Ухвала

від 13.11.2012 по справі 2а/1770/1708/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"13" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/1708/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю

представника позивача:

розглянувши апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" липня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Костопільська МДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202341 від 26 квітня 2012 року та №0000212341 від 26 квітня 2012 року, з врахуванням заяви від 16.05.2012 року про збільшення позовних вимог. Позов обґрунтовано тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та збільшувати йому податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість , по господарським операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "П'ятий фактор" та у ТОВ "Нафта-ХХІ", на підставі висновків про нікчемність таких правочинів. Посилалося на те, що вказані операції мають реальний характер, та відносяться до господарської діяльності позивача, в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року №0000202341 та №0000212341.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

В апеляційній скарзі Костопільська МДПІ Рівненської області ДПС, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "П'ятий фактор" та ТОВ "Нафта-ХХІ" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт №106/23/31791855 від 12.04.2012 року.

На підставі вказаного акта прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000202341 від 26 квітня 2012 року, яким, за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (у редакції Закону України №238/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами і доповненнями, далі - Закон "Про оподаткування прибутку підприємств"), збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 127225,00 грн., з яких: 101780,00 грн. - основний платіж, 25445,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та податкове повідомлення-рішення № 0000212341 від 26 квітня 2012 року, яким, за порушення абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі - Закон "Про податок на додану вартість") збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 101780,00 грн., з яких: 81424,00 грн. - основний платіж, 20356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Підставою для винесення спірних рішень стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача із його контрагентами: ТОВ "П'ятий фактор" ТОВ "Нафта-ХХІ".

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ", суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень - рішень №0000202341 від 26 квітня 2012 року та №0000212341 від 26 квітня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових, є зв'язок таких витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" передбачено, що зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2010 року між ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" та ТОВ "П'ятий фактор" було укладено договір поставки №02/12-10, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію - металопрокат.

Виконання сторонами умов договору підтверджується видатковою накладною №ПФ-000335 від 02 грудня 2010 року на загальну суму 294060,00 грн., у т.ч. ПДВ - 49010,00 грн.; рахунком-фактурою №ПФ-0000332 від 02.12.2010 року; податковою накладною №479 від 02.12.2010 року на загальну суму 294060,00 грн., у т.ч. ПДВ - 49010,00 грн. ; виписками банку та квитанціями банку про перерахування коштів.

Крім того, суми по вказаній господарській операції були включені ТОВ "П'ятий фактор" до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром виданих податкових накладних за грудень 2010 року.

ТОВ "П'ятий фактор" зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 10.03.2010 року, одним з видів діяльності, згідно КВЕД, є -51.90.0 інші види оптової торгівлі. Вказане товариство на момент здійснення правочинів із позивачем було платником ПДВ.

02 вересня 2009 року між ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" та ТОВ "Нафта-ХХІ" було укладено Договір поставки №02/09-09, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію - металопрокат. Виконання сторонами договору підтверджується видатковою накладною №XX-0000907 від 03 грудня 2010 року на загальну суму 194482,43 грн., у т.ч. ПДВ-32413,74 грн.; рахунком-фактурою №ХХ-0001005 від 03.12.2010 року; податковою накладною № 940 від 03.12.2010 року на загальну суму 194482,43 грн., у т.ч. ПДВ -32413,74 грн. Оплата придбаного металопрокату здійснена позивачем повністю, що підтверджується виписками банку. Окрім того, суми по вказаній господарській операції були включені ТОВ "Нафта-ХХІ" до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується реєстром виданих податкових накладних за грудень 2010 року.

ТОВ "Нафта-ХХІ" зареєстровано виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 13.04.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №236166. Одним з видів діяльності, згідно КВЕД, є - 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Вказане товариство є платником, що взятий на облік 18.05.2001 року, на момент вчинення правочину із позивачем було зареєстровано платником ПДВ

Крім того, з листа прокурора Заводського району м.Дніпродзержинська від 10.01.2011 року, вбачається, що станом на цю дату в прокуратурі Заводського району м. Дніпродзержинська кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ "Нафта-ХХІ" не перебуває та не перебувало.

Як встановлено судом, придбані позивачем вироби з металу частково були продані контрагентам-покупцям, частково зберігаються на складі з метою подальшого продажу, що узгоджується з положеннями п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість".

Окрім того, судом встановлено, що 05 січня 2010 року та 05 січня 2011 року між підприємством ТОВ "Костопільський агропостач" та ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" було укладено Договір про надання в оренду складських приміщень та послуг №05/01. Згідно з даним договором, виконавець на потребу замовника надає за плату послуги з надання виробничих приміщень та території для забезпечення діяльності замовника, а замовник зобов'язується витрати, пов'язані із наданими послугами оплатити.

Судом встановлено, що за спірними угодами контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем із контрагентами ТОВ "П'ятий фактор" та ТОВ "Нафта-ХХІ" у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних є помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що перевезення придбаних товарів здійснювалося фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 Транспортні затрати позивача не включалися до складу валових витрат та здійснювалися засновником ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" - ОСОБА_6, на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2010 року № 10/10 , який діяв з 10 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2010 року на підставі цього договору було перевезено металопрокат, отриманий від ТОВ "П'ятий фактор", а 03 грудня 2010 року було перевезено металопрокат, отриманий від ТОВ "Нафта-ХХІ". Перевезення здійснювалися вантажними автомобілями РЕНО НОМЕР_5 ( причіп НОМЕР_3) та РЕНО НОМЕР_6 (причіп НОМЕР_4). Фактично ж, транспортування товарів від постачальників ТОВ "П'ятий фактор" та ТОВ "Нафта-ХХІ" до позивача здійснювалося попутним транспортом.

Як встановлено судом, складський облік позивача здійснюється за допомогою відомостей з аналітичного обліку - матеріальних звітів, що і є регістром бухгалтерського обліку товарів у позивача, у розумінні ч.5 ст.8 Закону "Про бухгалтерський облік в Україні", тому доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів з підстав відсутності документів складського обліку є також помилковими.

Видаткові накладні, податкові накладні та виписки банку є достатніми первинними документами, в розумінні норм Наказу №88 та Закону "Про бухгалтерський облік в Україні", для підтвердження реальності здійснення придбання товарів у контрагента.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому, висновки податкового органу, викладені у акті перевірки № 106/23/31791855 від 12.04.2012 року, щодо визнання валових витрат та податкового кредиту з ПДВ позивача, по господарським операціям із ТОВ "П'ятий фактор" та ТОВ "Нафта-ХХІ", такими, що є нікчемними та не підтвердженими первинними документами, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "П'ятий фактор" та ТОВ "Нафта - ХХІ", спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлене ними, не містять положень, які б суперечили інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог чинного законодавства, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності прийнятих податковим органом рішень та наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ".

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) А.В. Жизневська Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст Ухвали виготовлено "15" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" вул.Дружби,3,с.Костопіль,Костопільський район, Рівненська область,35065

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.С.Руданського,5,м. Костопіль,Рівненська область,35000