Постанова

від 15.11.2012 по справі 2а/1270/8201/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8201/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання:Білоконі Д.І.,

та

представників сторін:

від позивача - Волкова Т.С. (довіреність від 15.10.2012 №13218/10),

від відповідача - Сочка М.А. (довіреність від 30.12.2011 №03/5-548),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Луганськвугілля» про скасування договору про реструктуризацію податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ в Лутугинському районі Луганської області) до Державного підприємства «Луганськвугілля» (надалі - відповідач, ДП «Луганськвугілля») про скасування договору про реструктуризацію податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 березня 2006 року між Відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля» та ДПІ в Лутугинському районі Луганської області був укладений договір №5 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій. Відповідачем несвоєчасно сплачуються визначені реструктуризовані суми податкового боргу, отже не виконуються умови договору №5 від 30.03.2006, згідно п.2.2 розділу 2 цього договору, що є підставою для звернення податкового органу до суду про скасування договору про реструктуризацію податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, пояснив, що реструктуризовані суми податкового боргу за договором №5 від 30.03.2006 Відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля» сплачуються не повністю у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, що унеможливлює здійснювати платежі за договором реструктуризації своєчасно та у розмірі, визначеному умовами договору. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Пунктом 14 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Із наведеного визначення вбачається, що необхідними ознаками адміністративного договору є суб'єктність договірних відносин, тобто однією із сторін угоди повинен виступати суб'єкт владних повноважень, та предметність договору, тобто права та обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.

Спірний договір №5 від 30.03.2006 про реструктуризацію податкового боргу, укладений між Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області та відповідачем, є адміністративним договором, оскільки його метою є реалізація функцій держави в особі податкового органу, який наділений владними управлінськими повноваженнями щодо контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу (п.п.19-1.1.18 п.19-1.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.4,5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З огляду на наведені норми, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджується матеріали справи, що між Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області та Відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля» був укладений договір №5 від 30.03.2006 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12-13).

За умовами договору №5 від 30.03.2006 державна податкова інспекція надає платнику розстрочення сплати податкового боргу без пені та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 61142,00 грн. терміном на 10 років з дня укладення договору, а саме з 31.03.2006 до 30.03.2016 з відстрочкою погашення на перші два роки (до 31.03.2008) дії цього договору та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

В пункті 2.2 розділу 2 договору зазначено, що при несвоєчасній сплаті реструктуризованої суми податкового боргу або її частини, орган державної податкової служби, що уклав даний договір, має право направити до суду позов щодо скасування договору про реструктуризацію податкового боргу (а.с.12).

За довідкою Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області №13321 від 19.10.2012, за договором №5 від 30.03.2006 Відокремленим підрозділом «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» Державного підприємства «Луганськвугілля» сплачено 8884,74 грн., в тому числі у 2008 році - 1910,69 грн., у 2009 році - 6974,05 грн., несплачена сума розстроченого боргу станом на 19.10.2012 становить - 52 257,26 грн. (а.с.14).

Згідно довідки Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області б/н від 15.11.2012 за період 2010-2011 роки за договором №5 від 30.03.2006 відповідачем сплачено 4482,71 грн.

Несплата у встановлені договором строки та у повному обсязі сум розстроченого податкового боргу за договором №5 від 30.03.2006 про реструктуризацію податкового органу є підставою для звернення позивача до суду з позовом про скасування цього договору.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України, Законом України N2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України N2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції чинній на час укладення договору) передбачено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Згідно п.10.2 ст.10 Закону N2711-IV від 23.06.2005 реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом (без пені та штрафних санкцій):

10.2.1. Підприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

10.3. Органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Договір про реструктуризацію основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) повинен укладатися з урахуванням таких умов:

- договір про реструктуризацію заборгованості може бути скасований в судовому порядку за позовом кредитора в разі, якщо боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) або щодо повної сплати платником податків поточних нарахованих сум податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів усіх рівнів;

- скасування договору про реструктуризацію заборгованості є підставою для нарахування пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до законодавства на несплачену суму заборгованості.

В силу п.10.3 ст.10 Закону України N2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» однією з умов скасування в судовому порядку договору про реструктуризацію заборгованості є ухилення боржника від виконання умов договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що виконання договору здійснюється з порушенням умов, визначених його змістом, а саме відповідачем здійснювалися сплати сум реструктуризованого податкового боргу за договором №5 від 30.03.2006 у 2006-2010, частково у 2011 році, у 2012 році сплата не відбувалась. Зазначені обставини визнаються сторонами.

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання визначена ст.614 ЦК України.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, та слідує з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, що невиконання умов договору реструктуризації пов'язано із фінансовим становищем ВП «Групова збагачувальна фабрика «Слов'яносербська» ДП«Луганськвугілля».

Згідно звіту про фінансові результати за перше півріччя 2012 року витрати підприємства перевищують суму доходу підприємства (а.с.22). Підприємство має заборгованість із податків і зборів, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

З огляду на положення ст.614 ЦК України суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутня вина (умисел) як підстава відповідальності за порушення зобов'язання за спірним договором, оскільки з огляду на положення п.10.3 ст.10 Закону України N 2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» відсутній факт умисного ухилення боржника від виконання умов договору.

Позивачем не наведено та не надані відповідні докази, які свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання умов договору.

Як свідчать платіжні доручення, надані відповідачем, підприємством вживалися залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання за спірним договором.

На підставі викладеного, обставини неможливості виконання умов договору з причин збиткового стану підприємства не свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації.

Статтею 651 ЦК України визначені підстави для зміни або розірвання договору, а саме зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст. 652 ЦК України).

З огляду на наведені норми та обставини справи, можливим є вжиття сторонами заходів щодо зміни умов договору в частині строків та сум сплати.

Заборони на зміну договору реструктуризації у зазначений спосіб Закон України N2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не містить.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби визначаються Податковим кодексом України.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначені функції органів державної податкової служби.

19-1.1. Органи державної податкової служби виконують такі функції:

19-1.1.18. здійснюють контроль за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Права органів державної податкової служби передбачені ст.20 Податкового кодексу України, зокрема щодо звернення до суду:

20.1.12. у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання;

20.1.15. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків);

20.1.16. звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом;

20.1.17. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

20.1.18. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках,обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

20.1.19. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

20.1.28. застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.41.5 ст.41 органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Отже, нормами Податкового кодексу України податкові органи не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування договорів реструктуризації. Однак, разом з цим таке право наявне у податкових органів згідно ст.10 Закону України N2711-IV від 23.06.2005 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Наявність у особи, в тому числі і у суб'єкта владних повноважень, наданого законом права на звернення до суду з певною вимогою з огляду на приписи ст.124 Конституції України зумовлює виникнення у суду повноваження на вирішення такої вимоги по суті. За таких обставин, слід дійти висновку, що органи державної податкової служби України повноважні на власний розсуд обирати напрямок реалізації владних управлінських функцій у правовідносинах щодо погашення заборгованості платників податків, однак у спосіб, що визначений Податковим кодексом України.

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про безпідставність і неправомірність позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 15 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Луганськвугілля» про скасування договору про реструктуризацію податкового боргу, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 листопада 2012 року.

Суддя О.В. Захарова