Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а/1570/8425/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/8425/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В. при секретаріПилипчук М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»(позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2011 року № 0000451520 та № 0000441520.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одеський припортовий завод»(надалі - ВАТ «ОПЗ») з TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., відповідачем складено акт від 04.07.2011р. № 307/15-2/00206539/72, у висновку якого зазначено, що згідно п.1, п. 5, ст. 203 , п.1, п.2 ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 650 , ст. 655 , ст. 658 , ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемний правочин при купівлі ВАТ «Одеський припортовий завод»товарів від ТОВ «Пілігрім-Плюс»на суму податкового кредиту - 248128,31 грн.(січень 2011р.-12992,0грн.; лютий 2011р. - 235136,31 грн.) та TOB «Пейд»на суму податкового кредиту -21303,33грн.(січень 2011р. -10048,33 грн.; лютий 2011р.- 11255,0 грн.) та встановлено порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 пп. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 23040,33 грн. та за лютий 2011 року на суму 246391,31 грн. На підставі вказаного акту перевірки, в результаті встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0000311520, яке за наслідками розгляду скарги було скасовано в частині та 10.10.2011 року відповідачем прийняті: податкове повідомлення рішення № 0000451520, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 245320,47 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000441520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011р. у розмірі 12935,74 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним у січні та лютому 2011 року у відповідності до п. 14.1.181 ст.14, п. 17.1.5 ст. 17 та положень розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного у TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»товару та поставленого на склад покупця з метою його подальшого використання в господарській діяльності. При цьому, позивач зазначає, що реальність (фактичність) господарських операцій позивача з його контрагентами -«Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, в тому числі, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями про оплату отриманого товару та іншими супутніми документами, оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Також, позивач зазначив, що господарські договори, укладені між ним та TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»у судовому порядку недійсними не визнавались. Разом з цим, позивач зазначає, що висновок відповідача про нікчемність угод та відсутність поставки товару зроблено виключно на підставі актів перевірок, складених ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно«Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд», та при цьому відповідачем не досліджувалось питання фактичної поставки товарів, їх оприбуткування, використання в господарській діяльності позивача.

Таким чином, позивач вважає, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення суми від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 245320,47 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 12935,74 грн., а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки та за наслідками розгляду скарги позивача, є недійсними.

Відповідач надав до суду першої інстанції письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ВАТ «Одеський припортовий завод»відповідачем складений акт перевірки від 04.07.2011р. №307/15-2/00206539/72, яким зафіксовано завищення залишку від'ємного значення суму податкового кредиту всього у розмірі 18862,00 грн. Разом з цим, відповідач зазначає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі отримано від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси акти про результати перевірок відносно TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд», якими встановлено, що у цих підприємств відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання, що свідчить про відсутність у підприємств TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд», які були контрагентами позивача за спірний період, необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 0000451520 та № 0000441520 винесені правомірно, а отже скасуванню не підлягають.

Під час розгляду справи судом першої інстанції в порядку правонаступництва згідно ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Суд першої інстанції своєю постановою від 10 вересня 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 10.10.2011 року № 0000451520.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 10.10.2011 року № 0000441520.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області 25.11.1996 року як відкрите акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»(код ЄДРПОУ 00206539), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_8, та як вбачається з відомостей з єдиного державного реєстру найменування юридичної особи змінено на публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»(код ЄДРПОУ 00206539, далі - ПАТ «Одеський припортовий завод», ПАТ «ОПЗ»).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин, знаходився на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (яка з квітня 2012 року реорганізована у Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби) та у період, за який проводилась перевірка, ПАТ «Одеський припортовий завод»було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Посполітак І.О. згідно наказу від 01.07.2011 року за № 489, виданого керівником СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на проведення невиїзної документальної перевірки та повідомлення від 01.07.2011 року №93/10/15-2, керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 , п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Одеський припортовий завод»(код ЄДРПОУ 00206539) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пілігрім-Плюс»(код 34506470) та ТОВ «Пейд»(код за ЄДРПОУ 31431743) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. на підставі: податкових декларацій з ПДВ ВАТ «Одеський припортовий завод»за січень-лютий 2011року; запитів, надісланих підприємству від 14.06.2011 року №21707/10/15-2 та №21779/10/15-2 та актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №188/23-214/34506470 від 10.06.2011р. та №187/23-214/31431743 від 10.06.2011р. «Про результати документальної позапланово невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»за січень-лютий 2011року, доведених листами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 10.06.2011 року №22837/23-37 та №22838/23-37.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач був проінформований про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 01 липня 2011 року № 93/10/15-2 та наказом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, які вручені під розписку заступнику головного бухгалтера товариства Грібенюк Т.А. 01.07.2011 року, та перевірку проведено з відома голови правління ВАТ «Одеський припортовий завод» Горбатко В.С. та заступника головного бухгалтера Грібенюк Т.А.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одеський припортовий завод»(код ЄДРПОУ 00206539) з ТОВ «Пілігрім-Плюс»(код 34506470) та ТОВ «Пейд»(код за ЄДРПОУ 31431743) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., у п.1 висновку якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203 , ч.1, 2 ст. 215 , ст. 216, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»з продажу товарів на адресу ВАТ «Одеський припортовий завод». Товари та послуги по вказаних правочинах не були передані, чим порушено ст. 662 , 655 та 656 Цивільного кодексу України . Згідно п.1, п. 5, ст. 203 , п.1, п.2 ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 650 , ст. 655 , ст. 658 , ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемний правочин при купівлі ВАТ «Одеський припортовий завод»товарів від ТОВ «Пілігрім-Плюс»на суму податкового кредиту - 248128,31 грн. (січень 2011р.-12992,0грн.; лютий 2011р. - 235136,31 грн.) та TOB «Пейд»на суму податкового кредиту -21303,33грн.( січень 2011р. -10048,33 грн.; лютий 2011р.- 11255,0 грн.). Також, у п.2 висновку зазначено, що перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 пп. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1 Декларації) за січень 2011 року на суму 23040,33 грн. та за лютий 2011 року на суму 246391,31 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72, позивач 07.07.2011 року надав до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заперечення на вказаний акт перевірки разом із копіями первинних документів по взаємовідносинам з TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд».

14.07.2011р. за № 25382/10/15-2 СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надало відповідь на заперечення позивача, в якій зазначено, що розглянувши заперечення ВАТ «Одеський припортовий завод»та враховуючи інформацію ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та надані до перевірки завірені копії первинних документів на підтвердження взаємовідносин між TOB «Одеський припортовий завод»з TOB «Пілігрім-Плюс»та«Пейд», СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято рішення, що п.1 висновку акту «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одеський припортовий завод»з TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р.»від 04.07.2011 №307/15-2/00206539/72 залишається без змін, а п. 2 висновку замінено на «п. 198.1, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України , що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1 Декларації) за лютий 2011 року на суму 23040,33 грн. та завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.22.2 Декларації) на суму 246391,31 грн.», та заперечення ВАТ «ОПЗ»від 07.07.2011 року залишаються без задоволення.

На підставі вказаного вище акту перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень позивача на акт перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року № 0000311520, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 23040,33 грн. за порушення п.198.1,п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України . Вказане податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем, що підтверджується відповідним корінцем цього рішення з відміткою про отримання.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, ВАТ «Одеський припортовий завод»скористалось досудовим порядком врегулювання спору та оскаржило це рішення, подавши до Державної податкової адміністрації в Одеській області первинну скаргу від 28.07.2011р. №2833, разом із копіями первинних документів по взаємовідносинам з«Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд». Разом з цим, ВАТ «Одеський припортовий завод»16.08.2011 року за № 3105 надало до Державної податкової адміністрації в Одеській області доповнення до первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2012 року № 0000311520, в яких додані листи ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно«Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд».

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2011 року за № 28763/10/25-0007 ДПА в Одеській області прийняла рішення про продовження строку розгляду первинної скарги до 24.09.2011 року, та 23.09.2011 року за №33059/10/25-0007 державною податковою адміністрацією в Одеській області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги ВАТ «Одеський припортовий завод», в якому зазначено, що ВАТ «Одеський припортовий завод»у січні 2011року завищено суму податкового кредиту на 12935,74 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 12935,74 грн., а не на 23040,33 грн., як зазначено у податковому повідомлені - рішенні; завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд 22.2 Декларації) на суму 245320,47 грн., а не 246391,31, як зазначено у акті перевірки. Також, у вказаному рішенні зазначено, що Державна податкова адміністрація в Одеській області скасовує податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року № 0000311520 у частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 10104,26 грн., а скаргу голови правління ВАТ «Одеський припортовий завод»Горбатко B.C. в цій частині задовольняє, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року № 0000311520 залишає без змін, а скаргу голови правління ВАТ «Одеський припортовий завод»Горбатко B.C.- без задоволення. Також зазначено, на виконання вимог п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків від 22.12.2010 року №985, Заступнику Голови ДПА - начальнику СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Нечитайло В.А. прийняти податкове повідомлення - рішення за формою згідно з додатком 8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість (форма "В4") за лютий 2011рокуна суму 245320,47 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72 та рішення про результати розгляду первинної скарги ДПА в Одеській області від 23.09.2011 року за №33059/10/25-0007, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року № 0000451520, яким відповідачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 245320,47 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн. за порушення п.п.7.4.1 п.7ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року № 0000441520, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12935,74 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн. за порушення п.п.7.4.1,п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 11.10.2011 року, про що свідчать корінці даних рішень з відмітками про отримання.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та завищенню розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72, а саме з Розділів 3.1 та 3.2 перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Пілігрім-Плюс»(код 34506470) та ТОВ «Пейд»(код 31431743) у періоді січень-лютий 2011 року»вбачається, що на формування показників податкового кредиту вплинули операції з придбання товарів (послуг) на митній території України, послуги отримані від нерезидента, та коригування податкового кредиту. Відповідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, постачальником ВАТ «ОПЗ»є TOB «Пілігрім-Плюс»на загальну суму ПДВ: за січень 2011 року - 12992,0 грн.(10.1= 12935,74 грн., операції з придбання з ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту на суму 56,26 грн.); за лютий 2011 року -235136,31 грн. Також, відповідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, постачальником ВАТ «ОПЗ»є TOB «Пейд»на загальну суму ПДВ: за січень 2011 року -10048,33 грн.; за лютий 2011 року -11255,0 грн. Разом з цим зазначено, що протягом перевіряємого періоду розбіжностей не встановлено.

При цьому, як вбачається з рішення державної податкової адміністрації в Одеській області від 23.09.2011 року за №33059/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги ВАТ «Одеський припортовий завод», ДПІ у Малиновському районі м. Одеси до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надало довідку від 08.08.11р. №611/23/31731743 «Про результати зустрічної перевірки TOB «Пейд»щодо відомостей отриманих від особи яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Одеський припортовий завод»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року». У вказаній довідці спростовується висновки акту перевірки про завищення ВАТ «Одеський припортовий завод» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Пейд»у січні 2011р. на 10004,83грн. Таким чином, ВАТ «Одеський припортовий завод» у січні 2011р. завищено суму податкового кредиту на 12935,74 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 12935,74грн., а не на 23040,33 грн.; завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд 22.2 Декларації) на суму 245320,47грн., а не 246391,31 грн., як зазначено у акті перевірки.

Доходячи висновку про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.п.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «Пілігрім-Плюс»(код ЄДРПОУ 34506470) за лютий 2011року, та в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 187/23-214/31431743 від 10.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Пейд»(код ЄДРПОУ 31431743) за січень, лютий 2011 року»(т.1,а.с.134-155), в ході проведення перевірки яких встановлено: - неможливість фактичного здійснення TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; - порушення ч. 1 ст. 203 , ч.1 ст. 207 , ст. 215 , п. 1 ст. 216 , ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»з постачальниками та покупцями; - відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3 , ст. 4 , ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Враховуючи вищенаведене, в актах зазначено, що усі операції купівлі-продажу TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Також, в актах зазначено, що TOB «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, зокрема, ВАТ «Одеський припортовий завод», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1. с т. 3 , п.4.1. ст. 4 , п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Крім того, у вказаних актах ДПІ у Малиновському районі від 10.06.2011 зазначено, що на момент проведення перевірки та складання актів перевірки місцезнаходження ТОВ «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд»не встановлено.

Враховуючи викладене, в акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72 зазначено, що відповідно ч. 1,5 ст. 203 , п.1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено порушення в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством з придбання товарів у ТОВ «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд». Товари та послуги по вказаних правочинах не були передані, чим порушено ст.ст. 662 , 655 та 656 Цивільного кодексу України .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані висновки в акті перевірки, та питання щодо нікчемності угод є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2011 року між позивачем - ВАТ «Одеський припортовий завод»(покупець) з однієї сторони та ТОВ «Пілігрім-Плюс»(постачальник) з іншої сторони, укладено договір поставки бензину наливом № 20/СН-17 та договір поставки дизельного палива наливом № 20/СН-18 із додатковими угодами та специфікаціями (додатком №1) до них.

Згідно п.1.1. Договорів, Постачальник у 2011 році передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари на умовах, викладених цими Договорами, кількість, асортимент і технічні умови якої зазначені у специфікації згідно з Додатком № 1, що складає невід'ємну частину цих Договорів. Відповідно до п.4.2 Договорів, днем виконання зобов'язань Покупця по оплаті вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Згідно з п.5.4. Договорів, днем виконання Постачальником зобов'язань по постачанню товару вважається дата здачі товару на склад Покупця, що підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної. Відповідно до п.10.1 Договорів, ці Договори набирають чинності з моменту підписання їх другою стороною і діють до 31 грудня 2011 року, при цьому згідно додатку №2 до договору № 20/СН-18, цей договір вважається розірваним з 15.04.2011 року.

Згідно складених специфікацій, позивач придбав у ТОВ «Пілігрім-Плюс»бензин А-92, А-95 та дизельне пальне.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору поставки бензину наливом № 20/СН-17 від 25.01.2011р. та договору поставки дизельного пального наливом №20/СН-18 від 25.01.2011р. ВАТ «Одеський припортовий завод»у січні-лютому 2011 року придбав у TOB «Пілігрім-Плюс»дизельне паливо та бензин; поставка товару здійснювалась партіями, що в свою чергу підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, довіреностями на отримання ТМЦ.

Судом першої інстанції встановлено, що передача товару (бензину та дизельного пального)від ТОВ «Пілігрім-Плюс»до ВАТ «Одеський припортовий завод» підтверджується відповідними видатковими накладними: № 24 від 26.01.2011 року, № 7 від 01.02.2011 року, № 17 від 07.02.2011 року, № 20 від 08.02.2011 року, № 21 від 08.02.2011 року, № 22 від 08.02.2011 року, № 38 від 18.02.2011 року, підписаними представниками сторін, згідно яких уповноважені особи позивача на підставі довіреностей отримали від ТОВ «Пілігрім-Плюс»товар (бензин та дизельне пальне); поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 26.01.2011 року № 117/37, від 01.02.2011 року № 0102/001, від 07.02.2011 року № 0702/021, від 08.02.2011 року № 0702/020, від 08.02.2011 року № 0802/022, від 08.02.2011 року № 0802/074, від 18.02.2011року № 18/02/01.

Згідно вказаних товарно-транспортних накладних, автопідприємством виступало: ПП ОСОБА_10, замовником та вантажоодержувачем -ВАТ «ОПЗ», вантажовідправником - ТОВ «Пілігрім-Плюс»; також в них зазначені: прізвище водіїв, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості дизельного палива та бензину, які відповідають даним видаткових накладних, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Про фактичне отримання та оприбуткування вказаного товару, отриманого від ТОВ «Пілігрім-Плюс»,свідчать також прибуткові ордери №5000022295, №5000022294, №5000022302, №5000022303, №5000022304, №5000022305, № 5000022465. В свою чергу, на підтвердження наявності місць для зберігання придбаних бензину та дизельного пального, позивачем надано перелік місць зберігання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: від №24 від 26.01.2011р. на суму 77952,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12992,00 грн., №3 від 01.02.2011р. на суму 130902,95 грн., у т.ч. ПДВ - 21817,16 грн., №17 від 07.02.2011р. на суму 284434,13 грн., у т.ч. ПДВ - 47405,69 грн., №26 від 08.02.2011р. на суму 311313,25 грн., у т.ч. ПДВ - 51885,54 грн., №27 від 08.02.2011р. на суму 285052,27 грн., у т.ч. ПДВ - 47508,71 грн., №28 від 08.02.2011р. на суму 318541,50 грн., у т.ч. ПДВ - 53090,25 грн., №105 від 18.02.2011р. на суму 80573,75 грн., у т.ч. ПДВ - 13428,96 грн., отриманих від постачальника товарів, які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції (бензину та дизельного пального) та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару і є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента ТОВ «Пілігрім-Плюс»у січні та лютому 2011 року відповідно до договорів на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладених угод, що, поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за січень та лютий 2011 року, витяг з якого міститься в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Одеський припортовий завод»здійснило оплату в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, за отриманий від ТОВ «Пілігрім-Плюс»товар, що підтверджується платіжними дорученнями на оплату товару.

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень у розмірі 12935,74 грн. та за лютий 2011 року у розмірі 234114,39 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року разом із додатками до неї та податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011 року разом із додатками до неї.

11 лютого 2010 року між позивачем - ВАТ «Одеський припортовий завод»(покупець) з однієї сторони та ТОВ «Пейд»(постачальник) з іншої сторони, укладено договір про закупівлю № 20/СН-48 із специфікацією до нього та додатковими угодами №1-7. Згідно п.1.1. Договору, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари на умовах, викладених цим Договором, кількість, асортимент і технічні умови якої зазначені у специфікації згідно з Додатком № 1, що складає невід'ємну частину цього Договору. Відповідно до п. 3.2 Договору, днем виконання зобов'язань Покупця по оплаті вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Згідно з п.5.4. Договору, днем виконання Постачальником зобов'язань по постачанню товару вважається дата передачі товару представнику покупця, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної. Відповідно до п.10.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до 31 грудня 2010 року. При цьому, згідно додаткової угоди № 2 до договору № 20/СН-48 від 11 лютого 2010 року між ВАТ «Одеський припортовий завод»та ТОВ «Пейд», пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: цей договір набирає чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до 31 грудня 2012 року (т.2, а.с.66).

Згідно складеної специфікації №1, позивач придбав у ТОВ «Пейд»бензин А-98, А-95 та дизельне пальне.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору про закупівлю № 20/СН-48 від 11.02.2010р. ВАТ «Одеський припортовий завод»у січні-лютому 2011 року придбало у TOB «Пейд»дизельне паливо та бензин, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами, довіреностями на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями.

Судом першої інстанції встановлено, що передача та поставка товару (бензину та дизельного пального) від ТОВ «Пейд»до ВАТ «Одеський припортовий завод»згідно п.5.4. Договору № 20/СН-48 підтверджується відповідними видатковими накладними: № 35 від 20.01.2011 року, №37 від 21.01.2011 року, № 10 від 28.02.2011 року, підписаними представниками сторін, згідно яких уповноважені особи позивача на підставі довіреностей отримали від ТОВ «Пейд» товар (бензин та дизельне пальне).

Про фактичне отримання та оприбуткування вказаного товару, отриманого від ТОВ «Пейд»,свідчать також прибуткові ордери № 5000022209, № 5000022224, № 5000022592. В свою чергу, на підтвердження наявності місць для зберігання придбаних бензину та дизельного пального, позивачем надано перелік місць зберігання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві.

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: №35 від 20.01.2011р. на суму 50700,00 грн., у т.ч. ПДВ -8450,00 грн.; №37 від 21.01.2011р. на суму 9590,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1598,33 грн.; №75 від 28.02.2011р. на суму 67530,00 грн., у т.ч. ПДВ - 11255,00 грн., отриманих від постачальника товарів ТОВ «Пейд», які підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання продукції (бензину та дизельного пального) та які дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару і є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента ТОВ «Пейд»у січні та лютому 2011 року відповідно до договору і додаткових угод до нього на всю кількість товару, придбаного відповідно до укладеної угоди, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за січень та лютий 2011 року, витяг якого міститься в матеріалах справи.

ВАТ «Одеський припортовий завод» здійснило оплату в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, за отриманий від ТОВ «Пейд»товар (бензин та дизельне пальне), що підтверджується платіжними дорученнями на оплату товару.

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за січень у розмірі 10004,83 грн. та за лютий 2011 року у розмірі 11206,08 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року разом із додатками до неї та декларацією з ПДВ за лютий 2011 року разом із додатками до неї.

При цьому, не досліджується питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за січень 2011 року у розмірі 10004,83 грн., оскільки у рішенні ДПА в Одеській області від 23.09.2011 року за №33059/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги зазначається, що у довідці ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 08.08.2011 року №611/23/31731743 «Про результати зустрічної перевірки ТОВ «Пейд»щодо відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «ОПЗ»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року»спростовується висновки акту перевірки щодо завищення ВАТ «ОПЗ»податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пейд»у січні 2011 року на 10004,83 грн.

Як вже зазначено вище, позивач придбав у його контрагентів бензин та дизельне пальне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 24.15.0 - виробництво добрив та азотних сполук; 63.11.0 - транспортне оброблення вантажів; 63.12.0 - складське господарство; 90.01.0 - збирання і оброблення стічних вод; 45.31.0 - електромонтажні роботи; 64.20.0 - діяльність зв'язку.

Як зазначив представник позивача, ВАТ «ОПЗ»придбало за відповідними господарськими операціями у його контрагентів ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»товар (бензин та дизельне пальне) для подальшого використання у межах своєї господарської діяльності, що підтверджується, зокрема, подорожніми листами, які є первинними документами про облік легкових та вантажних автомобільних перевезень, та всебічно характеризують роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з підприємства і до повернення на нього, копії яких за період з 21.01.2011 року по лютий 2011 року включно були досліджені судом та містяться в матеріалах справи - за період лютий 2011 року; т.13-23 - подорожні листи за період з 21.01.2011 року по 31.01.2011 року). При цьому, судом не приймаються до уваги надані представником позивача подорожні листи за січень 2011 року за період з 01.01.2011 року по 20.01.2011 року, як докази використання придбаного пального, оскільки як вбачається з договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, перша поставка дизельного пального та бензину на адресу позивача відбулася після 20.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві позивача наявні автотранспортний цех та залізничний цех із відповідною кількістю працівників. Згідно положення про автотранспортний цех, він є самостійним структурним підрозділом, який здійснює автомобільні та пасажирські перевезення вантажів та робітників заводу, виконує вантажно-розвантажувальні роботи. Завданням цеху є зокрема, забезпечення перевезень вантажів та обладнання згідно заявкам підрозділів та служб заводу; забезпечення своєчасної доставки на роботу та з роботи працівників заводу; забезпечення підрозділів заводу автомобільною технікою, тракторною та спеціальною технікою, вантажно-розвантажувальними механізмами та машинами для виконання ними плану випуску основної продукції, забезпечення технологічних процесів, підтримання території у належному санітарному стані. Згідно положення про залізничний цех, він є самостійним структурним підрозділом, і здійснює приймання та відправку поїздів, подачу вагонів на вантажно-розвантажувальні дільниці та їх прибирання.

На підтвердження наявності певних видів транспортних засобів у позивача, останнім надано до суду перелік транспортних засобів, які знаходяться на балансі ВАТ «ОПЗ»та використовуються позивачем для здійснення його діяльності.

Факт перебування на балансі підприємства вантажних автомобілів і тракторів податковим органом не заперечувався.

Підприємства, які використовують у господарській діяльності вантажні та легкові автомобілі, мають вести відокремлений облік пально-мастильних матеріалів, що витрачаються для експлуатації цих транспортних засобів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів,вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. N 74 , який зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. за N 149/2589, затверджено типову форму N 3 "Подорожній лист службового легкового автомобіля" та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи (далі - Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 (далі - Подорожній лист форми N 3) при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності: які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами; для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями (пп. 1.1 п. 1 Інструкції).

Відповідно до пункту 1.2 зазначеної Інструкції до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг (пп. 1.3 п. 1 Інструкції).

Пунктом 1 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, які введені в дію з 1 січня 1996 року, зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», форма N 2.

Згідно п. 2 зазначеного Наказу , вказані типові форми первинного обліку є обов'язковими для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, придбаний бензин був використаний у відповідних періодах в господарських цілях підприємства для заправки його транспортних засобів для здійснення діяльності підприємства.

Таким чином, списання паливно-мастильних матеріалів, придбаних за спірними договорами, було здійснено за наслідками використання позивачем бензину та дизельного пального для експлуатації своїх транспортних засобів, які знаходяться на балансі підприємства і використовувалися ним в межах господарської діяльності останнього. Таке списання було проведено позивачем у межах затверджених норм витрат на підставі наявних подорожніх листів; докази використання службових автомобілів підприємства не з виробничою метою у матеріалах справи відсутні.

Вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з використання товару, отриманого ним від ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»в межах господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» , а починаючи з 01.01.2011 року такі відносини регулюються Податковим кодексом України , ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 року було визначено п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а починаючи з 01.01.2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ).

При цьому, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у січні та лютому 2011 року за господарськими операціями, які відбулись саме у січні та лютому 2011 року, тобто на момент дії Податкового кодексу України .

Крім того, у відповіді СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 14.07.2011р. за № 25382/10/15-2, наданої на заперечення позивача, зазначено, що п. 2 висновку акту перевірки від 04.07.2011 року за №307/15-2/00206539/72 в частині встановлення порушень пп. 7.4.1, пп.7.4.4 пп. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», замінено на «п. 198.1, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України , що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1 Декларації) за лютий 2011 року на суму 23040,33 грн. та завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 22.2 Декларації) на суму 246391,31 грн.». Також, державна податкова адміністрація в Одеській області при прийнятті рішення від 23.09.2011 року за №33059/10/25-0007 про результати розгляду первинної скарги ВАТ «Одеський припортовий завод»керувалась положеннями ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України .

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 0000451520 та № 0000441520 винесені відповідачем за порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.п.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Тобто, відповідачем, ігноруючи відповідь СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на заперечення на акт перевірки та рішення ДПА в Одеській області за результатом розгляду скарги в частині того, що встановлено порушення п. 198.1, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України , а не пп.7.4.1, п.п.7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі закону , який на момент формування позивачем податкового кредиту вже втратив чинність.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (який діяв до 01.01.2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (який діяв до 01.01.2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В свою чергу, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо порядку формування податкового кредиту фактично узгоджується з положеннями п.198.3 та п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не Підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, визначені цією статтею.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України , податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено вище, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством. Разом з цим, представник відповідача не заперечував той факт, що з боку відповідача не було висунуто зауважень до оформлення отриманих позивачем від його контрагентів податкових накладних.

Слід зазначити, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено вище, позивачем отримано від його контрагентів ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договорів на всю кількість товару, отриманого відповідно до

укладених угод, що, поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено вище, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Слід зазначити, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено вище, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Роблячи висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»лише на підставі висновків актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 187/23-214/31431743 від 10.06.2011 року та №188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року, відповідач, як було зазначено його представниками під час проведення перевірки позивача не перевіряв обставин фактичності здійснення господарських операцій між ТОВ «ОПЗ»з ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду заперечень та скарг позивача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та ДПА в Одеській області також не були взяті до уваги надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам з «Пілігрім-Плюс»та TOB «Пейд».

Матеріалами справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагентів-постачальників ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»та його оприбуткування, а також подальше використання товару у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів-постачальників ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Суд першої інстанції також зазначає наступне з чим погоджується колегія суддів, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Окрім того, на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом першої інстанції встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , яка узгоджуються з пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а також відповідно до п. 198.1, п.198.2, п. 198.6ст.198 Податкового кодексу України , які узгоджуються з пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Разом з тим, стосовно посилання в акті перевірки на те, що угоди, укладені між ВАТ «ОПЗ» з ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, договори поставки та закупівлі дизельного пального та бензину укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України .

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

В даному випадку договори поставки та закупівлі дизельного пального та бензину, як вже зазначалося вище, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України , недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пілігрім-Плюс»і ТОВ «Пейд», останні не знаходились за своїм місцезнаходженням (адесою), яка зазначена в податкових накладних. Поряд із тим, слід враховувати, що акт перевірки контрагентів, на які посилається відповідач, зазначаючи, що контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, складені після здійснення між позивачем і його контрагентами господарських операцій і отримання позивачем відповідних податкових накладних.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Зокрема з товарно-транспортних накладних, наданих позивачу його контрагентом ТОВ «Пілігрім-Плюс», вбачається, що автоперевізником придбаного позивачем дизельного пального та бензину було автопідприємство: ПП ОСОБА_10, і отже є незрозумілим та

безпідставним посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Пілігрім-Плюс» необхідних умов для здійснення вказаної господарської діяльності між ним та позивачем.

Таким чином, факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманого товару з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ВАТ «ОПЗ»його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що підстав для висновку про те, що ВАТ «ОПЗ» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення на акт та рішення про результати розгляду первинної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Судом першої інстанції встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними постачальниками, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд першої інстанції на думку колегія суддів дійшов до правильного висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару (бензину та дизельного пального) у ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем, ТОВ «Пілігрім-Плюс»та ТОВ «Пейд»і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, слід вважає правомірним віднесення ВАТ «ОПЗ»до складу податкового кредиту за січень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 12935,74 грн. та лютий 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 245320,47 грн.

Враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму, сплачену в ціні придбаного товару за вищевказаними договорами до складу податкового кредиту та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що зменшення відповідачем ВАТ «ОПЗ»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 245320,47 грн. за лютий 2011 року і зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12935,74 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є протиправним.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 10.10.2011 року № 0000451520 та № 0000441520 є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан