ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/1708/2012
11 липня 2012 року 15год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" до Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі -Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 26 квітня 2012 року та № НОМЕР_2 від 26 квітня 2012 року, з врахуванням заяви від 16.05.2012 року про збільшення позовних вимог.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу суму валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі -ПДВ) та збільшувати йому податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ, по господарським операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ В«П'ятий факторВ» (код ЄДРПОУ 36981232) та у ТОВ В«Нафта-ХХІВ» (код ЄДРПОУ 31418937), на підставі висновків про нікчемність таких правочинів. При цьому, зазначає, що вказані операції мають реальний характер, та відносяться до господарської діяльності позивача, в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Вважає, що сума валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сформована цілком правомірно, у відповідності до чинних, на момент виникнення спірних правовідносин, ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України № 238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин)
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала адміністративний позов, суду пояснила, що всі господарські операції мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, у тому числі щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності платника податків. А нікчемність правочинів була встановлена відповідачем виключно підставі актів перевірок: № 3508/245/23-408/36981232 (щодо ТОВ В«П'ятий факторВ» ) та № 3465/240/23-408/31418937 (щодо ТОВ В«Нафта-ХХІВ» ), які були сформовані за наслідком невиїзних перевірок вказаних контрагентів, проведених ДПІ у м.Дніпродзержинську, якими фактично аналізуються взаємовідносини контрагентів позивача із їх контрагентами (тобто третіх осіб, із якими позивач жодних правовідносин не мав), на підставі звітності. Отже, висновки про нікчемність правочинів, позивача із його контрагентами, ґрунтуються виключно припущеннях іншого податкового органу. Додатково представник позивача зазначила, що податковим органом безпідставно вимагається для підтвердження валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наявність товарно-транспортних накладних. Транспортні затрати ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» не включалися до складу валових витрат та здійснювалися засновником, на підставі власного договору з перевезення.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми по операціям з контрагентами, які є нікчемними. Така нікчемність була встановлена на підставі актів перевірок, проведених ДПІ у м.Дніпродзержинськ: за № 3508/245/23-408/36981232 щодо ТОВ В«П'ятий факторВ» та за № 3465/240/23-408/31418937, щодо ТОВ В«Нафта-ХХІВ» . Крім того, зазначив, що позивачем при ведені складського обліку не використовуються документи, передбачені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року за № 193 В«Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалівВ» , а до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні. За таких обставин, Костопільська МДПІ вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ В«П'ятий факторВ» (код ЄДРПОУ 36981232) та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» (код ЄДРПОУ 31418937) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, по результатам якої був складений акт № 106/23/31791855 від 12.04.2012 року.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем, були прийняті: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26 квітня 2012 року, яким, за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (у редакції Закону України №238/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами і доповненнями, далі - Закон В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» ), збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 127225,00 грн., з яких: 101780,00 грн. -основний платіж, 25445,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26 квітня 2012 року, яким, за порушення абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі -Закон В«Про податок на додану вартістьВ» ) збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 101780,00 грн., з яких: 81424,00 грн. -основний платіж, 20356,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
З акту перевірки № 106/23/31791855 від 12.04.2012 року, пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для винесення спірних рішень є висновки про нікчемність правочинів позивача із його контрагентами: ТОВ В«П'ятий факторВ» ТОВ В«Нафта-ХХІВ» . Така нікчемність була встановлена на підставі: актів перевірок, проведених ДПІ у м.Дніпродзержинськ: за № 3508/245/23-408/36981232 щодо ТОВ В«П'ятий факторВ» та за № 3465/240/23-408/31418937, щодо ТОВ В«Нафта-ХХІВ» ; відсутності документів складського обліку, передбачених Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року за № 193 В«Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалівВ» (далі -Наказ № 193); ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами, далі -Закон "Про бухоблік в Україні"), підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових, є зв'язок таких витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит звiтного перiоду визначається виходячи iз договірної (контрактної) вартостi товарiв (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разi якщо договірна ціна на такi товари (послуги) вiдрiзняється бiльше нiж на 20 вiдсоткiв вiд звичайної цiни на такi товари (послуги), та складається iз сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статтi 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпортi) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку; придбанням (будiвництвом, спорудженням) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй в необоротнi капiтальнi активи), у тому числi при їх iмпортi, з метою подальшого використання у виробництвi та/або поставцi товарiв (послуг) для оподатковуваних операцiй у межах господарської дiяльностi платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно вiд того, чи такi товари (послуги) та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.
У п.п.7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону В«Про податок на додану вартістьВ» зазначено, що не пiдлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарiв (послуг), не пiдтвердженi податковими накладними чи митними декларацiями (iншими подiбними документами згiдно з пiдпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, підтверджуючими документами для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ (що припадає на вартість таких товарів) є податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом В«Про податок на додану вартістьВ» та складені особами, що зареєстровані в установленому порядку, як платники ПДВ.
Судом встановлено, що 02 грудня 2010 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, іменоване надалі В«ЗамовникВ» , з одного боку, та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«П'ятий факторВ» , в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, іменоване в подальшому В«ПостачальникВ» , з іншого боку, було укладено договір поставки № 02/12-10. За умовами даного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію -металопрокат.
Виконання сторонами договору підтверджується: видатковою накладною № ПФ-000335 від 02 грудня 2010 року на загальну суму 294060,00 грн., у т.ч. ПДВ - 49010,00 грн.; рахунком-фактурою № ПФ-0000332 від 02.12.2010 року; податковою накладною № 479 від 02.12.2010 року на загальну суму 294060,00 грн., у т.ч. ПДВ - 49010,00 грн. Оплата проведена повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками банку та квитанціями банку, про перерахування коштів. Крім того, листом від контрагента ТОВ В«П'ятий факторВ» отримано підтвердження реальності здійснення господарських операції із позивачем та долучено до матеріалів справи, завірені печаткою підприємства, копії видаткової накладної № ПФ-000335 від 02 грудня 2010 року, рахунку-фактури № ПФ-0000332 від 02.12.2010 року та податкової накладної № 479 від 02.12.2010 року, а також -отримано копію Довіреності № 38 від 02.12.2010 року, виданої ОСОБА_4 на отримання від ТОВ В«П'ятий факторВ» труби в асортименті. Суми по вказаній господарській операції були включені ТОВ В«П'ятий факторВ» до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром виданих податкових накладних за грудень 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«П'ятий факторВ» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 10.03.2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №236602. Одним з видів діяльності, згідно КВЕД, є - 51.90.0 інші види оптової торгівлі, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру АБ №015428, виданої управлінням статистики у м.Дніпродзержинську. Крім того, до матеріалів справи долучена зареєстрована копія Статуту ТОВ В«П'ятий факторВ» . ТОВ В«П'ятий факторВ» є зареєстрованим платником податків відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) ТОВ В«П'ятий факторВ» від 11.03.2010 року № 48599 та на момент здійснення правочинів із позивачем був платником ПДВ, що не оспорюється відповідачем та підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість видане ДПІ у м.Дніпродзержинську 14.06.2010 року.
02 вересня 2009 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, іменоване надалі В«ЗамовникВ» , з одного боку, та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Нафта-ХХІВ» , в особі директора ОСОБА_6, яка діє на підставі Статуту, іменоване в подальшому В«ПостачальникВ» , з іншого боку, було укладено Договір поставки № 02/09-09. За умовами даного договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію - металопрокат.
Виконання сторонами договору підтверджується видатковою накладною № ХХ-0000907 від 03 грудня 2010 року на загальну суму 194482,43 грн., у т.ч. ПДВ - 32413,74 грн.; рахунком-фактурою № ХХ-0001005 від 03.12.2010 року; податковою накладною № 940 від 03.12.2010 року на загальну суму 194482,43 грн., у т.ч. ПДВ - 32413,74 грн. Оплата придбаного металопрокату здійснена позивачем повністю, що підтверджується виписками банку. Крім того, листом від контрагента ТОВ В«Нафта-ХХІВ» , отримано підтвердження реальності здійснення господарської операції із позивачем та долучено до матеріалів справи, завірені печаткою підприємства, копії видаткової накладної № ХХ-0000907 від 03 грудня 2010 року, рахунку-фактури № ХХ-0001005 від 03.12.2010 року; податкової накладної № 940 від 03.12.2010 року, а також -отримано копію Довіреності № 37 від 01.12.2010 року, виданої ОСОБА_4 на отримання від ТОВ В«Нафта-ХХІВ» металопрокату. Суми по вказаній господарській операції були включені ТОВ В«Нафта-ХХІВ» до складу податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується долученим до матеріалів справи реєстром виданих податкових накладних за грудень 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Нафта-ХХІВ» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 13.04.2001 року, що підтверджується Свідоцтвом про Державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №236166. Одним з видів діяльності, згідно КВЕД, є - 51.90.0 інші види оптової торгівлі, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру АБ №005708 видане управлінням статистики у м.Дніпродзержинську. Крім того, до матеріалів справи долучена копія Статуту вказаного контрагента, в редакції від 04.12.2008 року. ТОВ В«Нафта-ХХІВ» є зареєстрованим платником податків, згідно до Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) ТОВ В«Нафта-ХХІВ» від 09.12.2008 року № 571, про те що платник взятий на облік 18.05.2001 року. А на момент вчинення правочину із позивачем був зареєстрованим платником ПДВ, що підтверджується відповідачем та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість видане ДПІ у м.Дніпродзержинську 22.01.2009 року. Крім того, до матеріалів справи долучений Лист від 10.01.2011 року за № 1с-Н від Прокурора Заводського району м.Дніпродзержинська директору ТОВ В«Нафта-ХХІВ» ОСОБА_6 У даному листі, вказується на те, що станом на 10 січня 2011 року в прокуратурі Заводського району м.Дніпродзержинська кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ В«Нафта-ХХІВ» не перебуває та не перебувало.
Пов'язаність придбаних виробів з металу, у контрагентів ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» , із господарською діяльністю позивача підтверджується наступним. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що товари (металопрокат) частково були продані контрагентам-покупцям, частково зберігаються на складі з метою подальшого продажу, що повністю узгоджується з положеннями п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно вiд того, чи такi товари (послуги) та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду.
Всього позивачем було продано виробів з металу в 2011 році на загальну суму 125226,911 грн., у т.ч. ПДВ - 20871,16 грн., у тому числі: у березні 2011 року на загальну суму 333,12 грн., у т.ч. ПДВ - 55,52 грн., у квітні 2011 року на загальну суму 6134,38 грн., у т.ч. ПДВ - 1022,40 грн., у травні 2011 року на загальну суму 26136,75 грн., у т.ч. ПДВ - 4356,12 грн., у червні 2011 року на загальну суму 6750,63 грн., у т.ч. ПДВ - 1125,11 грн., у липні 2011 року на загальну суму 12595,30 грн., у т.ч. ПДВ - 2099,21 грн., у серпні 2011 року на загальну суму 14086,68 грн., у т.ч. ПДВ 2347,78 грн., у вересні 2011 року на загальну суму 5139,28 грн., у т.ч. ПДВ - 856,55 грн., у жовтні 2011 року на загальну суму 4007,04 грн., у т.ч. ПДВ - 667,84 грн., у листопаді 2011 року на загальну суму 27873,66 грн., у т.ч. ПДВ - 4645,61грн., у грудні 2011 року на загальну суму 22170,07 грн., у т.ч. ПДВ - 3695,01 грн. Факт продажу контрагентам-покупцям на загальну суму 125226,911 грн., у т.ч. ПДВ - 20871,16 грн., підтверджується: накладними, податковими накладним, виписками банку, про оплату товару покупцями, довіреностями від покупців на отримання товару. По даним господарським операціям було сформовано дохід та податкові зобов'язання з ПДВ, що знайшло відображення в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень-грудень 2011 року та реєстрах у виданих податкових накладних за березень-грудень 2011 року.
Залишки виробів з металу зберігаються на складі з метою подальшого продажу, що підтверджується матеріальним звітом за грудень 2011 року, де відображені вказані залишки, а також договорами оренди складського приміщення.
Судом встановлено, що 05 січня 2010 року між Підприємством ТОВ В«Костопільський агропостачВ» - Виконавець та ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» - Замовник було укладено Договір про надання в оренду складських приміщень та послуг 05/01. За даним договором, Виконавець на потребу замовника надає за плату послуги з надання виробничих приміщень та території для забезпечення діяльності Замовника, а Замовник зобов'язується витрати, пов'язані із наданими послугами оплатити. А 05 січня 2011 року між Підприємством ТОВ В«Костопільський агропостачВ» - Виконавець та ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» - Замовник було укладено Договір про надання в оренду складських приміщень та послуг 05/01. За даним договором, Виконавець на потребу замовника надає за плату послуги з надання виробничих приміщень та території для забезпечення діяльності Замовника, а Замовник зобов'язується витрати, пов'язані із наданими послугами оплатити.
Право власності ТОВ В«Костопільський агропостачВ» на об'єкти нерухомого майна підтверджується Наказом № 66 від 22.05.2008 року регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області, зареєстрованому у Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.05.2008 року. Витягом № 18937501 від 23.05.2008 року підтверджується право власності ТОВ В«Костопільський агропостачВ» на нежитлову будівлю -склад, що знаходиться за адресою: Рівненська області, Костопільський район, м.Костопіль, вул.Дружби, буд.3.
Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Статтею.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця -на передачу покупцеві товару, у покупця -на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.
Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, товарів (металопрокату) у ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» .
Статтею18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємцівВ» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент вчинення правочинів, контрагенти позивача ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, про що йшлося вище.
Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» , відповідальність особи має індивідуальний характер. У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
За таких обставин, посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача - ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» не беруться судом до уваги.
Що стосується висновків відповідача про нікчемність правочинів із контрагентами ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» , у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, та порушення відповідно позивачем вимог наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997р. № 363, суд зазначає наступне. Згідно з вказаним наказом товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару, а свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
удом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що перевезення придбаних товарів здійснювалося фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, що підтверджується, у тому числі, його письмовими поясненнями. Крім того, транспортні затрати ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» не включалися до складу валових витрат та здійснювалися засновником ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» - ОСОБА_8, на підставі власного договору з перевезення, про що надані відповідні пояснення. Так, 10.10.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 -В«ПеревізникВ» та фізичною особою ОСОБА_8 -В«ЗамовникомВ» було укладено Договір № 10/10 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом. За даним договором В«ПеревізникВ» зобов'язується доставити довірений йому вантаж з м.Костопіль до м.Дніпродзержинськ, а В«ЗамовникВ» зобов'язується сплатити за перевезення вантажу по маршруту м.Костопіль-м.Дніпродзержинськ -м.Костопіль. Відповідно до п.6.1 даного договору, він діє з 10 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_7 здійснював перевезення вантажу, наданого йому замовником - ОСОБА_8 до Дніпропетровської області. Оскільки на зворотному шляху (з Дніпропетровської області до м.Костопіль) вантажні автомобілі не завантажувались (були порожні), між замовником (засновником ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» ) та перевізником (ФОП ОСОБА_7В.) було погоджено перевезення товару для ТОВ В«ЗАХІДЛІСПРОДТОРГВ» від ТОВ В«П'ятий факторВ» та від ТОВ В«Нафта-ХХІВ» , так як маршрут м.Костопіль-м.Дніпродзержинськ -м.Костопіль вже був оплачений замовником. Так, 02 грудня 2010 року вантажними автомобілями, на підставі Договору № 10/10 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2010 року, було перевезено металопрокат, отриманий від ТОВ В«П'ятий факторВ» . А 03 грудня 2010 року було перевезено металопрокат, отриманий від ТОВ В«Нафта-ХХІВ» . Перевезення здійснювалися вантажними автомобілями НОМЕР_3 ( причіп ВК 9008ХХ) та РЕНО ВК 7023АР (причіп ВК 6986ХХ). Фактично ж, транспортування товарів від постачальників ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» до позивача здійснювалося попутним транспортом.
Право власності перевізника -ФОП ОСОБА_7 на зазначені вантажні автомобілі та причіпи підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, виданих ВРЕР ДАІ м.Рівне УДАЇ УМВС України в Рівненській області.
Щодо посилань відповідача на нікчемність правочинів, на підставі відсутності документів складського обліку, передбачених Наказом № 193, то суд не бере їх до уваги з огляду на наступне
Частиною 5 ст.8 Закону "Про бухоблік в Україні" встановлено, що, підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Складський облік позивача здійснюється за допомогою відомостей з аналітичного обліку - матеріальних звітів, що і є регістром бухгалтерського обліку товарів у позивача, у розумінні ч.5 ст.8 Закону "Про бухоблік в Україні".
Крім того, Наказ № 193 не є зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, тобто не є обов'язковим до виконання нормативним актом, оскільки, відповідно до п.1 Указу Президента України В«Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої владиВ» від 03.10.1992р. № 493/92 (далі - Указ № 493/92) з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Пунктом 2 Указу № 493/92 передбачено, що органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України. Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006р. № 1577, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, веде реєстр таких актів; дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям, готує за дорученням Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань.
Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 892/4185 (далі -План рахунків), сировина та матеріали обліковуються на субрахунку 201 синтетичного рахунку 20 - В«Виробничі запасиВ» Плану рахунків, тоді як товари обліковуються на синтетичному рахунку 28 -В«ТовариВ» . Таким чином, це є два окремі елементи, тому здійснення обліку товарів за Наказом № 193, який стосується сировини та матеріалів, не передбачено.
У п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі -Наказ № 88): первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Видаткові накладні, податкові накладні та виписки банку є достатніми первинними документами, в розумінні норм Наказу № 88 та Закону "Про бухоблік в Україні", для підтвердження реальності здійснення придбання товарів у контрагента.
Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки № 106/23/31791855 від 12.04.2012 року, щодо визнання валових витрат та податкового кредиту з ПДВ позивача, по господарським операціям із ТОВ В«П'ятий факторВ» та ТОВ В«Нафта-ХХІВ» , такими, що є нікчемними та не підтвердженими первинними документами, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та інших податкових органів та не підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 26 квітня 2012 року та № НОМЕР_2 від 26 квітня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 26 квітня 2012 року та № НОМЕР_2 від 26 квітня 2012 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2012 |
Оприлюднено | 01.10.2015 |
Номер документу | 51361634 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Щербаков В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні