Рішення

від 12.11.2012 по справі 5020-1021/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року справа № 5020-1021/2012 За позовом Севастопольського міжрайонного прокурора

з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8)

в інтересах Севастопольської міської Ради,

держави ідентифікаційний код 24872845

в особі (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс",

ідентифікаційний код 30709115

(99003, м. Севастополь, вул. Крестовського, 54),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державна інспекція сільського господарства у місті Севастополі,

ідентифікаційний код 37975591

(99045, м. Севастополь, вул. Дм. Ульянова, буд. 16)

про стягнення 82 405,18 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

прокурор (Севастопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері) -Почка А.А. -старший прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 005826 від 25.09.2012;

позивач (Севастопольська міська Рада) -Нагорна О.В. -головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 0315/60 від 10.01.2012;

відповідач (Приватне підприємство „Юкраін-Сервіс") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

третя особа (Державна інспекція сільського господарства у місті Севастополі) -Кабанська В.П. -провідний юрисконсульт, довіреність б/н від 09.07.2012.

Обставини справи:

13.09.2012 Севастопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі -прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі -позивач) з позовом до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс" (далі -відповідач) про стягнення 82 405,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача вимог земельного законодавства, що виразилось у видобуванні глини на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Ухвалою суду від 17.09.2012 порушено провадження у справі № 5020-1021/2012; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства у місті Севастополі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє -до 12.11.2012.

Третя особа надала суду пояснення, згідно з якими вважає шкоду такою, що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки вина останнього в особі директора ПП „Юкраін-Сервіс" Тарасової Л.Я. встановлена під час розгляду Балаклавським районним судом м. Севастополя кримінальної справи № 1-101/11 та не потребує додаткового доказування /арк. с. 43-44/.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача позов прокурора підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Представник третьої особи повністю підтримала правову позицію прокурора та позивача.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином /арк. с. 60-62/, про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2010 державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства з боку приватного підприємства „Юкраін-Сервіс". В ході перевірки установлено, що на земельній ділянці поблизу вул. Крестовського, 54, орієнтовною площею 2,5 га відповідачем здійснювалось видобування глини без отримання правовстановлювальних документів на землю /арк. с. 9-12/.

Матеріали перевірки було скеровано до прокуратури міста Севастополя.

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки, орієнтовною площею 2,5 га, що завдало шкоди інтересам держави в розмірі 70 024,13 грн, Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою 29.06.2010 порушено кримінальну справу № 101006.

Під час розслідування зазначеної кримінальної справи за результатами проведення комплексу геодезичних робіт встановлено, що площа самовільно зайнятої земельної ділянки, що розташована у Балаклавському районі м. Севастополя поблизу вул. Крестовського, 54, та яка використовується для здобичі глини, складає 2,7778 га /арк. с. 13-15/.

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі здійснений розрахунок шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, на суму 82 405,18 грн /арк. с. 17-18/.

Наведене спричинило звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах позивача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи -на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, -на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

Згідно зі статтею 83, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки в межах міста Севастополя розмежування земель не проведено, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Севастопольська міська Рада.

Отже, прокурор вірно визначив орган, в інтересах якого заявлено даний позов.

Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Положеннями статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.05.2010 № 448 /арк. с. 9-10/; Актом обстеження земельної ділянки від 14.05.2010 № 448/0 /арк. с. 11-12/; Актом обстеження земельної ділянки від 24.09.2010 № 1508/0 /арк. с. 14-16/.

Відповідачем не надано суду будь-яких правовстановлювальних документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою, зазначеною в актах, на момент проведення перевірки.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Згідно з пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Оскільки факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, він є підставою для обрахунку розміру шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки відповідачем.

Розмір шкоди обґрунтовано визначений відповідно до Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (в межах населеного пункту) за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 та складає 82 405,18 грн /арк. с. 17-18/.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як установлено судом, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.11.2009 відносно Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс" порушено провадження у справі про банкрутство (справа № 5020-5/350-9/067-10/329) /арк. с. 59/.

Пленум Верховного Суду України в пункті 54 своєї Постанови № 15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство" звернув увагу на те, що Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження.

Далі, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 вказаної Постанови, Закон виокремлює чотири категорії кредиторів з різним правовим статусом, зокрема, конкурсні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника. Поточні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Виходячи з фактичних обставин справи, вимоги Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс" про стягнення з останнього 82 405,18 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, є поточними кредиторськими вимогами, адже виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, а тому підлягають розгляду по суті в межах даної справи.

Враховуючи зазначене та те, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, а розмір шкоди, заподіяної самовільним використанням землі, -визначений відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, - позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому сума заподіяної шкоди відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому Законом України „Про судовий збір", -в сумі 1 648,10 грн, тобто 2% від ціни позову (82 405,18 грн).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 46, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс" (ідентифікаційний код 30709115, вул. Крестовського, 54, м. Севастополь, 99018, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Держави (ГУ ДКС України в м. Севастополі, п/р 33115331700002, МФО 824509, ЗКПО 24035629 для зарахування до Балаклавського районного бюджету м. Севастополя за кодом платежу 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") заподіяні їй збитки в сумі 82 405,18 грн (вісімдесят дві тисячі чотириста п'ять грн 18 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс" (ідентифікаційний код 30709115, вул. Крестовського, 54, м. Севастополь, 99018, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету міста Севастополя (п/р 31215206783001 у банку одержувача -ГУ ДКС України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації -22030001 „Судовий збір", код суду 23013519) судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012.

Суддя підпис В.О. Головко