Постанова

від 15.11.2012 по справі 18/2/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа № 18/2/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Василишин А.Р.

суддів Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Довгалюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Вінницька міжрайонна природоохоронна прокуратура на рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.12 р.

у справі № 18/2/2012/5003 (суддя Маслій І.В. )

позивач Вінницька міжрайонна природоохоронна прокуратура в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Вінницької області

відповідач Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації;

про визнання рішення 26 сесії 4 скликання від 14.04.2005р. незаконним, його скасування та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача1 - не з'явився

відповідача 2-ФОП ОСОБА_4,ОСОБА_5,представника, довіреність в справі

третьої особи 1-не з"явився

третьої особи 2-не з"явився

прокурора Рункевич І.В.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2012 року у справі № 18/2/2012/5003 (колегія суддів у складі : головуючий суддя Маслій І.В., судді : Говор Н.Д., Мельник П.А.) відмовлено у задоволенні позову Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Вінницької області до Стрижавської селищної ради та суб"єкта підприємницької діяльності фізичної-особи ОСОБА_4, треті особи : Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 4 скликання від 14.04.2005 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 21.09.05 року, укладеного між Стрижавською селищною радою та СПД ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позову з огляду на норми ст.59,61,116,122-124 Земельного кодексу України, ст.203, 215,256-257 Цивільного кодексу України, ст.89 Водного кодексу України, ст.15 Закону України «Про оренду землі» колегія суддів місцевого господарського суду дійшла висновків, що :

- вимога прокурора про скасування рішення Стрижавської селищної ради від 14.04.05 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,9665 га для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_4 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин в межах селища Стрижавка та про передачу цієї земельної ділянки в оренду є необ'єктивною та не обґрунтованою у зв'язку із пропущенням строків позовної давності , хоча проект землеустрою формально не відповідав вимогам законодавства на час його затвердження;

- у договорі оренди земельної ділянки від 21.09.05 року, укладеному між Стрижавською селищною радою та СПД ОСОБА_4 досягнуто істотних умов щодо встановлення існуючих обмежень (обтяжень) по використанню земельної ділянки, доводи прокурора про порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства при укладенні цього договору не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Вінницькою міжрайонною природоохоронною прокуратурою подано апеляційну скаргу та доповнення до скарги, якими вважають оскаржуване рішення неправомірним та ухваленим з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права .

Вважають необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що проект відведення земельної ділянки досліджувався позивачем (Головним управлінням Держкомзему України у Вінницькій області) вчасно , оскільки знаходиться на зберіганні в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області, посадові і службові особи якого мають постійний доступ до даної документації, підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.10.2007 року , оскільки: предметом перевірки по результатах якої складено акт від 12.10.2007 року було питання законності використання відповідачем земельної ділянки, а не питання правомірності набуття нею права землекористування.

На думку апелянта, місцевий господарський суд дійшовши вірного висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства затвердженого проекту землеустрою, безпідставно відмовив у задовленні позову.

Вказує, що договір оренди земельної ділянки не містить погодження усіх суттєвих умов, оскільки до договору не долучено кадастрового плану земельної ділянки, що суперечить вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі».

З покликанням на приписи п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» стверджує про помилковість висновку колегії місцевого господарського суду про те, що посадові особи позивача мали постійний доступ до проекту землеустрою земельної ділянки .

Наголошує, що позивач - Головне управління Держкомзему у Вінницькій області не знав і не міг знати про порушення при наданні земельної ділянки СПД ОСОБА_4, що допущені Стрижавською селищною радою, оскільки не являється правонаступником Державної інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області, яка діяла на час ухвалення Стрижавською селищною радою оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору оренди.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 подано письмове заперечення від 24.10.2012 року на апеляційну скаргу, у якій викладені міркування доводів апелянта.

Вказує, що позивачем не надано жодних доказів які б свідчили про виявлення порушень з боку Стрижавської селищної ради при передачі ФОП ОСОБА_4 спірних земельних ділянок в оренду та вжиття Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель заходів, які передбачені ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель ( складення протоколів, внесення приписів на усунення виявлених порушень, клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством рішень з питань регулювання земельних відносин).

Вважає обґрунтованим застосування судом першої інстанції позовної давності, оскільки з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.07.2007 року вбачається, що перевіряючому надано всі документи, які стосуються землекористування : проект землеустрою, договір оренди земельної ділянки від 21.09.2005 року, тобто, Держкомзем України у Вінницький області з означеної дати був повністю обізнаний щодо порядку оформлення права землекористування земельною ділянкою.

Звертає увагу, що час ухвалення Стрижавською селищною радою рішення від 18.03.2004 року «Про надання згоди на передачу та дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки» та виготовлення самого проекту відведення земельної ділянки норми Закону України «Про охорону культурної спадщини» не передбачали погодження проектів із органами охорони культурної спадщини місцевих районних держадміністрацій.

З покликанням на ст.143 Земельного кодексу України вказує на безпідставність позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Письмовим відзивом на апеляційну скаргу від 26.10.2012 року Стрижавська селищна рада вказує на законність та обґрунтованість рішення колегії суддів місцевого господарського суду у даній справі та безпідставність апеляційної скарги та наводить свої міркування в спростування її доводів.

Державна інспекція сільського господарства Вінницької області та Стрижавська селищна рада надали клопотання від 08.11.2012 року про проведення апеляційного перегляду справи без участі їх представників.

Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації та Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області своєї позиції щодо рішення місцевого господарського суду та апеляційної скарги Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури не висловили.

У судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив рішення колегії суддів місцевого господарського суду від 05 вересня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Фізична-особа ОСОБА_4 та її представник під час апеляційного перегляду справи проти апеляційної скарги заперечували та вказували на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі , яке просили залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задовлення.

Стрижавська селищна рада, Державна інспекція сільського господарства Вінницької області, Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області не скористалися првом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися заздалегідь та належним чином, про що свідчать повідомлення відділень поштового зв»язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року про відкладення розгляду справи на 15.11.2012 року .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників Стрижавської селищної ради, Державної інспекції сільського господарства Вінницької області, Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, ФОП ОСОБА_4 та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію СПД-фізичної особи від 06 червня 2002 року ( т.1, а.с.86) ОСОБА_4 зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності - фізична особа .

Рішенням Стрижавської селищної ради № 21 від 18 березня 2004 року ( т. 1, а.с.15, 116) надано згоду ОСОБА_4 на передачу земельної ділянки площею 1,0 га, за рахунок земель, не наданих у власність та користування (запасу селищної ради -боліт) на умовах довгострокової оренди на термін 20 років та дозвіл на розробку її проекту відведення для будівництва зони відпочинку в межах населеного пункту.

Рішенням Стрижавської селищної ради № 46 від 18 березня 2004 року продовжено термін надання згоди ОСОБА_6 на розроблення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування салону-магазину по вул. Київська площею 0,15 га.в межах населеного пункту (т.1, а. 117).

Із довідок державного комітету України по земельних ресурсах від 13.10.2004 року за № 02-1110 та № 02-1111 та довідки Стрижавської селищної ради № 2248 від 01.06.2005 року вбачається, що земельні ділянки, які передбачені для передачі в оренду СПД ОСОБА_4, розташовані у межах селища Стрижавка ( т.1,а.с .39, 119,120).

На виконання означених рішень приватним підприємством «земельно-кадастрове бюро» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_6 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин, розташованих в межах селища Стрижавка Вінницького району Вінницької області (т.1, а.с.107-164).

Даний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_6 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин, розташованих в межах селища Стрижавка Вінницького району Вінницької області містить висновки та погодження : Вінницької районної СЕС № 60 від 16.02.05 року, Вінницької регіональної екологічної інспекції № 3/13 від 24.02.2005 року, лист головного спеціаліста відділу заповідної справи б/н та без дати; Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області № 561/09 від 01.03.2005 року, відділу архітектури та містобудування Вінницького району вінницької області № 47 від 16.02.2005 року, Вінницького районного відділу земельних ресурсів від № 04-89 від 21.03.2005 року та висновок державної експертизи землевпорядної документації № 317 від 25.04.2005 року.

Рішенням Стрижавської селищної ради Вінницького району 26 сесії 4 скликання від 14.04.05 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,9665 га для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_4 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин в межах селища Стрижавка та вирішено передати в оренду терміном на 20 років СПД ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 0,9665 га під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку, з них 0,7124 га земель водного фонду (боліт) та 0,1041 га земель загального користування (вулиці) і 0.15 га під салон магазин, з них 0,08 га зелених насаджень загального користування (парк) та 0.07 га запасу селищної ради (забудовані землі) (т.1, а.с. 40) .

На виконання означеного рішення 21.09.2005 року між Стрижавською селищною радою та СПД ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки та за актом приймання-передачі орендовані земельні ділянки загальною площею ,9665 га. передано користувачу (т.1, а.с. 49- 53).

Договір оренди земельної ділянки від 21.09.2005 року зареєстровано у Вінницькій філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 17.05.2006р за № 040655900016 , про що свідчить відповідний запис на останній сторінці договору.

Згідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом абз.1 п.12 Розділу Х "Перехідні положення"Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", до виключної компетенції селищних ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До повноважень селищних рад, згідно статті 12 Земельного кодексу України, належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що оспорюване рішення прийнято органом самоврядування у межах встановлених повноважень, оскільки відповідні земельні ділянки є власністю територіальної громади в особі Стрижавської селищної ради.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З огляду на дані норми колегія суддів вважає, що предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення Стрижавської селищної ради № від 14 квітня 2005 року , та як наслідок, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.09.2005 року,укладений між СПД ОСОБА_4 та Стрижавською селищною радою.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України за №3-рп 99 від 08 квітня 1999 року зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому пунктом 5 частини 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного суду України за №3-рп 99 від 08 квітня 1999 року визначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі.

Положенням про Головне управління Держкомзему у Вінницькій області, яке затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів (1, а.с.97-104), визначено, що відповідне управління є територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне та підконтрольне та основними завданнями його є серед іншого і проведення у межах компетенції, визначеної Деркомземом, державної експертизи проектів з питань землеустрою та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (пункт 3 положення).

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель-спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів; порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель визначені статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно пункту "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється у частині, зокрема, додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Однак, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, як визначено ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" ( в редакції, яка була чинною на час пред»явлення даного позову), шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

За змістом ст.1 «Про державну експертизу землевпорядної документації» державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Частина 2 ст.32 цього закону встановлює, що при проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;

відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;

еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

В силу ст. 35 закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Як вбачається із матеріалів справи - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_6 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин, розташованих в межах селища Стрижавка Вінницького району Вінницької області року досліджувався Вінницьким обласним головним управлінням земельних ресурсів та по результатах цих досліджень складено висновок державної експертизи землевпорядної документації № 317 , затверджений начальником обласного головного управління земельних ресурсів 25 квітня 2005 року, з позитивною оцінкою документації.

Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що даний висновок являється неналежним доказом з огляду лише на відсутність відтиску печатки та підписів усіх експертів.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» рішення, прийняті відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування на підставі висновків державної експертизи, що скасовані або визнані недійсними, можуть бути в установленому законом порядку оскаржені до суду.

Між тим, матеріали справи не містять доказів про скасування або визнання недійсним висновку державної експертизи землевпорядної документації № 317, а тому у колегії суддів відсутні підстави вважати проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду СПД ОСОБА_6 під спортивно-оздоровчий комплекс з зоною відпочинку та салон-магазин, розташованих в межах селища Стрижавка Вінницького району Вінницької області року таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 256-257 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначає президія Вищого арбітражного суду України у пункті 4 роз»яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» ( з змінами та доповненнями) чинним законодавством України не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав.

З огляду на викладене та наявність заяв ФОП ОСОБА_4 ( т.1, а.с 83, т.2, а.с1) колегія суддів знаходить обґрунтованим застосування судом першої інстанції позовної давності та правомірною відмову задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 4 скликання від 14.04.2005 року Стрижавської селищної ради.

Поряд з тим колегія суддів зауважує, що ні прокурором , ні Управлінням культури і туризму Вінницької облдержадміністрації як під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи не надано жодного доказу та не зазначено чинників в розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини», що унеможливлюють передачу земельних ділянок Стрижавською селищною радою у оренду ФОП ОСОБА_4.

Рівненський апеляційний господарський суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Аналізуючи умови договору оренди від 21.09.2005 року, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що у даному договорі досягнуто погодження усіх його істотних і умов та унормовано встановлення існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки та вважає, що доводи апелянта про незаконність цього договору ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення прокурора не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43 ,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2012 року у справі № 18/2/2012/5003.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2012 року у справі № 18/2/2012/5003 залишити без змін,а апеляційну скаргу Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.