852301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 230552,00 грн., з яких: 230551,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошномельна компанія "Теві" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "20" листопада 2012 р.