Постанова

від 29.08.2011 по справі 1170/2а-1603/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія Справа № 1170/2а-1603/11

Категорія статобліку 8.2.3

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Флоренка О.Ю.

при секретарі -Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агроекстра»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області за участю Прокуратури Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування податкових повідомлень рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2011р. Приватне підприємство «Агроекстра»(надалі -позивач) звернулось в Кіровоградський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції (надалі -відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (надалі -відповідач-2), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управління Державного казначейства України у Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2240048грн., що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р. серпень 2010р., а також стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 2240048грн. за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р. серпень 2010р.

25 травня 2011р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо не надання Головному управління Державного казначейства України у Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 2240048грн., що підлягає відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р. серпень 2010р.; скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.04.2011р. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.05.2011р. (надалі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення), видані Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 2240048грн. за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р. серпень 2010р.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2009р. та 2010р. підприємство сформувало податковий кредит та отримало право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2240048грн. за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., серпень 2010р., відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, розрахунків суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, довідок про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування та заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не зважаючи на це, відповідач-1 протиправно не надав відповідачу-2 висновки із зазначенням суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України за вересень 2009р., лютий 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р. серпень 2010р .

Також позивач вказує на протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень від 08.04.2011р. № НОМЕР_1 та від 16.05.2011р. № НОМЕР_2 прийнятих відповідачем-1 на підставі актів перевірки № 105/23-50/21023681818 від 11.12.2009р. та № 489/23-50/21023681818 від 11.11.2010р., висновки яких суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам, оскільки всі господарські операції (правочини) здійснені позивачем відповідно до вимог нормативно-правових актів, що підтверджується первинними документами.

У судовому засіданні суд своєю ухвалою допустив до участі в розгляді даної справи представника Прокуратури Кіровоградської області.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у адміністративному позові та просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник Кіровоградської ОДПІ ОСОБА_2 та представник Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській області -ОСОБА_3 у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Представник прокуратури ОСОБА_4 також просила відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник Кіровоградської ОДПІ у письмових запереченнях зазначив (том 2 а.с. 1-6), що вважає дії відповідачів правомірними, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення законними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач-1 вказує на те, що 21.09.2010р. ним було відшкодовано заборгованість з ПДВ в сумі 23050грн. через надання облігацій внутрішньої позики, а на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011р. №000022350 погашено штрафні санкції на суму 51741грн. за рахунок суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2009р.

Також 30.12.2010р. ним відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 5721,92грн. по декларації за лютий 2010р., 79235,76грн. по декларації за травень 2010р., 96732,73грн. по декларації за червень 2010р.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.11.2009р. №0007761520 позивачеві було зменшено на 113500грн. суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2009р.; на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011р. №0000262350 позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування на 110279грн. по декларації за лютий 2010р., на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011р. №0000422350 позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування на 687899грн. по декларації за травень 2010р., на 61835грн. по декларації за червень 2010р., на 31725грн. по декларації за липень 2010р.; на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010р. №0000832350 позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування на 35394грн. по декларації за липень 2010р.; на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0000892350 позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування на 239455грн. по декларації за серпень 2010р.

На думку відповідача-1 вказані повідомлення-рішення є правомірними, оскільки в ході перевірок, за наслідками яких було видано вказані вище повідомлення-рішення, встановлено порушення податкового законодавства, зокрема п.п. 7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.7.2., п.п.7.7.4, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми заявленого бюджетного відшкодування, внаслідок здійснення правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства та не підтверджені первинними документами.

Представник Головного управління державного казначейства України у Кіровоградській області у письмових запереченнях на позов (том 1 а.с. 179) зазначив, що повноваження органів Державного казначейства України щодо перерахування сум бюджетного відшкодування на користь платників визначено пунктами 200.13.-200.15. статті 200 Податкового кодексу України та п.4 ч.4 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою KM України від 21.12.05 року №1232, а саме, орган Державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Натомість, відповідних висновків про необхідність відшкодування податку на додану вартість на користь ПП «Агроекстра»податковим органом не видавалось.

Відповідач-2 також зазначив, що при розгляді позову про відшкодування ПДВ необхідно враховувати вимоги Податкового кодексу, норми якого не містять положень щодо права платників податку на додану вартість звертатися до суду з позовами про стягнення бюджетного відшкодування. На думку відповідача-2 судові рішення про стягнення бюджетного відшкодування з державного бюджету не узгоджуються з діючим законодавством України, а отже обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає вимогам КАС України. Відповідач-2 вважає, що відповідатиме діючому законодавству України, у тому числі, узгоджуватимуться з частиною 2 статті 162 КАС та пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України судове рішення про бюджетне відшкодування ПДВ за процедурами, визначеними у Податковому кодексі України, а саме щодо зобов'язання Кіровоградської ОДПІ надати органу відповідачеві-2 висновків із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Агроекстра», зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 25.10.1995 року, номер запису про заміну свідоцтва 144 105 0001 003526 (том 1 а.с. 11). Відповідно до довідки АА №013275 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач є юридичною особою (том 1 а.с. 12).

За результатами господарської діяльності у вересні 2009р., лютому 2010р., травні 2010р., червні 2010р., липні 2010р., серпні 2010р. позивач заявив про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2240048грн. відповідно до податкових декларацій по податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 20.10.2009р., № НОМЕР_4 від 18.03.2010р., № НОМЕР_5 від 18.06.2010р., № НОМЕР_6 від 20.07.2010р., № НОМЕР_7 від 19.08.2010р., № НОМЕР_8 від 18.09.2010р. Цю суму позивач вказав у розрахунках суми бюджетного відшкодування та надав відповідачеві-1 довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, а також заяви про повернення сум бюджетного відшкодування за вказаний період на розрахунковий рахунок позивача. Пізніше позивач уточнив суми бюджетного відшкодування за вересень 2009р. та серпень 2010р. Зокрема до відшкодування заявлено 227000грн. по декларації за вересень 2009р., 116000грн. по декларації за лютий 2010р., 801000грн. по декларації за травень 2010р., 265500грн. по декларації за червень 2010р., 121500 по декларації за липень 2010р., 777361грн. по декларації за серпень 2010р.

Так, 19.10.2009 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 113500,00 грн. (том 1 а.с. 13-14). Разом із даною декларацією 19.10.2009 року позивачем було подано довідку за серпень 2009 року, щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 30). Також 19.10.2009 року позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у розмірі 113500,00 грн. (том 1 а.с. 41).

11.12.2009 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 02.12.2009 року №688 (том 2 а.с. 109), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.08.2009 року по 30.09.2009 року. За наслідками перевірки було складено відповідний акт перевірки від 11.12.2009 р. №105/23-50/210/23681818 (том 1 а.с. 138-157).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за вересень 2009 року, виникла внаслідок перерахування ПП «Агроекстра»попередньої оплати постачальникам за с/г продукцію та придбання у постачальників -нерезидентів с/г техніки; - заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2009 року не встановлено; - перевіркою встановлено заниження позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 21539,00 грн.

На підставі акта перевірки від 11.12.2009 року №105/23-50/210/23681818 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення форми «В2»від 23.12.2009 року №0001122350/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21539,00 грн. (том 2 а.с. 180).

18.03.2010 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 116000,00 грн. (том 1 а.с. 15-16). Разом із даною декларацією 18.03.2010 року позивачем було подано довідку щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 31). Також 18.03.2010 року було позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року у розмірі 116000,00 грн. (том 1 а.с. 42).

29.04.2010 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 20.04.2010 року №227 (т. 2 а.с. 112), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року. В результаті перевірки складено відповідний акт перевірки від 29.04.2010 р. №520/23-50/236818818 (том 2 а.с. 192-203).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за лютий 2010 року, виникла внаслідок здійснення ПП «Агроекстра»експортних операцій, що оподатковуються за ставкою податку на додану вартість 0% та придбання вищевказаним підприємством с/г продукції у великих розмірах, придбання основних засобів (сівалки, трактор) в січні 2010 року; - заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень, лютий 2010 року перевіркою не встановлено; - завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року перевіркою не встановлено; - на порушення п.п.7.2.6, п.п. 7.2.2 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 1061,00 грн.

18.06.2010 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 801000,00 грн. (том 1 а.с. 17-18). Разом із даною декларацією 18.06.2010 року позивачем було подано довідку, щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 32). 26.05.2010 року позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року (том 1 а.с. 43).

12.08.2010 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 23.08.2010 року №139 (том 2 а.с. 113), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року. В результаті перевірки було складено відповідний акт перевірки від 12.08.2010 р. №183/23-50/23681818 (том 2 а.с. 149-162).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за травень 2010 року, виникла внаслідок здійснення ПП «Агроекстра»операцій по придбанню вищезазначеним підприємством с/г продукції у великих розмірах в квітні 2010 року, а також внаслідок експорту с/г продукції в квітні 2010 року; - заниження або завищення суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року не встановлено; - на порушення п.п.7.7.2, п.п. 7.7.3 п.п 7.7.4, п.п. 7.7.7, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 85631,00 грн.

На підставі акта перевірки від 12.08.2010 року №183/23-50/23681818 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення форми «В2»від 18.08.2010 року №0000722350/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85631,00 грн. (том 2 а.с. 115).

16.07.2010 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 265500,00 грн. (том 1 а.с. 19-20). Разом із даною декларацією 16.07.2010 року позивачем було подано довідку, щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 33). 15.07.2010 року позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 265500,00 грн. (том 1 а.с. 44).

20.09.2010 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 10.09.2010 року №333 (том 2 а.с. 111), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. В результаті перевірки було складено відповідний акт перевірки за від 20.09.2010 р. №298/23-50/23681818 (том 2 а.с. 139-147).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за червень 2010 року, виникла внаслідок здійснення ПП «Агроекстра»операцій по придбанню вищезазначеним підприємством с/г продукції у великих розмірах в травні 2010 року, а також внаслідок експорту с/г продукції в травні 2010 року; - завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 2383,00 грн., чим порушено п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про Про податок на додану вартість». Заниження або завищення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року перевіркою не встановлено.; - на порушення п.п.7.7.2, п.п. 7.7.3 п.п 7.7.4, п.п. 7.7.7, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено суму заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 109898,00 грн.

На підставі акта перевірки від 20.09.2010 року №298/23-50/23681818 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення форми «В2»від 28.09.2010 року №0000822350/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 109898,00 грн. (том 2 а.с. 148).

19.08.2010 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2227995,00 грн. (том 1 а.с. 21-22). Разом із даною декларацією 19.08.2010 року позивачем було подано довідку, щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 34). Також 19.08.2010 року позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року. (том 1 а.с. 45).

05.10.2010 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 23.09.2010 року №428 (том 2 а.с. 110), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року. В результаті перевірки було складено відповідний акт за від 05.10.2010 р. №366/23-50/23681818 (том 2 а.с. 129-138).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за липень 2010 року, виникла внаслідок здійснення ПП «Агроекстра»операцій по придбанню вищезазначеним підприємством с/г продукції у великих розмірах в червні 2010 року, а також внаслідок експорту с/г продукції в травні 2010 року; - заниження або завищення суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року не встановлено; - на порушення п.п.7.7.2, п.п 7.7.4, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем зменшена заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 35394,00 грн.

На підставі акта перевірки від 05.10.2010 року №366/23-50/23681818 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення форми «В1»від 13.10.2010 року №0000832350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35394,00 грн. (том 2 а.с. 116).

18.09.2010 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1599909,00 грн. (том 1 а.с. 23-24). 17.09.2010 року із даною декларацією позивачем було подано довідку, щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1 а.с. 35). Також 18.09.2010 року позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1 а.с. 46).

11.11.2010 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 21.10.2010 року №565 (том 2 а.с. 114), була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Агроекстра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, з 01.02.2010 року по 31.03.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. В результаті перевірки було складено відповідний акт перевірки від 11.11.2010 р. за №489/23-50/23681818 (том 2 а.с. 118-128).

В ході перевірки встановлено: - що заявлена до відшкодування сума з податку на додану вартість за серпень 2010 року виникла внаслідок здійснення ПП «Агроекстра»операцій по придбанню вищезазначеним підприємством ТМЦ у великих розмірах в липні 2010 р. та здійсненої оплати в липні 2010 р. частини залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів; - заниження або завищення суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року перевіркою не встановлено; - на порушення п.п.7.7.2, п.п 7.7.4, п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем зменшена заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 239455,00 грн.

На підставі акта перевірки від 11.11.2010 року №489/23-50/23681818 відповідачем було винесено податкове повідомлення -рішення форми «В1»від 19.11.2010 року №0000892350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 239455,00 грн. (том 2 а.с. 117).

Крім того, за результатами перевірок складено акти, на підставі яких було прийнято відповідні повідомлення-рішення, якими позивачеві зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування. З частиною таких повідомлень-рішень позивач погодився, зокрема податковим повідомленням-рішенням №0007761520 від 17.11.2009р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 113500грн. по декларації за вересень 2009р.; податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_9 від 13.10.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 35394грн. по декларації за липень 2010р.; податковим повідомленням-рішенням №0000892350 від 19.11.2010р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 239455грн. по декларації за серпень 2010р.

Однак з іншими повідомленнями-рішеннями відповідача-1 позивач не погодився та оскаржив їх в суді. Зокрема ним було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000262350 від 08.04.2011р. про зменшення суми бюджетного на 110279,00грн. по декларації за лютий 2010р., а також податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.05.2011р. про зменшення суми бюджетного на 781459грн. по деклараціям за травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р.

Судом встановлено, що в березні 2010р. відповідачем-1 проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2010р. За результатами перевірки складено акт № 336/23-50/23681818 від 30.03.2011р. та встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.7.2, п.п.7.7.4, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2010р. в розмірі 110279,00грн. Вказані порушення відповідач-1 обгрунтував неможливістю документально підтвердити походження придбаної позивачем сівалки та сплату ЗАТ «Компанія «РАЙЗ»до бюджету податку на додану вартість.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача-1, позаяк відповідно до договору поставки сільськогосподарської техніки № 01-01/23П(10) від 11.01.2010р. позивач купив у ЗАТ «Компанія «РАЙЗ»сівалку просапну з електроприводом Monopill SE 12м 24р для мульчованого сіву в кількості 1шт. та сплатив за таке придбання 661668,48грн., в тому числі 110278,08грн. ПДВ., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 14.01.2011р., № 7 від 14.01.2011р., № 8 від 14.01.2011р. ЗАТ Компанія «РАЙЗ»08.02.2010р. згідно умов договору поставила та передала позивачу придбану ним сівалку, що підтверджується видатковою накладною № ВН-10023-00022 від 08.02.2010р. та актом приймання-передачі від 08.02.2010р., податковою накладною № 1/023 від 14.01.2010р.

Суд критично ставиться до висновку відповідача-1 про те, що ЗАТ «Компанія «РАЙЗ»не є виробником сільськогосподарської техніки, оскільки такий висновок зроблено на підставі даних ЄДР у якому містяться тільки основні види діяльності підприємства. Однак чинне законодавство не забороняє підприємству займатись іншими видами діяльності за умови, що такі види діяльності передбачені статутом підприємства.

Також судом встановлено, що в квітні 2010р. відповідачем-1 проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р.

За результатами перевірки складено акт № 448/23-50/23681818 від 26.04.2011р. та встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.7.2, п.п.7.7.4, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010р. в розмірі 687899грн., за червень 2010р. в розмірі 61835грн., за липень 2010р. в розмірі 31725грн. Зазначені порушення відповідач-1 обгрунтував неможливістю документально підтвердити походження придбаних позивачем у ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп»засобів захисту рослин, у зв'язку з неможливістю дослідити ланцюг постачання товарів ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп», та як наслідок нікчемності правочинів. У зв'язку з цим, на думку відповідача-1, всі правочини позивача по придбанню у квітні-червні 2010р. засобів захисту рослин у ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп»є нікчемними.

При цьому відповідачем-1 встановлено, що ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп»включили до податкових зобов'язань спірні суми ПДВ по взаємовідносинах з позивачем у квітні-червні 2010р.

29.03.2010 року між ТОВ «Альфа-Хімгруп»та ПП «Агроекстра»укладено договір №АХГ/77/03/2010 про поставку товару, а саме придбання засобів для захисту рослин на загальну суму 4330585,50 грн., в тому числі ПДВ - 721764,24 грн. (том 3 а.с. 3-4).

Крім того судом встановлено, що придбання у ТОВ «Альфа-Хімгруп» засобів захисту рослин підтверджується договором № АХГ/77/03/2010 від 29.03.2010р. (т. 3 а.с. 3-4), податковою накладною №1824 від 27.04.10р., податковою накладною № 1825 від 27.04.10 р., податковою накладною № 1820 від 26.04.10 р., податковою накладною № 1823 від 26.04.10 р., податковою накладною № 1828 від 23.04.10 р., податковою накладною № 1830 від 23.04.10 р., податковою накладною № 1161 від 19.04.10 р., податковою накладною № 1821 від 22.04.10 р., податковою накладною № 1158 від 16.04.10 р., податковою накладною № 1159 від 16.04.10 р., податковою накладною № 914 від 13.04.10 р., податковою накладною № 1160 від 16.04.10 р., податковою накладною № 916 від 13.04.10 р., податковою накладною № 915 від 13.04.10 р., податковою накладною № 912 від 07.04.10 р., податковою накладною № 913 від 09.04.10 р., податковою накладною № 2566 від 26.05.10 р., податковою накладною № 2564 від 25.05.10 р., податковою накладною № 2565 від 26.05.10 р., податковою накладною № 2567 від 26.05.10 р., податковою накладною № 2562 від 13.05.10 р., податковою накладною № 2561 від 13.05.10 р., податковою накладною №2568 від 31.05.10 р., податковою накладною № 2563 від 21.05.10 р., податковою накладною № 2939 від 13.05.10 р. (т. 3 а.с. 10-17, 38-42); платіжним дорученням № 650 від 07.04.2010 р., платіжними дорученнями № 172, 173 від 09.04.2010р., платіжними дорученнями № 196,187 від 13.04.2010р., платіжним дорученням № 237 від 19.04.2010р., платіжним дорученням № 281 від 22.04.2010р., платіжним дорученням № 303 від 26.04.2010р., платіжним дорученням № 326 від 28.04.2010р., платіжним дорученням № 358 від 30.04.2010р., платіжним дорученням №105 від 07.04.2010р., платіжним дорученням № 652 від 09.04.2010 р., платіжним дорученням № 226 від 16.04.2010р., платіжними дорученнями № 271,263 від 21.04.2010р., платіжним дорученням №287 від 23.04.2010р. , платіжним дорученням № 313 від 27.04.2010р., платіжним дорученням № 357 від 30.04.2010р., платіжними дорученнями № 426,435 від 18.05.2010 р., платіжним дорученням № 467 від 20.05.2010 р., платіжним дорученням № 494 від 26.05.2010 р., платіжним дорученням № 453 від 19.05.2010 р., платіжним дорученням № 483 від 25.05.2010 р. (т. 3 а.с. 18-35, 43-48); відповідними видатковими накладними (т. 3 а.с. 49-53, 59-65, 67-78), товаро-транспортними накладними (т. 3 а.с. 80-88, 95-98).

25.05.2010 року між ТОВ «Агросфера»та ПП «Агроекстра»було укладено договір купівлі -продажу №5309-П про придбання товару, а саме засобів для захисту рослин на загальну суму 190347,68 грн., в тому числі з урахуванням ПДВ - 31724,61 грн. (а.с. 5-6).

Придбання у ТОВ «Агросфера»засобів захисту рослин підтверджується договором № 5309-П від 25.05.2010р. (т. 3 а.с. 5-9), податковою накладною №170601/01 від 17.06.2010р., податковою накладною №70602/01 від 07.06.2010р., податковою накладною № 9060/01 від 09.06.2010р. (т. 3 а.с. 54-55), платіжним дорученням № 561 від 07.06.2010р., платіжним дорученням № 637 від 17.06.2010р., платіжним дорученням № 576 від 09.06.2010р. (т. 3 а.с. 56-58), відповідними видатковими накладними (т. 3 а.с. 36-37, 89-91), товаро-транспортними накладними (т. 3 а.с. 92-93).

Надані позивачем зазначені вище первинні бухгалтерські документи, на думку суду повністю підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Агросфера»та ТОВ «Альфа-Хімгруп», які відбулися у періодах, що перевірялися відповідачем -1. З огляду на це, спростовуються висновки перевіряючих відповідача-1 щодо нікчемності правочинів між позивачем та зазначеними контрагентами, які зроблені ними в акті перевірки від 26.04.2011р. № 448/23-50/23681818.

До того ж суд зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки №448/23-50/23681818 від 26.04.2011р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту акта перевірки №448/23-50/23681818 від 26.04.2011р., висновок відповідача-1 про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем договори - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Жодний із правочинів зазначений в ОСОБА_1 перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача-1 на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки №448/23-50/23681818 від 26.04.2011р., не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним у квітні, травні, червні 2010 року правочини з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже відповідач-1, зробивши висновок в акті перевірки №448/23-50/23681818 від 26.04.2011р. про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

З правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

До того ж, відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі -Порядок), акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року, державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акта перевірки №448/23-50/23681818 від 26.04.2011р. протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд, перевіривши згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.04.2011р., податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.05.2011р. та підстави їх прийняття, дійшов висновку, що вони є незаконним та необґрунтованими, прийнятими без дотриманням усіх зазначених принципів та норм, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

П.7.1 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

У відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом про ПДВ (п. .1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування (п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є фактична сплата податку на додану вартість постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Суд також не погоджується з думкою відповідача-2 щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав. Виходячи із аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Разом із тим, висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для проведення відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету. Отже, ненадання такого висновку порушує права платника податку на бюджетне відшкодування.

Правова позиція Верховного Суду України з цього питання викладена, зокрема, у постанові від 24 лютого 2009 року. Як зазначено у вказаній постанові Верховного Суду України, рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Кіровоградській області висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню Приватному підприємству "Агроекстра" з Державного бюджету України за вересень 2009 р., лютий 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти того факту, що за наслідками проведених відповідачем-1 невиїзних позапланових перевірок щодо підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ частина заявленої суми була підтверджена та відшкодована. Зокрема 21.09.2010 р. позивачеві було відшкодовано заборгованість з ПДВ в сумі 23050 грн. через надання облігацій внутрішньої позики, 30.12.2010 р. відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 5721,92 грн. по декларації за лютий 2010 р., 79235,76 грн. по декларації за травень 2010 р., 96732,73 грн. по декларації за червень 2010 р.

Щодо погашення позивачеві штрафних санкцій в сумі 51741 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні №000022350 від 17.01.2011 р., за рахунок суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2009 р. необхідно зазначити, що відповідачем-1 належним чином обґрунтовано зазначений факт та надано необхідні докази.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представниками відповідача-1 не було доведено законності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, так само як і правомірність своєї бездіяльності щодо ненадання відповідачеві-2 висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачеві.

До того ж, в матеріалах справи знаходяться письмові пояснення відповідача-1 (т. 2 а.с. 107-108), на підставі яких він фактично визнає наявність станом на 30.05.2011 р. залишків невідшкодованих позивачеві сум бюджетної заборгованості з ПДВ, які рахуються в переплаті в наступних розмірах: за вересень 2009 р. в сумі 38706,28 грн.; за травень 2010 р. в сумі 721764,24 грн.; за червень 2010 р. в сумі 168767,27 грн.; за липень 2010 р. в сумі 86106 грн.; за серпень 2010 р. в сумі 583093 грн.

Представник відповідача-1 не зміг пояснити в судовому засіданні, на яких підставах відповідач-1 не надає відповідачеві-2 висновки на відшкодування позивачеві зазначених сум ПДВ і чому він обліковує заначені суми бюджетної заборгованості з ПДВ як переплату.

З врахуванням скасування судом оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідача-1, а також зважаючи на відшкодовані відповідачем-1 суми податку на додану вартість за спірні періоди, а також суми, на які зменшено бюджетне відшкодування та з якими погодився позивач, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на користь Приватного підприємства "Агроекстра" суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1663528 грн. 79 коп., у тому числі: за вересень 2009 р. в сумі 38706,28 грн.; за лютий 2010 р. в сумі 110279 грн.; за травень 2010 р. в сумі 721764,24 грн.; за червень 2010 р. в сумі 168767,27 грн.; за липень 2010 р. в сумі 86106 грн.; за серпень 2010 р. в сумі 537906 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати в розмірі 1703 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Кіровоградській області висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню Приватному підприємству "Агроекстра" з Державного бюджету України за вересень 2009 р., лютий 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.04.2011 р. №0000262350.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.05.2011 р. №0000422350.

5. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Кіровоградській області на користь Приватного підприємства "Агроекстра", код ЄДРПОУ 23681818 (25005, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 6/2, рахунок №26004420929091 в Одеській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) суму податку на додану вартість у розмірі 1663528 грн. 79 коп. за вересень 2009 р., лютий 2010 р., травень 2010 р., червень 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р.

6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

7. Присудити на користь Приватного підприємства "Агроекстра" здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1703 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.09.2011 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко