Постанова

від 21.11.2012 по справі 2а/0270/5000/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/5000/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до: товариства з обмеженою відповідальністю "Теос" про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці) до товариства з обмеженою відповідальністю «Теос» (далі - ТОВ «Теос») про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8719,85 грн., яка в добровільному порядку не сплачується.

Сторони з"явились в судове засідання. Перед початком судового розгляду представником відповідача заявлено клопотання в порядку ст. 257 КАС України про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ТОВ Фірма "Теос" суми боргу в розмірі 8719,85грн. в рівних частинах з 01.12.2012 року по 1453, 60грн. з щомісячною сплатою протягом 5 місяців, останній платіж у сумі 1453,35грн. до 01.05.2013 року. При цьому зазначив, що позовні вимоги визнає.

За даних обставин, судом поставлено на розгляд питання щодо можливості примирення. Однак, представник позивача категорично заперечила.

Розглянувши клопотання, суд прийшов до висновку, що воно є передчасним і відповідно до ст. 257 КАС України розглядається на стадії виконання судового рішення, відтак не підлягає задоволенню.

В подальшому, сторони заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, подавши письмові заяви, згідно яких відповідно позивач позовні вимоги підтримує, представник відповідача позовні вимоги визнає.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Теос» зареєстровано в УПФ України в м. Вінниці та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідачем своєчасно не сплачувався нарахований за відповідний базовий звітний період єдиний внесок, в результаті чого виникла заборгованість за період з травня 2012 р. по жовтень 2012 року в сумі 8719,85 грн.

Дана заборгованість визначена відповідачем самостійно у поданих звітах нарахування єдиного внеску (а.с. 8-9).

В зв`язку з несплатою самостійно визначеної заборгованості, відповідачу була надіслана вимога №Ю 1605 від 05.10.2012 року (а. с. 13), що підтверджується реєстром відправлених листів від 05.10.2012 р. (а. с. 14). Загальна сума боргу станом на день розгляду справи складає 8719,85 грн.

Відповідно до п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галу зі статистики.

Частина 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Частиною 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вчасна несплата заборгованості зі страхових внесків порушує інтереси держави, оскільки ненадходження коштів не дає змоги у повному обсязі здійснювати завдання у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При розгляді даної справи, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч.3 ст.136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону і не порушує права та інтереси третіх осіб, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Частиною 4 ст. 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Теос» (вул. Козицького, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13327955, р/р 26008010141673, МФО 321767, АКБ Мрія м. Київ) 8719,85 грн. (вісім тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 85 копійок) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця, а саме: 7974,58 грн. (сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 58 копійок) на р/р 37197052000238 ГУ ДКС у Вінницькій області, МФО 802015; 745,27 грн. (сімсот сорок п'ять гривень 27 копійок) на р/р 37199083000238 ГУ ДКС у Вінницькій області, МФО 802015.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя. /підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя: Секретар: