Постанова
від 30.10.2012 по справі 2а-2169/12/1470
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

30.10.2012 р. справа № 2а-2169/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників:

від позивача: Баришнікова А.О. (довіреність № 1 від 16.03.2011 р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного підприємства "Продовольча компанія "Золотой Теленок", вул. М. Василевського, 25, м. Миколаїв,54037

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 р. №0000592360, № 0000602360, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.04.2012 року № 0000592360.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 06.04.2012 року № 0000602360.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 2021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 53 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034404) на користь Приватного підприємства "Продовольча компанія "Золотой Теленок" (код ЄДРПОУ 32720429).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.10.2012 р. справа № 2а-2169/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників:

від позивача: Баришнікова А.О. (довіреність № 1 від 16.03.2011 р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного підприємства "Продовольча компанія "Золотой Теленок", вул. М. Василевського, 25, м. Миколаїв,54037

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 р. №0000592360, № 0000602360, В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством "Продовольча компанія "Золотой Теленок" було подано позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000592360 від 06.04.2012 року, № 0000602360 від 06.04.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні даних повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та Приватним підприємством "Фіто Сервіс Плюс" не відповідають дійсності.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні позивач і відповідач були присутні, підтримали свої позиції.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Продовольча компанія "Золотой Теленок" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 29.03.2012 року.

В акті та представником Відповідача в судовому засіданні зазначено - що протягом квітня - травня підприємством "Фіто Сервіс Плюс" на адресу ПП "ПК "Золотой Теленок" було виписано податкові накладні від 29.04.2011р., 30.04.2011р., 20.05.2011р., ПП "ПК "Золотой Теленок" надано до перевірки ветеринарні довідки, видані ТОВ "Юг-Укрм'ясо" через ПП "Фіто Сервіс Плюс", посвідчення про якість на сировину тваринного походження, де зазначено, що виробником м'яса є СТ "Тернівські ковбаси" ПП "Алексанян", відправником ТОВ "Юг- Укрм'ясо" через ПП "Фіто Сервіс Плюс", приходні ордери про прийом товару на складі. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар згідно копії банківської виписки проводились у безготівковій формі через банківський рахунок ПП "ПК "Золотой Теленок".

В ході проведення перевірки ДПІ було використано матеріали по кримінальній справі, порушеній прокуратурою м. Одеси відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в яких визначено, що дані особи використовуючи придбане ними фіктивне підприємство ПП "Фіто Сервіс Плюс", шляхом створення документальної видимості проведення фінансово -господарських операцій безпідставно створили податковий кредит з податку на додану вартість ряду підприємств контрагентам-покупцям (де Позивач не зазначений). З матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що відповідно до свідчень засновника та директора ПП "Фіто Сервіс Плюс" ОСОБА_5 фінансово-господарську діяльність підприємства він не здійснював.

Також, ДПІ в ході перевірки було використано матеріали акту ДПІ у м. Херсоні щодо перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс", де зазначено, що керівником була ОСОБА_6 у період з 22.12.2010 р. по 20.06.2011 р., ОСОБА_5 з 20.06.2011р., остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2011р., основні засоби відсутні, кількість працюючих - 1 особа, будівлі, споруди, транспортні засоби відсутні, з пояснень свідка офісних приміщень за вказаною ним юридичною адресою ПП "Фіто Сервіс Плюс" не має.

Також, ДПІ у Леніському районі м. Миколаєва зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця ПП "Фіто Сервіс Плюс" до покупця ПП "ПК Золотой Теленок", в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи зазначене відповідачем було зроблено висновок про нікчемність угод Позивача з ПП "Фіто Сервіс Плюс" і, як наслідок, заниження податку на додану вартість у квітні травні 2011 року та завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року, в результаті чого занижено податок на прибуток.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податків товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

З акту перевірки ПП "ПК Золотой Теленок", складеного ДПІ, матеріалів справи вбачається, що на підтвердження права на податковий кредит позивачем були надані належні документи відповідно до вимог чинного законодавства. Виписано податкову накладну як доказ отримання послуг та надано докази списання коштів з банківського рахунку, що не заперечується ДПІ як при розгляді даної справи так і при проведенні перевірки.

В акті перевірки та поясненнях відповідача відсутні відомості, що контрагент позивача - ПП "Фіто Сервіс Плюс" не була зареєстрована як платник податку на додану вартість, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що у вказаний час зазначене підприємство було ліквідовано у встановленому порядку, установчі документи вказаного підприємства були визнані недійсними, державну реєстрацію анульовано тощо.

Отже, наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Обґрунтування своєї позиції та законності оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач грунтує на сумнівності в реальності господарської операції між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс", з підстав, що вже були зазначені вище. Та суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс" угод, так як наявні у матеріалах справи посилання на акт перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс", не може бути розглянутий як належний доказ протиправності укладеної позивачем угоди з вказаним підприємством і обґрунтованості нарахування податку на додану вартість з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У якості підстави для визнання вказаної угоди нікчемною відповідачем зазначено про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів складських приміщень і транспортних засобів тощо.

Слід зазначити, що дані висновки ДПІ у м. Херсоні було зроблено у січні 2012 року, тоді як операції відбувались у квітні-травні 2011 року. Таким чином, наступна зміна стану на обліку в ДПІ за місцем реєстрації контрагента позивача не може свідчити, ані про відсутність реального виконання договорів, ані про намір укласти угоду, що порушує інтереси держави та суспільства, оскільки такі зміни, як свідчать тексти актів перевірок, відбулись вже після укладення договору.

Враховуючи викладене, слід зазначити, відповідачем жодним чином не пояснено причини, з яких за наявності документів, передбачених діючим законодавством (податкових накладних, договору, ветеринарних довідок, посвідчень про якість сировини, приходних ордерів), відповідачем вказані документи не прийнято до уваги як такі, що підтверджують факт надання послуг. В акті перевірки та в інших документах, що наявні в матеріалах справи, відсутні відомості про незаконність діяльності підприємства-контрагента позивача. Посилання на свідчення керівника ПП "Фіто Сервіс Плюс" ОСОБА_5 необґрунтовані, так як він, як зазначено вище був керівником даного підприємства вже після укладення угод з Позивачем, на час їх укладення директором була ОСОБА_6

Посилання ДПІ, при взятті до уваги відсутності первинних бухгалтерських документів (товаро-транспортних накладних та інших), і як доказ фіктивності операції, на ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", де визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення судом не приймається, так як це витяг частини статті, що не відкриває повністю її зміст і лише трактовано ДПІ на свою користь. В даній статті також визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування або органами влади. Таким чином, з аналізу даної статті можна дійти висновку що закон вимагає обов'язку наявності даних документів для експедитора щоб підтвердити свої витрати, а саме для ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Посилання ДПІ на статті ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також необґрунтовані, так як не визначено цим Законом прямого зв'язку між існуванням чітко визначеного переліку первинних бухгалтерських документів для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеним підприємством податкових зобов'язань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки в повному обсязі не досліджено. В акті перевірки взагалі відсутні відомості про сплату або несплату контрагентом позивача податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету. Навпаки, в матеріалах перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" зазначено про те, що підприємством до червня 2011 року подавалась звітність з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження податку на додану вартість позивачем та не підтвердження витрат.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-