Рішення

від 12.11.2012 по справі 5020-1009/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року справа № 5020-1009/2012 За позовом: Приватного малого підприємства „Лазуріт",

ідентифікаційний код 16508611

(99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5-А, оф. 321-А)

до: Публічного акціонерного товариства

„Севастопольський морський завод",

ідентифікаційний код 14312370

(99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13)

про стягнення 15 366,30 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Приватне мале підприємство „Лазуріт") -Борісов О.В. -представник, довіреність № 0420/д від 20.04.2012;

відповідач (Публічне акціонерне товариство „Севастопольський морський завод") -Фрідман Л.Д. - представник, довіреність № 02/03 від 20.01.2012.

Обставини справи:

10.09.2012 Приватне мале підприємство „Лазуріт" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства „Севастопольський морський завод" (далі -відповідач) про стягнення 43 162,76 грн, з яких: 39 100,32 грн -сума основного боргу за Договором підряду № 1013-11 від 13.10.2011; 2 997,63 грн -неустойка (пеня); 986,61 грн -3% річних; 78,20 грн -інфляційні втрати.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 232 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт за Договором підряду № 1013-11 від 13.10.2011.

Ухвалою від 29.10.2012 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27 796,46 грн припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору /арк. с. 87-88/.

Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги Приватного малого підприємства „Лазуріт" про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Севастопольський морський завод" 15 366,30 грн, з яких: 11 303,86 грн -основний борг; 78,20 грн -інфляційні втрати; 986,61 грн -3% річних; 2 997,63 грн -неустойка (пеня).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов /арк. с. 56-58/, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт не настав, адже пов'язаний із отриманням відповідного рахунку. Оскільки такий рахунок був наданий позивачем особі, яка не була уповноважена на його отримання відповідачем, вважає, що прострочення боржника не настало.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2011 між Публічним акціонерним товариством „Севастопольський морський завод" (Замовник) та Приватним малим підприємством „Лазуріт" (Виконавець) укладений договір підряду № 1013-11 (далі -Договір) /арк. с. 9-13/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання за дорученням Замовника (відповідача) виконати роботи по підготовці середнього понтону несамохідного річкового плавучого крана проекту 50370 (Судно) до спуску, а також надати сприяння у виконанні робіт по забезпеченню спуску понтону в об'ємі 630 нормо-годин, а Замовник -прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Виконавець був зобов'язаний приступити до виконання робіт 13.10.2011, виконати всі обумовлені договором роботи та здати їх в закінченому вигляді Замовнику в строк до 21.10.2011 за певних умов.

Датою закінчення робіт вважається дата підписання уповноваженими представниками обох сторін Акта здачі-приймання виконаних робіт. На момент підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт повинні бути повністю закінченні всі передбачені цим Договором роботи, проведені випробування, усунені дефекти та недоліки виконаних робіт, що виявлені під час випробувань (п. 3.2 Договору).

У пункті 4.2 Договору Сторони погодили, що вартість робіт становить 39 100,32 грн з урахуванням ПДВ (6 516,72 грн).

Відповідно до пункту 4.5 Договору розрахунки за договором Замовник здійснює наступним чином:

перший платіж -аванс для забезпечення початку робіт 30% від загальної вартості робіт відповідно до пункту 4.2 Договору -протягом п'яти банківських днів після підписання Договору та отримання рахунку від Виконавця;

остаточний розрахунок в розмірі вартості вказаної в Акті здачі-приймання виконаних робіт, -протягом 5 діб після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку від Виконавця, з урахуванням суми здійсненого раніше платежу.

Згідно з пунктом 7.2 Договору кінцева здача-приймання виконаних робіт здійснюється після виконання Виконавцем всіх передбачених цим Договором робіт і засвідчується Актом здачі-приймання виконаних робіт.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 11.1 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, 20.10.2011 Сторонами підписано Акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт за Договором № 1013-11 від 13.10.2011 /арк. с. 14/, в якому вказується, що роботи виконані в строк та належної якості; зауважень немає. З боку позивача (Виконавець) даний акт підписаний директором Приватного малого підприємства „Лазуріт" В.П.Скворцовим; з боку відповідача (Замовник) -генеральним директором ПАТ „Севастопольський морський завод" К.Е.Картошкіним, начальником відділу технічного контролю О.В.Демченком та головним будівельником А.В.Сафоновим; підписи сторін скріплені круглими печатками.

Тобто, позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Крім того, позивачем було підписано та надіслано на адресу відповідача Акт звірення взаєморозрахунків за період з 31.05.2011 по 12.06.2012 /арк. с. 16-17/.

Даний акт отриманий відповідачем 15.06.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 18/, проте підписаний ним не був.

20.07.2012 позивач надіслав відповідачеві претензію за вих. № 15/0720-12 з вимогою виконати зобов'язання за Договором № 1013-11 від 20.07.2012 та погасити заборгованість у сумі 39 100,32 грн /арк. с. 19-20/.

Натомість, відповідач вказану у претензії заборгованість не погасив, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи, а саме 28.09.2012 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 100 000,00 грн, у тому числі 27 796,46 грн -за роботи, виконані за актом № 1 від 20.10.2011 здачі-приймання виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 321 від 28.09.2012 /арк. с. 59/; випискою по рахунку позивача /арк. с. 38/ та письмовими поясненнями відповідача /арк. с. 57/.

Таким чином, станом на день ухвалення рішення у відповідача перед позивачем залишається заборгованість у сумі 11 303,86 грн (39 100,32 -27 796,46).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом установлено, що 13.10.2011 між сторонами укладено Договір підряду № 1013-11. Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором передбачено, що остаточний розрахунок в розмірі вартості, вказаної в акті здачі-приймання виконаних робіт, здійснюється протягом 5 діб після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця, з урахуванням отриманої раніше суми.

Отже, в даному випадку укладеним між сторонами Договором передбачено, що остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 діб після настання двох подій: 1) підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт та 2) отримання рахунку (Замовником).

Обґрунтовуючи належне виконання власних зобов'язань за Договором позивач посилається на те, що рахунок № 124 від 20.10.2011 на оплату виконаних підрядних робіт був ним переданий безпосередньо головному будівельнику заводу А.В. Сафонову, на підтвердження чого надав рахунок з відміткою про його отримання останнім /арк. с. 15/.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач надав суду наказ № 409 від 14.09.2007 про призначення Сафонова А.В. на посаду головного будівельника /арк. с. 93/ та посадову інструкцію головного будівельника щодо суднобудівництва /арк. с. 98-101/, яка не містить положень про те, що головний будівельник уповноважений керівництвом ПАТ „Севастопольський морський завод" на отримання бухгалтерських документів від контрагентів за Договором.

Суд відхиляє доводи позивача та приймає доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України).

Жодних договорів, актів, довіреностей щодо Сафонова А.В. Публічним акціонерним товариством „Севастопольський морський завод" не укладалось та не видавалося.

Таким чином, рахунок № 124 від 20.10.2011 на оплату виконаних підрядних робіт був наданий позивачем особі, яка не уповноважена на це належним чином.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

При цьому кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Як установлено судом та убачається з матеріалів справи сторони підписали Акт здачі-приймання виконаних робіт /арк. с. 14/, тобто була виконана лише перша умова, необхідна для здійснення остаточних розрахунків за Договором. Проте, відповідний рахунок відповідачем не отримувався. Отже, позивач не виконав свого обов'язку, до виконання якого відповідач не міг виконати свого, а тому прострочення відповідача не настало.

За викладених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 303,86 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, оскільки інфляційне відшкодування, 3% річних та пеня є видами відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання, а такого порушення з боку відповідача не відбулось, стягнення збитків від інфляції в сумі 78,20 грн; 3% річних в сумі 986,61 грн та пені в сумі 2 997,63 грн є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, у позові слід відмовити повністю.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір в розмірі 1 609,50 грн) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.11.2012.

Суддя підпис В.О. Головко