Постанова
від 24.10.2012 по справі 2а-2930/12/1470
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

24.10.2012 р. справа № 2а-2930/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Ковширін М.М., Довіреність № 8/12 , від 20.07.12;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Люкс", вул. Садова, 50/2, м. Миколаїв, 54004

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв,54029

провизнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виразилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 16.02.2012 року № 0000480231 про донарахування податку на додану вартість керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виразилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 16.02.2012 р. № 0000480231.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 04 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Люкс" (код ЄДРПОУ 36486378).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.10.2012 р. справа № 2а-2930/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Ковширін М.М., Довіреність № 8/12 , від 20.07.12;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Відродження Люкс", вул. Садова, 50/2, м. Миколаїв, 54004

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв,54029

провизнання протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві Миколаївської області державної податкової служби - в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виявилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 16.02.2012 року № 0000480231 про донарахування податку на додану вартість В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Відродження Люкс" було подано до суду позов до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 16.02.2012 року № 0000480231 про донарахування податку на додану вартість, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки, за результатами якої винесено дане рішення, належно не досліджено факт реальності господарської операції вчиненої між ним та ТОВ "Група Полімер".

В ході судового розгляду позивачем було розширено позовні вимоги-він просив також визнати протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєві Миколаївської області державної податкової служби в частині неналежного виконання своїх контролюючих функцій, що виявилось у безпідставному застосуванні норм податкового права та спричинило негативні юридичні наслідки для позивача.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Відродження Люкс" з питань взаємовідносин з ТОВ "Група Полімер", за результатами якої складено акт від 20.01.2012 року №215/23-100/36486378. На підставі акта винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 року №0000480231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

ТОВ "Відродження Люкс" сформовано податковий кредит по ПДВ у тому числі за рахунок здійснення операцій з контрагентом ТОВ "Група Полімер" за жовтень 2011 року, з яким було укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом. За результатами виконання умов договору ТОВ "Група Полімер" виписало на ТОВ "Відродження Люкс" акт виконаних робіт та податкову накладну.

При проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення податковою було прийнято до уваги та визначено як обґрунтування законності повідомлення-рішення такі факти: згідно наявної оперативної інформації, офіційних даних наведених в декларації з податку на прибуток підприємство ТОВ "Група Полімер" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі продажу будь-якого товару у обсяг, що задекларовані; згідно звіту форми 1-ДФ у ТОВ "Група Полімер" не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності; проведеним аналізом встановлено, що ТОВ "Група Полімер" сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Торговий Дім "Партія", а за даними автоматизованих інформаційних систем встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Партія" є "податковою ямою"; керівник ТОВ "Група Полімер" ОСОБА_2 працював за сумісництвом на посаді водія на підприємстві ТОВ "Альфа Автотранс"; ТОВ "Група Полімер" відсутнє за місцезнаходженням.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З акту перевірки ТОВ "Відродження Люкс", складеного ДПІ, матеріалів справи вбачається, що на підтвердження права на податковий кредит позивачем були надані належні документи відповідно до вимог чинного законодавства. Виписано податкову накладну як доказ отримання послуг та надано докази списання коштів з банківського рахунку, що не заперечується ДПІ, як при розгляді даної справи так і при проведенні перевірки.

В акті перевірок відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки документи - первинні бухгалтерські документи та податкові накладні - не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

В акті перевірки та поясненнях відповідача відсутні відомості, що контрагент позивача - ТОВ "Група Полімер" не була зареєстрована як платник податку на додану вартість, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що у вказаний час зазначене підприємство було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаного підприємства були визнані недійсними, державну реєстрацію анульовано тощо.

Отже наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документів та податкові накладні є належними доказами по справі.

Обґрунтування своєї позиції та законності оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач грунтує на сумнівності в реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Група Полімер", з підстав, що вже були зазначені вище. Та суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ "Група Полімер" угод, так як наявний у матеріалах справи акт перевірки ТОВ "Група Полімер", не може бути розглянутий як належний доказ протиправності укладеної позивачем угоди з вказаним підприємством і обґрунтованості нарахування податку на додану вартість з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаної угоди нікчемною відповідачем зазначено про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів тощо. Крім того, відповідачем зазначено, що керівник ТОВ "Група Полімер" працював на іншому підприємстві.

Слід зазначити, що дані висновки ДПІ було зроблено у грудні 2011року, тоді як операція відбувалась у жовтні 2011року. Таким чином, наступна зміна стану на обліку в ДПІ за місцем реєстрації контрагента позивача не може свідчити ані про відсутність реального виконання договорів, ані про намір укласти угоду, що порушує інтереси держави та суспільства, оскільки такі зміни, як свідчать тексти актів перевірок, відбулись вже після укладення договору.

Враховуючи викладене, слід зазначити, відповідачем жодним чином не пояснено причини, з яких за наявності документів, передбачених діючим законодавством (податкової накладної, договору, акту виконаних робіт, товаротранспортних накладних та інших документів), відповідачем вказані документи не прийнято до уваги як такі, що підтверджують факт надання послуг. В акті перевірки та в інших документах, що наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про незаконність діяльності підприємства-контрагента позивача.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеним підприємством податкових зобов'язань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки в повному обсязі не досліджено. В акті перевірки взагалі відсутні відомості про сплату або несплату контрагентом позивача податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету. Навпаки, в матеріалах перевірки ТОВ "Група Полімер" зазначено про декларування вказаного податкового зобов'язання в податковій декларації за відповідний звітний період. Взагалі, слід зазначити, в акті перевірки ТОВ "Група Полімер" йдеться про завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Торговий дім "Партія", про господарські відносини з позивачем конкретних висновків не зроблено, лише припущення як можливість, в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та основних засобів, безпідставного формування підприємствами покупцями ТОВ "Група Полімер" податкового кредиту. Робота керівника ТОВ "Група Полімер" ОСОБА_2 на іншому підприємстві (ТОВ "Альфа-автотранс") водієм також не дає підстави вважати діяльність підприємства незаконною. Діючим законодавством не передбачено обмежень щодо роботи керівником підприємства та водієм на іншому підприємстві також така діяльність не є прямою причиною недійсності угод укладених "керівником-сумісником".

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження податку на додану вартість позивачем.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -