Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-1670/6715/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6715/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представників позивача - Тіщенко О.М., Вдовіна Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авефлор Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2012 року Приватне підприємство "Авефлор Україна" (по тексту - ПП "Авефлор Україна"; позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (по тексту - Кременчуцька ОДПІ; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012 №0005591502/198, визнання дій щодо перевищення меж повноважень при проведенні камеральної перевірки неправомірними.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що камеральна перевірка проведена з порушенням порядку встановленому Податковим кодексом України, оскільки документальне підтвердження податкового кредиту шляхом проведення зустрічних звірок може бути підставою для висновків документальної перевірки, і не може бути враховано при камеральній перевірці, яка проводиться лише на підставі декларацій. Також, позивач зазначає, що для розрахунку рядку 19 та 20.2 декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року діяло чітко у відповідності до норм пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, а порушити пункт 200.4. статті 200 того ж Кодексу, як це встановлено актом перевірки не могло, так як при визначенні від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 21764 грн. зазначений пункт не застосовувався, а використовується дана норма у наступному податковому періоді, після отримання від'ємного значення, результат відображається у рядку 21 податкової декларації податку на додану вартість.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву посилався на те, що перевіркою встановлено порушення ПП "Авефлор Україна" пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого було зменшено суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоді на загальну суму 21764 грн. Зазначав, що підтвердження правомірності нарахування від'ємного значення, здійснюється після отримання підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту, шляхом отримання відповідей на надіслані запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання. Таким чином, на його думку, до надходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок сума задекларованого позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту задекларована по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 21764 грн. вважається не підтвердженою.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Авефлор Україна" (код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 36670749) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 29.09.2009.

17.08.2012 ПП "Авефлор Україна" до Кременчуцької ОДПІ подано декларацію із податку на додану вартість за липень 2012 року вх. № 904998432.

Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації (пункт 5 розділу XII наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011, № 1492 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість").

14.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Авефлор Україна" за липень 2012 року, яка оформлена актом № 122 від 14.09.2012.

При цьому, у акті перевірки зазначено, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодування з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента Послуги отримувачем послуг.

Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду розглядається як сума бюджетного відшкодування майбутнього податкового періоду: як при погашенні позитивних нарахувань наступного періоду так і при прийнятті платником рішення про декларування суми ПДВ до відшкодування з бюджету.

Оскільки, таке декларування дає змогу проводити відповідні маніпулювання податковою звітністю з метою мінімізації поточних зобов'язань та штучного створення "потрібної" суми бюджетного відшкодування та з метою недопущення втрат бюджету згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 наказу Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 522 "Про затвердження регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість" у ході визначення правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту вживаються заходи щодо отримання пояснень та їх документального підтвердження відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, або проведення зустрічних перевірок і Податкового кодексу України.

Згідно пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта гости що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, підтвердження правомірності нарахування від'ємного значення, здійснюється після отримання підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту, шляхом отримання відповідей на надіслані запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Таким чином, до надходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок сума задекларованого підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту задекларована по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 21 764 грн. вважається не підтвердженою.

З урахуванням вказаних висновків Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення форми "В4" від 10.10.2012 №0005591502/198 яким ПП "Авефлор Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21764 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача, викладену в акті перевірки, звернувся до суду з вимогою про скасування зазначеного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

17.08.2012 ПП "Авефлор Україна" до Кременчуцької ОДПІ подано декларацію із податку на додану вартість (далі -ПДВ) за липень 2012 року вх. № 904998432, де,зокрема, в рядку 19 задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 21764 грн.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, завданням камеральної перевірки є перевірка правильності складання податкових декларацій і розрахунків, перевірка обґрунтованості застосування ставок податку і податкових пільг, правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування (виявлення арифметичних або методологічних помилок).

Тобто, внаслідок проведення камеральної перевірки контролюючий орган виявляє лише арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків декларації.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном "арифметична помилка або описка " слід розуміти помилки, або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Із змісту акту камеральної перевірки слідує, що в ході перевірки не встановлено арифметичних помилок та описок або методологічних помилок, допущених при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Авефлор Україна" за липень 2012 року.

Разом з тим, за наслідками камеральної перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим зменшено суму від'ємного значення за вказаний період у сумі 21764,00 грн. яке перевіряючими пов'язується із необхідністю отримання підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту, шляхом отримання відповідей на надіслані запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

Пунктами 200.1.,200.2,200.3. статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що, зокрема, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду, а отже при декларуванні від'ємного значення звітного податкового періоду липня 2012 року в діях позивача немає порушень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що позивачем спірна сума не заявлялася до бюджетного відшкодування, а була віднесена до рядка 20.2 "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як було зазначено вище актом перевірки не було зафіксовано будь-яких порушень позивачем податкового законодавства, в тому числі і правил формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Приймаючи до уваги, що вищевказаним актом перевірки жодних порушень позивачем податкового законодавства не зафіксовано, то висновок, викладений в акті перевірки, є безпідставним, оскільки при проведенні камеральної перевірки податковий орган не перевіряє та не має підстав перевіряти умови ведення господарської діяльності.

Інших підстав для здійснення контролюючим органом зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування або від'ємного значення суми податку на додану вартість платником податку відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про безпідставність викладених у акті перевірки висновків відповідача, що обумовлює задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012 №0005591502/198.

Стосовно позовних вимог про визнання дій Кременчуцької ОДПІ щодо перевищення меж повноважень при проведенні камеральної перевірки неправомірними, суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі юридичне значення для позивача має прийняте Кременчуцькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 №0005591502/198, а не дії відповідача, і способом захисту порушеного права є оскарження до суду вищевказаного рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Кременчуцької ОДПІ щодо перевищення меж повноважень при проведенні камеральної перевірки необхідно відмовити.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стосовно вимог позивача про відшкодування витрат на сплату судового збору, витрат на правову допомогу , а також витрат, що пов'язані з прибуттям до суду, які згідно статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, належать до складу судових витрат, то вказані вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом зазначається, що при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011, № 4191-VI.

Статтею 1 даного Закону, встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу , у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Однак ні позивачем, ні його представником не було надано суду обґрунтованого розрахунку витраченого представником часу із зазначенням кількості повних робочих днів протягом яких фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надавалась правова допомога у даній справі, що дало б можливість обчислити розмір компенсації відповідно до вимог даного Закону та стягнути її на користь позивача, а суд самостійно позбавлений можливості провести даний розрахунок.

Приєднаний до матеріалів договір про надання правової допомоги від 10.10.2012 № 10102012/1 та товарний чек №10810, не є такими розрахунками, а тому не може бути прийнятий судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність документального підтвердження розміру судових витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Щодо витрат позивача та його представника, що пов'язані з прибуттям до суду, то постановою Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту стороні, на корить якої ухвалено судове рішення і яка не суб'єктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн.

Відповідно до статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати сторін, що пов'язані із прибуттям до суду, відшкодовуються у разі ухвалення на їх користь судового рішення.

На підтвердження понесення витрат, що пов'язані з прибуттям до суду позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт понесення ним витрат, які можуть бути стягнуті відповідно до вимог вказаної норми.

Платіжним дорученням № 10 від 16.10.2012 підтверджується, що позивачем понесені витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 217,64 грн., які згідно з статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України відносяться до судових витрат.

Разом із тим, приймаючи до уваги, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 108,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Авефлор Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 10 жовтня 2012 року №0005591502/198.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Авефлор Україна" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 108,82 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2012 року.

Суддя С.О. Удовіченко