Рішення

від 19.11.2012 по справі 5010/410/2012-28/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. Справа № 5010/410/2012-28/33

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кавлак І.П.,

судді Неверовської Л.М., судді Михайлишина В.В.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробничо будівельна компанія Звента"

вул. Мельнична, 13, м.Луцьк, Волинської області, 43000

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого

підприємства "Інтернафта"

вул. Рильського, 26, смт.Рожнятів, Івано-Франківської області, 77600

про зобов'язання виконати договір поставки № 10/06/11 від 10.06.11;

стягнення 30870 грн.00 коп. штрафу

Представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо будівельна компанія Звента" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про зобов'язання виконати договір поставки № 10/06/11 від 10.06.11, а саме: передати у власність ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" дизельне пальне загальною вартістю 88200 грн. та стягнення 30870 грн. 00 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.05.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.12 та від 22.05.11 розгляд справи відклався в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 11.06.12, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору; судове засідання призначено на 27.06.12.

27.06.12, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.12 зупинено провадження у справі № 5010/410/2012-28/33 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 07/5004/748/12, що розглядається господарським судом Волинської області.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.12 поновлено провадження у справі № 5010/410/2012-28/33.

17.09.12 суддею Кавлак І.П. подано заяву про призначення справи № 5010/410/2012-28/33 до колегіального розгляду. Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.12, справу № 5010/410/2012-28/33 скеровано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Кавлак І.П., суддів: Неверовської Л.М., Михайлишина В.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.12 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.10.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.12, в зв"язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 22.10.12.

22.10.12 судове засідання не відбулося, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Кавлак І.П. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.12 розгляд справи призначено на 19.11.12.

Представники сторін повторно в судове засідання не з"явилися, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 18.09.12, від 03.10.12 та від 01.11.12.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що сторін не позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позов підтримував повністю. В обґрунтування позовних вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки № 10/06/11 від 10.06.11 щодо поставки товару у строк та по ціні, визначених п.п. 1.1., 4.1., 4.2. зазначеного договору.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов ( вх. № 3413/2012 свх від 22.05.12; а.с. 28-30). На думку відповідача, договір поставки був укладений колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" Барвишем І.В. і позивачем по справі з метою незаконного заволодіння майном, а тому вказаний договір є нікчемним відповідно до ст.ст. 202-204, 228, 236 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Інтернафта" (надалі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо будівельна компанія Звента" (надалі-покупець) укладено Договір поставки № 10/06/11(надалі-договір, а.с. 8).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, в силу ст. 204 ЦК України, отже, Договір поставки № 10/06/11 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що Постачальник, в порядку та на умовах визначених даним договором, зобов'язується передати у власність Покупця дизельне пальне (в подальшому -Товар) у строк до 24 червня 2011 року, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Кількість та якість товару сторонами визначено у розділі 2 Договору. Пунктами 2.1., 2.2. Договору поставки, встановлено, що одиницею виміру кількості Товару сторонами приймаються літри. Загальна кількість товару, що постачається на умовах даного Договору становить 21000 літрів. Якість Товару, що постачається за умовами даного договору повинна відповідати встановленим законодавством вимогам і стандартам. Постачальник зобов"язується пред"явити покупцю сертифікат якості на товар.

Умови поставки сторони визначили у розділі 3 Договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору, встановлено, що товар поставляється на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС - 2000) на термінал Покупця, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Мельнична, 13. Приймання - передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін на терміналі Покупця з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв"язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, по акту приймання-передачі. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі.

Розділом 4 Договору сторони передбачили ціну та загальну вартість товару.

Пунктом 4.1 Договору ціна за одиницю товару узгоджена сторонами і встановлюється в розмірі: 4,20 грн. за один літр, в тому числі ПДВ - 20%.

Загальна вартість Договору встановлюється в розмірі 88200,00 грн.(вісімдесят вісім тисяч двісті грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 20% (п. 4.2. Договору).

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача, що Договір поставки № 10/06/11 від 10.06.11 є фіктивним, оскільки ціна на пальне занижена в два рази, є безпідставним та таким що не заслуговує на увагу суду, оскільки п. 4.1 та п. 4.2 сторонами, які відповідно до ст. 6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України), передбачено ціну Договору.

Розділом 5 зазначеного Договору, встановлено умови платежів.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом здійснення оплати на протязі 3 календарних днів з моменту поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Моментом проведення розрахунків є день надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п. 5.3. Договору).

Розділом 7 даного Договору визначено форс-мажорні обставини.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 9.9. Договору).

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки Договір поставки № 10/06/11 від 10.06.11 скріплений підписами уповноважених на це осіб та затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України), що спростовує заперечення відповідача.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Згідно приписів частини другої ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем договору поставки № 10/06/11 від 10.06.11, а саме: передачі у власність ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" дизельного пального загальною вартістю 88200 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, в частині поставки позивачу, в строк до 24 червня 2011 року, дизпалива кількістю 21000 літрів по ціні 4,20 грн. за один літр на загальну суму 88200 грн.

Доказом невиконання договірного зобов"язання відповідача є відповідь ТзОВ НВП "Інтернафта" на претензію позивача (а.с. 58), де чітко зазначено, що у зв"язку із збоями у виробництві ТзОВ НВП "Інтернафта" не змогло вчасно у строк до 24 червня 2011 року поставити ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" товар згідно умов договору поставки № 10/06/11 від 10.06.11. Відповідач зобов"язався у максимально короткі строки виконати вищезазначений договір та передати у власність ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" дизельне пальне загальною кількістю 21000 літрів.

Як станом на час подання позивачем позовної заяви до суду, так і в процесі розгляду даної справи господарським судом, відповідач не виконав умов Договору поставки № 10/06/11 від 10.06.2011 року та не передав позивачу у власність дизельне пальне загальною кількістю 21000 літрів по ціні 4,20 грн. за один літр з ПДВ, на загальну суму 88200 грн. з ПДВ.

Твердження відповідача, що Договір поставки не був належним чином укладений та суперечить нормам матеріального права, суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з ухвали господарського суду Волинської області від 20.08.2012р. по справі № 5004/748/12 позовну заяву ТзОВ Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" до ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" про визнання недійсним Договору поставки № 10/06/11 від 10.06.11 - залишено без розгляду.

Інших доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України щодо недійсності Договору поставки № 10/06/11 від 10 червня 2011 року відповідач господарському суду не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні, не зважаючи на те, що судом, неодноразово, розгляд справи відкладався, крім того продовжувався строк розгляду спору (а.с. 61). Заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються наявними у справі доказами.

За наведених обставин та правових норм, вимога позивача щодо виконання договору поставки № 10/06/11 від 10.06.11, а саме: передачі у власність ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" дизельного пального загальною вартістю 88200 грн. є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання зобов"язання за договором поставки №10/06/11 від 10.06.11 підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідальність сторін визначена у розділі 6 Договору.

Пунктом 6.2. Договору сторони добровільно встановили, що Постачальник у випадку не поставлення товару покупцю у строк до 24 червня 2011 року, зобов"язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 35% від вартості товару, зазначеної в п.4.2. Даного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Розмір штрафу = 30870 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: (88200,00 грн. -вартість непоставленого відповідачем позивачу за Договором поставки Товару * 35% - розмір штрафу у відсотках встановлений п. 6.2. Договору) : 100% = 30870 грн. 00 коп.

Зважаючи на те, що факт непоставлення постачальником товару покупцю у строк до 24 червня 2011 року підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 30870 грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що така ж правова позиція щодо аналогічних правовідносин викладена в Постановах Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.12 по справі № 5010/418/2012-17/38, від 29.08.12 по справі 5010/417/2012-20/31.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 230, 265 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 526, 549, 611, 612, 629, 663, 664, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо будівельна компанія Звента" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" про зобов'язання виконати договір поставки № 10/06/11 від 10.06.11, а саме: передати у власність ТзОВ "Виробничо будівельна компанія Звента" дизельне пальне загальною вартістю 88200 грн. та стягнення 30870 грн. 00 коп. штрафу задовольнити.

Зобов"язати товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" (вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600; код 31364536) виконати Договір поставки №10/06/11 від 10.06.11, а саме: передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо будівельна компанія Звента" (вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинської області, 43000; код 20134352) дизельне пальне кількістю 21000 літрів по ціні 4,20 грн. за один літр на загальну суму 88200 грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. в тому числі ПДВ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інтернафта" (вул. Рильського, 26, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600, код 31364536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо будівельна компанія Звента" (вул. Мельнична, 13, м. Луцьк, Волинської області, 43000; код 20134352) -30870(тридцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. штрафу та 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.12

Головуючий суддя І.П. Кавлак

Суддя Л.М. Неверовська

Суддя В.В. Михайлишин

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"