Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-7443/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                              У Х В А Л А                                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2013 р.                                                                                   Справа № 9104/181585/12     Львівський апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді – Качмара В.Я., суддів  – Багрія В.М., Затолочного В.С. при секретарі судового засідання – Баран П.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, третя особа Тернопільське управління закритого акціонерного товариства «Електро» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : 22.08.2012р. позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова (далі ДПІ) від 20.07.2012р. №0002442321, покликаючись на те, що висновки зазначені в Акті перевірки №975/22-10/00132486 від 09.07.2012р. на підставі яких воно було прийнято є безпідставними та необґрунтованими, оскільки плановими перевірками проведеними попередньо на підприємстві зазначених порушень виявлено не було. Також зазначає, що відповідачем не було досліджено первинних документів по взаєморозрахунках з Будівельно-виробничим підприємством «Строітель-Плюс» (далі БВП), яке на момент здійснення відображених у акті фінансово-господарських операцій було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а відтак мало право виписувати податкові накладні. Вважає, що ним було сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі №2а-7443/12/1370 заявлений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012р. №0002442321. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, придбані в останнього роботи використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що при укладенні договору підряду Тернопільське управління ЗАТ «Електро»(далі ТУ) та БВП не погодили істотні умови договору, а тому такий вважається неукладеним, і не може бути підставою для виникнення та здійснення прав та обов'язків сторін. Також, надані позивачем акти приймання виконаних робіт за вересень 2010р., довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2012 року не відповідають вимогам затвердженим наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р. №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» типових форм первинних документів з обліку в будівництві. Вважає, що дані первинні документи, не підтверджують реальності господарських операцій та не можуть служити належними доказами. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених в ній. Додатково пояснила, що постановами Сихівського районного суду м.Львова від 05.09.2012р. та 27.07.2012р. відповідно, директора та головного бухгалтера позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-1 КпАП України за порушення порядку ведення податкового обліку. Також, зазначила, що контрагенту позивача на підставі відповідного акту перевірки було зменшено грошового зобов'язання за платежем ПДВ, яке він задекларував у господарських операціях з позивачем.    Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просить відмовити в її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань. ЗАТ «Електро» (далі ЗАТ) зареєстровано відділом реєстрації громадських формувань і громадських організацій міської адміністрації 20.07.1994р. та перереєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.09.2007р., має відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи -  ТУ, одним з видів діяльності якого є електромонтажні роботи (а.с.107 т.1). 12.08.1994р. позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та з 23.07.1997р. є платником податку на додану вартість (а.с.106, 108 т.1). На підставі Акта №975/22-10/00132486 від 09.07.2012р. позапланової виїзної перевірки ЗАТ з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2010р. при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з БВП було встановлено порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4    п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 44042,4 грн., в тому числі за вересень 2010р. в сумі 44042,4 грн.(а.с.9-13 т.1). 20.07.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта  прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№00024423211про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 55053 грн.(основний платіж 44042,4 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 11010,60 грн.)(а.с.8 т.1). Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с.18-21 т.1). На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій,  особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон № 168/97-ВР. Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежновід того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітногоподаткового періоду, а також від того, чи здійснював платникподатку оподатковувані операції протягом такого звітногоподаткового періоду. Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого  (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями  (іншими подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР  встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця чи покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з врахуванням податку. Згідно положень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону податкова  накладна видається платником податку, який поставляє товари  (послуги),  на  вимогу їх отримувача,  та є підставою для нарахування податкового кредиту. Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами. Позивач має ліцензію на здійснення будівельної діяльності, пов'язаної із монтажем конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем, зокрема, лінійної арматури та проводів ЛЕП напругою понад 35 кВ з 03.02.2006р. по 03.02.2011р. (а.с.164-165 т.1).        Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду  дозволив ЗАТ виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме роботи в діючих електроустановках до та понад 1000В, монтаж, ремонт електроустановок та електрообладнання, зведення і нарощування дамб гідротехнічних споруд і гідро відвалів, лісосічні роботи при монтажі, ремонті повітряних ліній електропередачі напругою 10?750 кВ на період з 25.03.2010р. по 25.03.2013р. (а.с.168 т.1). Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та БВП підтверджена копіями договору підряду між ТУ та БВП від 17.09.2010р. на виконання будівельних робіт, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010р., актом приймання виконаних будівельних робіт за цей же місяць, податковою накладною, платіжними дорученнями (а.с.80-88, 94-105 т.1). Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента роботи використані ним у своїй господарській діяльності по виконанню договору підряду між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-32 «Кримелектроводмонтаж» та ТУ від 17.09.2010р., що підтверджується відповідними первинними документами (а.с.109-127, 169-250 т.1, а.с.1-44 т.2). Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт, придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом. БВП на час укладення вказаного договору з ТУ та його виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість і мало право на випуск податкових накладних (а.с.66-74 т.1). Крім того, БВП належним чином у вересні 2010р. задекларувало податкове зобов'язання з ПДВ у господарських операція з позивачем (а.с.72 т.1). Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Із наведенного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що при укладенні договору підряду ТУ та БВП не погодили істотні умови договору, оскільки всі такі умови чітко прописані в самому договорі та локальному кошторисі, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфіка вказаного договору пов'язана з тим, що предметом договору є виконання робіт з розробки скельного грунту, які важко однозначно передбачити. Дійсно акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010р. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за цей же місяць не містять дати їх підписання сторонами, однак вони підписані належними представниками сторін, в період виконання договору між ТОВ та ТУ та за вересень 2010р., що дає можливість ідентифікувати період виконання таких робіт контрагентом. Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що цей акт та довідка не відповідають вимогам затвердженим наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р. №554 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», оскільки як вбачається із їх змісту, такий акт виготовлений відповідно до цього нормативно-правового акту, а довідка - відповідно до наказу Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», який втратив чинність із затвердженням першого наказу. Разом з тим, довідка за змістом відповідає вимогам першого наказу. Щодо посилання апелянта на постанови Сихівського районного суду м.Львова від 05.09.2012р. та 27.07.2012р., якими директора та головного бухгалтера позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.163-1 КпАП України за порушення порядку ведення податкового обліку, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тому слід врахувати, що норма ч.4 ст.72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Тобто, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Частиною 1 ст.163-1 КУпАП передбачена можливість притягнення до адміністративної відповідальності за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Оскільки в межах даної справи спірним є донарахування позивачеві податкових зобов'язань внаслідок наявності або відсутності у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента, а не внаслідок порушення керівником та бухгалтером підприємства порядку ведення податкового обліку,  колегія суддів не приймає доводи податкового органу в цій частині. Зогляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись  ст.ст.195,  197,  198,  200,  205,  206,  254 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі №2а-7443/12/1370 – без змін. Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили. Головуючий  суддя                                                                      В.Я. Качмар Суддя                                                                                                 В.М. Багрій Суддя                                                                                              В.С. Затолочний Повний текст виготовлений 28 січня 2013 року.