Ухвала

від 20.11.2012 по справі 1170/2а-1603/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року м. Київ К/9991/52329/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

та заяву Прокуратури Кіровоградської області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року

у справі № 1170/2а-1603/11

за позовом Приватного підприємства «Агроекстра»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби,

Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області,

за участю Прокуратури Кіровоградської області

про визнання бездіяльності протиправною, скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агроекстра»(позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (відповідач-2), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання ГУДК України у Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2 240 048,00 грн., що підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000262350 від 08 квітня 2011 року та № 0000422350 від 16 травня 2011 року, а також стягнути з Державного бюджету України через ГУДК України у Кіровоградській області на користь позивача суму податку на додану вартість в розмірі 2 240 048,00 грн. за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС щодо ненадання ГУДК України у Кіровоградській області висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню ПП «Агроекстра»з Державного бюджету України за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000262350 від 08 квітня 2011 року та № 0000422350 від 16 травня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУДК України у Кіровоградській області на користь ПП «Агроекстра»суму податку на додану вартість у розмірі 1 663 528,79 грн. за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ПП «Агроекстра» здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 703,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокуратура Кіровоградської області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу та заяву Прокуратури Кіровоградської області про приєднання до касаційної скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, в яких визначено суми, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, в загальному розмірі 2 240 048,00 грн., а також подано відповідні заяви про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В свою чергу відповідачем-1 проведено ряд позапланових виїзних перевірок ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані звітні періоди, за результатами яких складено акти № 105/23-50/210/23681818 від 11 грудня 2009 року, № 366/23-50/23681818 від 30 березня 2010 року, № 183/23-50/23681818 від 12 серпня 2010 року, № 298/23-50/23681818 від 20 вересня 2010 року, № 366/23-50/23681818 від 05 жовтня 2010 року, № 489/23-50/23681818 від 11 листопада 2010 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001122350/0 від 23 грудня 2009 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 21 539,00 грн., № 0000262350/0 від 08 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 110 279,00 грн., № 0000722350/0 від 18 серпня 2010 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 85 631,00 грн., № 0000822350/0 від 28 вересня 2010 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 109 898,00 грн., № 0000832350/0 від 13 жовтня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 35 394,00 грн., № 0000892350/0 від 19 листопада 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 239 455,00 грн.

З урахуванням відповідей, отриманих від інших державних податкових інспекцій щодо проведення перевірок по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), відповідачем-1 проведено документальні невиїзні перевірки ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, за результатами яких складено акти № 336/23-50/23681818 від 30 березня 2011 року та № 448/23-50/23681818 від 26 квітня 2011 року.

На підставі вказаних актів перевірок відповідачем-1 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000262350 від 08 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 110 279,00 грн., та № 0000422350 від 16 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 781 459,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача-1 про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Так, податковий орган виходив з неможливості документального підтвердження походження придбаної позивачем сівалки у Закритого акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»та сплати вказаним постачальником податку на додану вартість до бюджету.

Крім того, відповідач-1 дійшов висновку про відсутність підтвердження походження придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Хімгруп»засобів захисту рослин з огляду на неможливість дослідження ланцюга постачання, встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету та, як наслідок, нікчемність правочинів, укладених між ПП «Агроекстра»та вказаними контрагентами.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПП «Агроекстра»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується дослідженими судами належним чином оформленими видатковими накладними, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними, що відповідачами не спростовується.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що доводи відповідача-1 про нікчемність укладених позивачем із ЗАТ «Компанія «РАЙЗ», ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, слід зазначити, що пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання із сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та заяву Прокуратури Кіровоградської області про приєднання до касаційної скарги відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.