Постанова

від 23.11.2012 по справі 5023/3271/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14»листопада 2012 р. Справа №5023/3271/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В.,суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О. І.,

за участі представників сторін:

прокурор -Кабанець В.О.,

позивача -Воронова Ю.В., довіреність від 19.01.2012 року,

відповідача -Юрченко Д.В., довіреність від 18.09.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3181 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2012 року у справі №5023/3271/12,

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика»Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення 59 817,43 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року Перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»та просив суд стягнути з відповідача на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість по орендній платі у сумі 45538,34 грн. та пені у сумі 14279,09 грн.; виселити Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика»з нежитлових приміщень загальною площею 111,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8, літ. «А-1»; передати нежитлові приміщення загальною площею 111,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8, літ. «А-1»Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2012 року у справі №5023/3271/12 (суддя Прохоров С. А.) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Позовні вимоги прокурора задоволено. Виселено Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика» з займаних нежитлових приміщень загальною площею 111,8 м.кв, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська,8, літера «А-1». Зобов'язано Будівельно-монтажне підприємство «Газмонтажавтоматика»передати нежитлові приміщення загальною площею 111,8 м.кв, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська,8, літера «А-1», Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на підставі акту прийому-передачі нежитлових приміщень. Стягнуто з Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 25538,34 грн. боргу з орендної плати та 14279,09 грн. пені. Стягнуто з Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 2682,50 грн. В частині стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 20000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2012 року у справі №5023/3271/12 повністю та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення заборгованості між позивачем та відповідачем не існувало, оскільки відповідач повністю сплатив залишок суми заборгованості 25538,34 грн. та частково сплатив пеню у розмірі 2420,24 грн.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не вірно розраховано пеню в розмірі 14 279,09 грн., оскільки строк позовної давності по стягненню пені складає один рік, та не вказано за який період стягнута пеня.

Окрім того, відповідач зазначає, що вже фактично звільнив спірне приміщення.

До того ж, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом надмірно стягнуто судовий збір з відповідача.

Від прокуратури м. Харкова надійшло клопотання (вх. №8753 від 12.11.2012 року) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме -довідку УДКЗС України у м. Харкові Державної казначейської служби України про зарахування на рахунок Харківської міської ради коштів за платіжним дорученням №228 від 19.09.2012 року в сумі 27958,58 грн.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №8881 від 14.11.2012 року), в якому зазначено, що заборгованість по орендній платі та частково пеню відповідачем сплачено, тому несплаченою залишилась лише сума пені у розмірі 11858,85 грн. Також, відповідачем передано нежитлові приміщення позивачеві за актом приймання-передачі. Враховуючи зазначене, позивач просить суд в частині стягнення заборгованості по орендній платі та виселення відповідача із займаних приміщень провадження по справі припинити, та стягнути з відповідача пеню у сумі 11858,85 грн.

Прокурор письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

До судового засідання з'явилися прокурор, позивач та відповідач.

Відповідач у судовому засіданні заявив про відмову від вимог апеляційної скарги в частині надмірно стягнутого судового збору.

Стаття 100 Господарського процесуального кодексу України передбачає право апелянта на відмову від апеляційної скарги до винесення постанови.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що відмова Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»від апеляційної скарги в частині надмірно стягнутого судового збору не суперечить законодавству та не порушує права сторін у даній справі і їх охоронювані законом інтереси, за таких обставин відмова від апеляційної скарги в частині надмірно стягнутого судового збору приймається судом.

Таким чином, апеляційне провадження в частині надмірно стягнутого судового збору підлягає припиненню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпоряджень Управління комунального майна та приватизації №1350 від 02.12.2003 року та №184 від 05.03.2004 року «Про внесення змін до розпорядження Управління комунального майна та приватизації №1950 від 15.12.2008 року...»Будівельно-монтажним підприємством «Газмонтажавтоматика»отримано право на оренду нежитлових приміщень №№1-12 першого поверху, загальною площею 111,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська,8, літера «А-1».

Згідно договору оренди нежитлового приміщення №4965 від 12.01.2009 року, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передано Будівельно-монтажному підприємству «Газмонтажавтоматика»в строкове платне користування нежитлові приміщення №№1-12 першого поверху, загальною площею 111,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська,8, літера «А-1».

Майно передане в оренду з метою використання під офіс площею 111,8 кв.м. у відповідності з його призначенням та умовами договору оренди, що підтверджено актом приймання-передачі від 12.01.2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.5 Договору оренди орендна плата за орендоване приміщення сплачується Орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Орендар всупереч умов договору орендну плату вносив несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушував п. 3.5, п.3.2, п.3.6 договору оренди.

Строк дії договору оренди №4965 від 12.01.2009 року закінчився 12.12.2011 року.

Позивач направив на адресу відповідача лист №13532 від 15.12.2011 року з повідомленням про відмову від пролонгації Договору оренди та необхідністю звільнення займаного приміщення та повернення його позивачу.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості з орендної плати станом на 21.05.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати становить 45 538,34 грн. за період з січня 2009 року по травень 2012 року.

Крім того, за вказаний період відповідачу за порушення умов оплати орендних платежів нараховано пеню в сумі 14 279,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення прокурора з позовом до суду, частково сплатив суму заборгованості з орендної плати у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується наданою копією платіжного доручення №184 від 10.08.2012 року. Факт часткової оплати заборгованості не заперечується ні прокурором ні позивачем.

Окрім того, відповідно до платіжного доручення №228 від 19.09.2012 року БМП «Газмонтажавтоматика»ТОВ сплатило 27 958,58 грн. (25 538,34 грн. боргу з орендної плати та частково пені в сумі 2 420,24 грн.)

Таким чином, борг по сплаті орендної плати відповідач фактично сплатив, несплаченою залишилась лише сума пені в розмірі 11 858,85 грн.

09.11.2012 року відповідачем було звільнено та передано нежитлові приміщення по вул. Мала Гончарівська, 8 позивачеві за актом приймання-передачі.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, керувався ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 17, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Щодо стягнення з Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 25538,34 грн. боргу з орендної плати та 14279,09 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами договору оренди (п. 3.5, п.3.2, п.3.6) орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожен місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що в період з січня 2009 року по травень 2012 року відповідач вносив орендну плату не у повному обсязі та несвоєчасно. Через що позивачем правомірно нараховано відповідачеві борг з орендної плати у сумі 45 538,34 грн. за вказаний період.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачеві пеню в сумі 14 279,09 грн. за період з січня 2009 року по травень 2012 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач після звернення прокурора з позовом до суду, частково сплатив суму заборгованості з орендної плати у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується наданою копією платіжного доручення №184 від 10.08.2012 року.

Окрім того, відповідно до платіжного доручення №228 від 19.09.2012 року БМП «Газмонтажавтоматика»ТОВ сплатило 27 958,58 грн. (25 538,34 грн. боргу з орендної плати та частково пені в сумі 2 420,24 грн).

Стаття 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальний порядок завершення переказу. Пунктом 30.1. встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В наданій прокурором довідці Головного управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області вказано, що від БМП «Газмонтажавтоматика»ТОВ на рахунок Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради кошти у сумі 27 958,58 грн. надійшли саме 19.09.2012 року.

Таким чином, переказ відповідачем 27 958,58 грн. (25 538,34 грн. боргу з орендної плати та частково пені в сумі 2 420,24 грн.) відбувся та завершився саме 19.09.2012 року. Тобто ще до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції кошти були зараховані до Бюджету.

Факт оплати заборгованості з орендної плати та часткової сплати пені не заперечується ні прокурором, ні позивачем.

На даний факт суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив рішення про стягнення з відповідача 25538,34 грн. боргу з орендної плати без урахування факту проплати за платіжним дорученням №184 від 10.08.2012 року.

Тобто, борг по сплаті орендної плати відповідач фактично сплатив, несплаченою залишилась лише сума пені в розмірі 11 858,85 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи, через що дійшов передчасного та хибного висновку про стягнення з відповідача боргу з орендної плати та пені в частині, яка вже була сплачена відповідачем на час ухвалення рішення.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи той факт, що відповідач на час ухвалення оскаржуваного рішення вже здійснив оплату заборгованості з орендної плати у розмірі 45 538,34 грн. та частково пені в сумі 2 420,24 грн., то з огляду на вищезазначену правову норму, провадження у справі в частині стягнення з БМП «Газмонтажавтоматика»ТОВ боргу з орендної плати в сумі 45538,34 грн. та частково пені в сумі 2 420,24 грн. підлягає припиненню.

Таким чином, з БМП «Газмонтажавтоматика»ТОВ підлягає стягненню сума пені у розмірі 11 858,85 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині зобов'язання відповідача виселити та повернути за актом приймання-передачі нежитлових приміщень, які є об'єктом оренди, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічні норми щодо обов'язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто, діючі на час виникнення правовідносин правові норми пов'язують факт повернення предмету договору оренди не тільки з фактичним припиненням користування ним орендатором, та в обов'язковому порядку складанням двостороннього юридичного документу -акту приймання-передачі.

За відсутності такого акту предмет оренди вважається неповернутим.

На момент ухвалення місцевим господарським судом рішення відповідний акт приймання-передачі не складався та сторонами не підписувався.

Оскільки строк дії договору оренди припинився 12.12.2011 року, то у відповідача, відповідно до вищевказаних правових норм, виник обов'язок повернути об'єкт оренди Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в порядку ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом, відповідач не виконав свій обов'язок щодо звільнення та повернення нежитлових приміщень орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині витребування майна з володіння відповідача та повернення його позивачу та правомірно застосував відповідні норми законодавства.

Колегія суддів критично відноситься до посилання апелянта на про, що відповідач вже звільнив та повернув орендодавцю спірні нежитлові приміщення. Із акту прийому-передачі вбачається, що відповідач повернув спірні нежитлові приміщення позивачеві 09.11.2012 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Про це зазначає сам апелянт та підтверджує позивач у відзиві на апеляційну скаргу. Оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення нежитлові приміщення не були повернуті позивачеві за актом приймання-передачі, то місцевий господарський суд правомірно задовольнив такі позовні вимоги.

Щодо посилання апелянта на строки позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст. 256 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до положень ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік встановлюється, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, до позовних вимог позивача, пов'язаних із стягненням пені встановлена позовна давність тривалістю у один рік.

Ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До того ж, згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до суду із відповідною заявою про застосування позовної давності до позовних вимог позивача. Також, присутній у судовому засіданні представник відповідача не звернувся до суду із відповідною заявою.

Таким чином, відсутні правові підстави щодо застосування строків позовної давності в даній справі.

Окрім того, у відповідності до п.п 1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України, відповідач перервав перебіг позовної давності, оскільки визнав обов'язок по сплаті пені, сплативши за платіжним дорученням №228 від 19.09.2012 року 27 958,58 грн.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з БМП «Газмонтажавтоматика»на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 25538,34 грн. боргу з орендної плати та 2 420,24 грн. пені з припиненням провадження в цій частині. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись ст. 99, ст. 101, ч. 1 п. 3 ст. 103, ч. 1 п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти відмову апелянта від апеляційної скарги в частині розподілу судового збору. В цій частині апеляційне провадження припинити.

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2012 року у справі №5023/3271/12 скасувати в частині стягнення з Будівельно-монтажного підприємства «Газмонтажавтоматика»на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 25538,34 грн. боргу з орендної плати та 2 420,24 грн. пені.

В цій частині провадження у справі припинити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.11.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В. В.

Суддя Ільїн О. В.

Суддя Тихий П. В.