Постанова

від 14.11.2012 по справі 2а-7703/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р. № 2а-7703/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.,

за участю:

представників позивача Грень Р.Р., Добуш О.М.

представника відповідача: Пилипюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультаційна компанія "Родинні інвестиції" до відповідача Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.08.2012 р. №0000382250,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультаційна компанія "Родинні інвестиції" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.08.2012 р. №0000382250 з податку на додану вартість на суму 4260024 грн., у т.ч. 3569487 грн. -основний платіж, 690537 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 26.07.2012 р. №406/22-80/35901465 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультаційна компанія "Родинні інвестиції" код за ЄДРПОУ 35901465 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012", яким було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3569487 грн. Внаслідок тлумачення відповідачем умов договорів доручення, укладених між позивачем як страховим агентом та страховими компаніями як страховиками, не як договорів доручення, а як договорів про надання маркетингових послуг. Посилається на ст. 213 ЦК України за якою зміст правочину може бути витлумачений лише сторонами, у яких не виникало розбіжностей щодо змісту договорів. Згідно із п. 3.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 196.1.3. ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних із такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на те, що перевіркою було встановлено, що позивач фактично здійснює консультування з питань комерційної діяльності й керування, надання інших індивідуальних послуг, у той час як страхувальники укладають договори страхування безпосередньо із страховими компаніями і безпосередньо їм сплачують страхові платежі. Згідно із п. 2 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками №1523 від 18.12.1996 р., у разі, коли договір страхування укладається при посередництві страхового агента, суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватись таких вимог: страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів; у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці. Однак, по договорах, укладених позивачем із ЗАТ "Американська компанія страхування життя АІГ Життя" (ПрАТ "Аліко Україна") №45 від 25.06.2009 р., АТ "Страхова компанія "Форте Лайф" №012/10 від 24.09.2012 р., ЗАТ "Ренесанс Життя" №12-3-114/09 від 29.07.2009 р., ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" №50030/9047/10 від 12.07.2010 р. позивач не укладає договорів страхування, не одержує страхові платежі, не виконує роботи, пов'язані із виплатами страхових сум і страхового відшкодування, а тому дії позивача не підпадають під ст. 15 Закону України "Про страхування". Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 26.07.2012 р. №406/22-80/35901465 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультаційна компанія "Родинні інвестиції" код за ЄДРПОУ 35901465 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012", відповідач констатував, зокрема, порушення позивачем п. п. 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 3569487 грн. за період з липня 2009 р. по березень 2012 р..

З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 09.08.2012 р. №0000382250 з податку на додану вартість на суму 4260024 грн., у т.ч. 3569487 грн. -основний платіж, 690537 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

З матеріалів справи вбачається, що в основі посилань відповідача лежить тлумачення відповідачем умов договорів доручення, укладених між позивачем як страховим агентом та страховими компаніями як страховиками, не як договорів доручення, а як договорів про надання маркетингових послуг, що укладені поза межами відносин зі страхування.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в акті факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно із ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, зі змісту акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті перевіряючими змісту договорів, укладених між позивачем із страховиками, довільному тлумаченні їх умов.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (страховий агент) та ЗАТ "Американська Компанія Страхування Життя АІГ Життя" (страховик) був укладений договір доручення №45-BR від 25.06.2009 р. Аналогічні договори були укладені між позивачем як страховим агентом із страховиками ЗАТ "Ренесанс Життя" (договір №12-3-114/09 від 29.07.2009 р.), із АТ "Страхова компанія "Форте Лайф" (договір доручення №012/10 від 24.09.2010 р.), із ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (договір доручення (агентська угода) №50030/9047/10 від 12.07.2010 р.), згідно із якими страховики як довірителі доручають, а агент як повірений зобов'язується за погоджену винагороду за дорученням та в інтересах страховика виконувати частину страхової діяльності страховика в Україні, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування. Зі змісту вказаних договорів вбачається, що як предмет договору, так і права й обов'язки сторін повністю відповідають визначенню договорів доручення. Згідно із ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Відповідно до умов зазначених договорів із страховиками позивач як повірений чи страховий агент за дорученням та в інтересах страховиків зобов'язується здійснювати частину їх діяльності: здійснювати пошук та відбір клієнтів, інформувати їх про умови та програми добровільного страхування, надавати пропозиції щодо укладення договорів із страховиками, надавати консультації та роз'яснення щодо послуг, що надаються страховиками та допомогу в оформленні заяв на укладення договорів страхування, просувати програми страхування серед потенційних страхувальників. Крім того, в п. 1.1.1.1 договору від 01.01.2011 р. №50002/9047/11 позивачу надано право підписувати договори страхування (поліси) зі страховим платежем по кожному договору страхування до 150000 грн. та своєчасно перераховувати їх довірителю; у договорі №45 від 25.06.2009 р. позивач зобов'язався виконувати роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат, а саме, надавати допомогу страховику шляхом здійснення попередніх адміністративних заходів стосовно обробки заяв про здійснення страхових виплат та страхових претензій, які подаються стосовно договорів страхування (п. "г" розд. ІІ); у договорі №12-3-114/09 від 29.07.2009 р. позивач уповноважений здійснювати пошук потенційних клієнтів, надавати їм консультації щодо страхових послуг страховика, проводити переговори з потенційними страхувальниками щодо укладення договорів страхування, сприяти укладенню договорів іншими способами, здійснювати розрахунок страхових платежів, здійснювати усі інші дії, необхідні для реалізації предмету договору.

Не заперечуючи відповідність умов цих договорів вимогам, що ставляться до договорів доручення, відповідач стверджує, що у процесі їх виконання позивачем представництво у сфері страхування має меншу питому вагу, ніж супроводжуючі його маркетингові послуги. Однак, таке посилання є суб'єктивним припущенням відповідача, не доведеним суду у встановленому порядку належними доказами. Таким чином проаналізовані судом договори №45-ВR від 25.10.2009р., №12-3-114/09 від 29.07.2009р., №102/10 від 24.09.2010р., №50030/9047/10 від 12.07.2010р. належать до договорів доручення, що свідчить про безпідставність їх включення до об'єкту оподаткування податку на додану вартість.

Згідно із п. 3.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час існування спірних відносин, п. 196.1.3. ПК України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних із такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 15 Закону України "Про страхування", страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перстрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Жодних доказів того, що діяльність позивача по виконанню зазначених договорів не відповідає таким вимогам, суду надано не було. Натомість, з наведених вище норм вбачається, що діяльність, яку здійснює позивач не лише відповідає цим вимогам, а й визнається як складова частина посередницької діяльності страхових брокерів чи агентів.

У відповідності до статуту позивача, довідки стату правління, до основних видів його діяльності віднесено діяльність страхових агентів і брокерів, здійснення посередницької діяльності страхового агента у страхуванні та перестрахуванні, консультуванні, експертно-інформаційні та інші послуги у сфері страхування. Та обставина, що певна умова певного договору доручення не була виконана в силу ненастання юридичного факту, з яким закон чи договір пов'язують її виконання, не впливає на юридичну характеристику зазначених договорів.

Згідно із п. 2 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками №1523 від 18.12.1996 р., у разі, коли договір страхування укладається при посередництві страхового агента, суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватись таких вимог: страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу; страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів; у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці. Однак, посилання відповідача на вказану норму не стосується суті спору, враховуючи, що виконання передбачених в ній обов'язків пов'язано із настанням певного юридичного факту. Як-от отримання коштів від страхувальника, укладення договору страхування тощо. Жодного доказу порушення таких обов'язків позивачем суду надано не було.

У відповідності до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності" ДК 009:2010 до страхової діяльності віднесено, зокрема, страхування, перестрахування та недержавне пенсійне забезпечення, крім обов'язкового соціального страхування (66), оцінювання ризиків та завданої шкоди (66.21), діяльність страхових агентів і брокерів (66.22), інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення (66.29), допоміжна діяльність у сфері страхуання та пенсійного забезпечення (66.2). Діяльність позивача у сфері укладання договорів зі страхування належить суто до стахової діяльності, а тому не може вважатися таким видом діяльності як діяльність з укладання агентських договорів.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм ч.1 ст. 94 КАС України судовий збір в розмірі 2 204,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 09.08.2012 р. №0000382250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультаційна компанія "Родинні інвестиції", 2 204, 00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено та підписано 19.11.2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.