УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6715/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-1670/6715/12
за позовом Приватного підприємства "Авефлор Україна"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
20 листопада 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Авефлор Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 10 жовтня 2012 року №0005591502/198.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на не вірне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування заявлених вимог, відповідач вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що камеральна перевірка підприємства позивача проведена на підставі пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України та у порядку, передбаченому ст. 76 ПК України. Підтвердження правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду позивачем по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 21764 грн., здійснюється лише після отримання підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту, шляхом отримання відповідей на надіслані запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідно - без задоволення, посилаючись на правомірність судового рішення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2012 ПП "Авефлор Україна" до Кременчуцької ОДПІ подано декларацію із податку на додану вартість за липень 2012 року (а.с.12-13).
14.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Авефлор Україна" за липень 2012 року.
14.09.2012 року за результатом проведеної перевірки складено акт №122 (а.с.8-9), за висновками якого позивачу зменшено суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 21764 грн.
10.10.2012 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0005591502/198, яким ПП "Авефлор Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21764 грн. (а.с.10).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, є безпідставним у зв'язку з відсутністю у податкового органу підстав перевіряти умови провадження господарської діяльності платника податку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.
Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Так, 17.08.2012 ПП "Авефлор Україна" до Кременчуцької ОДПІ подано декларацію із податку на додану вартість (далі -ПДВ) за липень 2012 року вх. № 904998432, де, зокрема, в рядку 19 задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 21764 грн.
За наявності зазначених підстав, 14.09.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість ПП "Авефлор Україна" за липень 2012 року, складено акт за її результатами, яким встановлено порушення позивачем п.200.4 ст. 200 ПК України та зазначено, що до надходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок сума задекларованого підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту задекларована по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 21 764 грн. вважається не підтвердженою.
Згідно п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи із зазначених правових норм, колегія суддів вважає, що підстав для притягнення до відповідальності позивача за порушення п.200.4 ст. 200 ПК України немає за відсутності складу порушення. З аналізу зазначеної норми Податкового кодексу України виходить, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає у зв'язку з виникненням від'ємного значення податку за наступний податковий період за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду. Натомість, позивачем було задекларовану суму від'ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, та не заявлено ПДВ до бюджетного відшкодування.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Проте, у акті камеральної перевірки відповідачем не жодних порушень податкового законодавства з боку позивача, які б могли слугувати підставою для реалізації обов'язку, передбаченого п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 53 ПК України, а висновки акту ґрунтувались лише на відсутності актів зустрічних звірок по ланцюгу постачання ПП "Авефлор Україна". Колегія суддів вважає, що факт правомірності формування податкової звітності ПП "Авефлор Україна" не може ставити в залежність від наявності чи відсутності даних зустрічних звірок щодо правомірності нарахування податкового кредиту по контрагентам позивача.
Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. по справі № 2а-1670/6715/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2013 |
Оприлюднено | 07.02.2013 |
Номер документу | 29119883 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Сіренко О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні