Постанова

від 19.11.2012 по справі 2а-7443/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-7443/12/1370

16 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Працьовитого А.В., представника відповідача Дорош А.Б., представника третьої особи Дмитраш В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Електро»до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, третя особа Тернопільське управління закритого акціонерного товариства «Електро»про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Закрите акціонерне товариство «Електро»(далі -ЗАТ «Електро») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового-повідомлення - рішення від 20.07.2012 року № 0002442321.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з Будівельно-виробничим підприємством «Строітель-Плюс»(далі -БВП «Строітель-Плюс») є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 975/22-10/00132486 від 09.07.2012 року щодо заниження податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вважає позицію податкового органу недопустимою, на його переконання податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності Тернопільського управління закритого акціонерного товариства «Електро»і внаслідок помилкового розуміння норм законодавства дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про заниження податку на додану вартість. На підтвердження реальності господарських операцій з БВП «Строітель-Плюс»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення -рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 11.09.2012 року за вх. № 37012. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав безтоварності операцій з контрагентами. Зазначає, що контрагент позивача з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснював взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків. Вважає, що у зв'язку з цим первинна бухгалтерська документація видана від імені БВП «Строітель-Плюс»не може підтверджувати здійснення господарських операцій, а отже, не можуть бути підставою для віднесення сум до податкового кредиту позивача. Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи -Тернопільське управління ЗАТ «Електро»в засіданнях суду повністю підтримує вимоги позивача і заперечує викладене у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що договірні відносини із БВП «Строітель-Плюс»відбулися, носили реальний характер і в підтвердження викладеного долучив до матеріалів справи первинні документи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ЗАТ «Електро»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.09.2007 року, має відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи -Тернопільське управління закритого акціонерного товариства «Електро», що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 107 том І). Однією з видів діяльні структурного підрозділу є електромонтажні роботи.

Позивача взято на облік до органу податкової служби 12.08.1994 року № 3066. Згідно свідоцтва № 100052860 ЗАТ «Електро»з 23.07.1997 року є зареєстровано як платник податку на додану вартість. Ліцензією від 03.02.2006 року позивачу надано право на здійснення будівельної діяльності (а.с. 108, 164-166 том І).

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду дозволив ЗАТ «Електро»виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме роботи в діючих електроустановках до та понад 1000 В, монтаж, ремонт електроустановок та електрообладнання, зведення і нарощування дамб гідротехнічних споруд і гідро відвалів, лісосічні роботи при монтажі, ремонті повітряних ліній електропередачі.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі Львівської області Державної податкової служби проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Електро»з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2010 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з БВП «Строітель-Плюс»(код за ЄДРПОУ 31263808), про що складено акт № 975/22-10/00132486 від 09.07.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.1.3, п. 1.7,п.1.8 ст.1, п. п. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 44042,4 грн., в тому числі вересень 2010 року 44042,4 грн.

ЗАТ «Електро»11.07.2012 року направив начальнику Державної податкової інспекції у Сихівському районі Львівської області Державної податкової служби заперечення на акт від 09.07.2012 року.

Відповідачем 20.07 .2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0002442321 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55 053 грн., в т.ч. основний платіж -44042,4 грн., штрафні санкції -11 010,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ЗАТ «Електро»скеровувало скаргу від 26.07.2012 року до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду даної скарги, ДПА у Львівській області прийняла рішення № 17042/10/10-2005/1446 від 14.08.2012 року, яким оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі Львівської області Державної податкової служби залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, оскаржив останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Щодо господарських правовідносин позивача з БВП «Строітель-Плюс», визначення податку на додану вартість за період який перевірявся, суд зазначає наступне.

17.09.2010 року ТзОВ «СПМК-32»«Кримелектроводмонтаж (підрядник) уклало договір № 3 - 09/10/18-10 з Тернопільським управління ЗАТ «Електро»(субпідрядник). За предметом даного договору субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами виконати роботи по будівництву об'єктів, а саме ПЛ 330 кВ Сімферополь-Севастополь будівництво яких здійснюється відповідно до скоригованого робочого проекту «Переведення на напругу 330 кВ ПЛ повітряної лінії «Сімферополь-Севастополь»з реконструкцією та розширенням підстанцій «Сімферополь»та «Севастополь», а підрядник зобов'язується надати субпідрядникові будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну та іншу необхідну дозвільну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах визначених цим договором.

Виконання договору позивач підтвердив наявним в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року та за жовтень 2010 року (а.с.123-127 том І).

Тернопільське управління ЗАТ «Електро»(генпідрядник) для виконання вищезазначеного договору залучив сили, уклавши договір підряду № 19-10 з БВП «Строітель-Плюс» (субпідрядник), згідно з яким субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик виконати та здати йому у встановленому порядку з переведення на напругу 330 кВ ПЛ «Сімферополь-Севастополь»відповідно до проектно-кошторисної документації, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору (а.с. 80 том І).

На підтвердження господарської операції з БВП «Строітель-Плюс», Тернопільське управлінням ЗАТ «Електро»представило суду ряд первинних документів, які не були дослідженні відповідачем під час проведення позапланової перевірки 09.07.2012 року. Виконання договору підряду № 19-10 третя особа підтвердила податковою накладною від 30.09.2010 року № 4931 на суму 264254,40 грн., в тому числі ПДВ 44042,40 грн.; реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року, локальним кошторисом, який являється необхідною умовою договору; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року; актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року. Додатково, на підтвердження факту виконання робіт структурним підрозділом ЗАТ «Електро»надано суду накази про направлення працівників для виконання робіт на об'єкті «Переведення на напругу 330 кВ ПЛ «Сімфереполь-Севастополь»; накази на відрядження працівників в м. Сімферополь; посвідчення про відрядження; авансові звіти про відрядження; проїзні документи; штатний розпис працівників Тернопільського управління ЗАТ «Електро», трудові угоди з працівниками. Оплата виконаних робіт підтверджується банківськими виписками та рахунками на оплату за виконані роботи.

Крім того, Тернопільське управлінням ЗАТ «Електро»в податковій декларації за вересень 2010 року включило суму ПДВ 44 042,40 грн. до операцій, які надають право на отримання податкового кредиту (а.с.93 том І).

Перелічені вище первинні документи не були досліджені відповідачем при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 09.07.2012 р., в якому зафіксовано, що всі первинні документи. Які засвідчують виконання робіт БВП «Строітель-Плюс»знаходяться у Тернопільському управлінні «Електро»і при формуванні акта до Тернопільської ОДПІ було направлено лист від 25.06.2012 року № 6375/23-2 про дослідження операцій по взаєморозрахунках з БВП «Строітель-Плюс». Проте, станом на 09.07.2012 року відповідь була відсутня (а.с.10-11 том І).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентом за вересень 2010 року .

Суд звертає увагу, що у період з 14.10.2011 року по 25.11.2011 року ДПА у Львівській області з участю відповідача була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року за результатами якої було складено акт від 23.12.2011 року № 275/23-6/00132486. В свою чергу Тернопільською ОДПІ було проведено перевірку господарської діяльності Тернопільського управління позивача та складено акт від 28.11.2011 року № 8922/23-05/00132291. Як вбачається з цих актів, порушень вимог податкового законодавства щодо сплати податку на додану вартість при здійсненні господарської діяльності з БВП «Строітель-Плюс»виявлено не було. Отже, результати акта від 09.07.2012 року № 975/22-10/00132486 суперечать результатам попередніх актів перевірки ЗАТ «Електро» за один і той же період.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що усі первинні документи отримані позивачем від БВП «Строітель-Плюс» оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства на час вчинення спірних правовідносин.

Посилання відповідача в акті перевірки від 09.07.2012 року № 975/22-10/00132486 на безтоварність операцій з контрагентом БВП «Строітель-Плюс»взято фактично з акту від 11.04.2012 року № 37/22/31263808, без урахуванням обставин його складення.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій Тернопільського управління ЗАТ «Електро», а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договору укладеного позивачем з вищезазначеними контрагентом. Додатково, до матеріалів справи не надано доказів того, що винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб БВП «Строітель-Плюс».

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності заниження суми податку на додану вартість у розмірі 44042,4 грн.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява№3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанову Верховного суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10.

Отже, позивач який сумлінно виконав свої обов'язки платника податку та підтвердив наявність господарської операції, не може нести відповідальність за невиконання своїх зобов'язань контрагентом.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано. Отже, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 20.07.2012 року № 0002442321 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 року № 0002442321.

Стягнути з державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства «Електро»(м. Львів, вул. Пимоненка,3; ЄДРПОУ 00132486 ) 550,53 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.