Ухвала

від 20.11.2012 по справі 5021/647/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.11.12 Справа №5021/647/12.

Господарський суд Сумської області у складі судді Зражевського Ю.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Плюс», м. Суми № 92 від 19.10.2012 р. про визнання незаконними дій відділу державної виконавчої служби по справі № 5021/647/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Плюс», м. Суми до відповідача Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сумський райавтодор», м. Суми про стягнення 32 363 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Галинець М.М.

Від відповідачів: не прибув

Від ВДВС: Литвиненко А.О.

При секретарі судового засідання Долгополовій Н.С.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.06.2012р. у справі № 5021/647/12 позов задоволено та стягнуто з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сумський райавтодор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Плюс» 30 907 грн. 77 коп. боргу, 1 081 грн. 59 коп. пені, 209 грн. 17 коп. - 3% річних, 164 грн. 54 коп. інфляційних збитків, 1 641 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання вказаного рішення судом видано наказ суду від 25.06.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Плюс», м. Суми подав до суду скаргу № 92 від 19.10.2012р., в якій просить суд визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції по винесенню постанови від 11.09.212р. «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» по виконавчому провадженню № 33559177; скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції по винесенню постанови від 11.09.2012р. «Про поверненню виконавчого документа стягувачеві» по виконавчому провадженню № 33559177; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вжити заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 25.06.2012р. № 5021/647/12 шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права), на які законом не встановлено мораторій на їх примусове відчудження, Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Сумський райавтодор».

У скарзі позивач зазначає, що з наказом на стягнення з відповідача 30 907 грн. 77 коп. боргу, 1 081 грн. 59 коп. пені, 209 грн. 17 коп. - 3% річних, 164 грн. 54 коп. інфляційних збитків, 1 641 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору звернувся до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. На підставі цього наказу відділом ДВС України 12 липня 2012р. було відкрито виконавче провадження, про що було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

12.10.2012р. позивачем отримано від Відділу ДВС, постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.09.2012р. та наказ господарського суду від 25.06.2012р.

Згідно Постанови про повернення від 11.09.2012р., підставою повернення наказу стала та обставина, що Дочірнє підприємство є підприємством, майно якого перебуває у державній власності, а враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», якою встановлюється мораторій на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави становить не менше 25% відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 закону України «Про виконавче провадження», наказ підлягає поверненню.

Такі дії ДВС, на думку позивача, є протиправними, а постанова про повернення такою, що прийнята із порушенням вимог чинного законодавства.

У запереченнях від 06.11.2012р. № 49 Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зазначає, що на арештованих рахунках боржника - «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Сумський райавтодор» недостатньо грошових коштів для задоволення вимог стягувачів. На праві власності за боржником зареєстровані транспортні засоби, та нерухоме майно, на які накладено арешт, згідно постанов про накладення арешту на майно боржника, та оголошення заборони на його відчуження від 29.04.2011р. та 13.04.2012р. На адресу відділу 07.09.2012р. надійшов лист від боржника № 644/1 (а.с.70-71), яким повідомив відділ ДВС про відсутність грошових коштів на рахунках та те, що основні засоби, які належать підприємству, забезпечують ведення виробничої діяльності даним підприємством. ДП «Сумський облавтодор» відноситься до господарських товариств, майно якого перебуває у державній власності; все нерухоме майно та інші основні засоби виробництва забезпечують ведення виробничої діяльності ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а тому дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» розповсюджується на підприємство, а майно не підлягає реалізації. А тому, 11.09.2012р. державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» завершено виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ДП «Сумський облавтодор» на користь стягувача, якому роз'яснено право повторного пред'явлення виконавчого документу до відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001р. № 2864 встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 Закону про мораторій передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариства і передбачені до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Позиція Вищого господарського суду України щодо норм Закону про мораторій викладена в його інформаційних листах від 13.02.2002р. № 01-8/152 та від 18.05.2006р. № 01-8/1114. В пункті 6 останнього листа зокрема зазначено, що згідно з приписом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом та повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права, які підлягають державній реєстрації.

До інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, як обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87 (з подальшими змінами і доповненнями). Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх елементи, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже, оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів.

Також згідно п.3.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 10.06.2003р. по справі № 11-рп/2003, за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчудження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов'язки і права державних виконавців, зокрема державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (пункт 1 ст. 11).

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У статті 47 вказаного Закону зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

2. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У пункті другому ст. 47 Закону «Про виконавче провадження» вказано, що про наявність, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Таким чином статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений вичерпний порядок повернення наказу стягувачу та обов'язковість складання державним виконавцем при поверненні наказу(виконавчого документу) стягувачу акту про його повернення.

В ході судового розгляду скарги позивача судом встановлено, що державним виконавцем на вимогу суду (ухвалу суду від 06.11.2012р.) не надано матеріали виконавчого провадження № 33559177. Проте, з наявних матеріалів, що надані суду сторонами, судом вбачається, що державним виконавцем не виконувались дії по встановленню факту наявності у боржника грошових коштів чи майна. А факт відсутності коштів у боржника державним виконавцем встановлено лише на підставі листа самого боржника, що, на думку суду, є помилковим. Крім того, державним виконавцем в порушення вимог ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» акт про відсутність коштів на рахунках боржника (відповідача) не складався.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Входячи з наведених норм права, Відділ ДВС не мав законних підстав для прийняття постанови про повернення виконавчого документу, оскільки Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» накладено мораторій на примусову реалізацію майна боржника, і дія мораторію не поширюється на оборотні активи, а державним виконавцем, в свою чергу, не здійснені заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» по виконанню наказу шляхом накладення стягнення на грошові активи боржника.

З огляду на викладене, примусових заходів по виконанню наказу № 5021/647/12 від 25.06.2012р. Відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції не здійснювалось, а тому дії державного виконавця по поверненню наказу господарського суду від 25.06.2012р визнаються судом неправомірними, а постанова від 11.09.212р. «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» по виконавчому провадженню № 33559177 скасуванню.

Керуючись ст. 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Плюс», м. Суми № 92 від 19.10.2012 р. про визнання незаконними дій відділу державної виконавчої служби по справі № 5021/647/12 задовольнити.

2. Скасувати постанову Відділу ВДС Сумського міського управління юстиції від 11.09.2012р. «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» по виконавчому провадженню № 33559177 про повернення наказу господарського суду Сумської області № 5021/647/12 від 11.09.2012р.

3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції вжити заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Сумської області від 25.06.2012р. № 5021/647/12 шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права), на які законом не встановлено мораторій на їх примусове відчудження, Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Сумський райавтодор».

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ